"Жити по новому"..... Саме під таким гаслом йшли на вибори представники пропрезидентської політичної партії, лави якої у значній своїй кількості складаються з регіоналів, ударівців та різного роду політичних сил, що красномовно уособлюють собою криміналізований вінець українського політикуму....

Можна довго міркувати, що саме й головне кого саме мали на увазі політтехнологи, вигадуючи це гасло. Однак, очевидним є те, що заклик жити по новому, з легкої руки наших горе-політиків, стало черговим символом політичної імпотенції державних керманичів, та території суцільного беззаконня, в яку наша Україна успішно перетворилася за останні 25 років....

Саме корупція, беззаконня та волаюча, ганебна нахабність "володарів світу" стала найбільш визначальною рисою й місцевих "божків", які, приховуючись за мандатом сільського голови та статус державних службовців, творять дива, у прямому розумінні цього слова.... Нещодавно, повернувшись із зони АТО, а по суті, Україно-російської війни до мідних мені місць, де я в 90-х руках здобував свій професійних фах, я узрів гнітючу картину.... Територія впритул до Малинського водосховища, саме біля т.зв. будинку рибалки, була огороджена двометровим парканом, навкруги вирізано дерева, вириті ями, кругом сліди важкої техніки, що встановлювала важкі бетонні стовпи, і це все, увага, за декілька метрів від води!!!!!

Цікаво, якими нормативними актами керувався місцевий сільський голова, надаючи дозвіл на це, без сумніву, незаконне захоплення землі? Землі, яка, згідно чинного законодавства, належить до державного природного заказника!!! Та цього мало, знайшовся ніби й господар того будиночка, який всім своїм виглядом нагадує у кращому випадку хлів, у гіршому наркопритон.... Обшарпані, сірі занедбані стіни, чорний від моху й старості шифер, який напевне, є моїм ровесником, вибиті шибки.... Це не опис будівлі у Авдіївці після артобстрілу сепаратистів, ні. Так виглядає, увага! Жилий будинок пана (Камінський Петро Федорович, в минулому- правоохоронець), який як мантру, повторює слова, що він там приписаний й успішно проживає.... Невже він  нас вважає за дурнів? Напевне, що так, але цьому годі дивуватися.... Безкарність породила виродків біля державного керма. Вони, наче злоякісна пухлина, проникають усюди.... Цинічна, брехлива компанія, що свої вістрям спрямована проти небайдужих активістів, які стали на захисти, увага, повторюсь, державної землі, промовисто свідчить, що злодіям наступили на болючий мозоль... Їм неприємний сам факт, що хтось набрався мужності й сказав Досить!

Досить нас дурити, досить нас обкрадати, досить вважати нас за дурнів!!!! Поки кращі сини нашого народу віддають найцінніше, що у них є, вони крадуть. Крадуть цинічно й відкрито. Вони плюнули в душі не лише громаді села Гамарня. Вони станцювали й  продовжують  танцювати свій сатанинський танець на могилах новітніх героїв України, які віддали життя за дійсно Нову, цивілізовану Україну.... Та напевне забули наші місцеві "керманичі" в який час вони живуть й крадуть.... Часи дійсно змінилися. Ми змінилися.... За кожне порушення законодавства, за кожну образу прийде відповідальність, і вона прийде саме тоді, коли на неї ожирілі пацюки не чекатимуть... "Жити по новому". Це можливо, якщо нинішніх творців цього "нового життя" посадити за грати, віддати під суд.... 

 Жити по новому... Це гасло не лише всім відомої політичної сили, що ніяк не може навести лад в державі. Це, напевне, є гаслом пана Камінського, якому не байдужі лаври карликового лідера сусідньої держави, що вкрав в української держави Крим та почав війну на Донбасі.... Місцевий любитель оборудок за підтримки політичного карлика - сільського голови вже понад два роки намагаються вкрасти у місцевої громади прибережну зону біля водосховища річки Ірша. І на що вони лише не йдуть, й по своєму, ніби Конституційний суд України, займаються трактуванням чинного законодавства, роблять заяви, що зареєстровані й проживають у будинку, що нагадує барак обстріляний з міномету, встановлюють двометровий огорожу.... Безкарність породила виродків біля керма, й не лише держави.... Вони всюди.... Суцільна брехня та кумівство нищить нашу державу, як злоякісна пухлина людський організм..... 

 Нижче розміщені фото берега  Малинського  водосховища  в районі села Гамарня  до та після самовільного захоплення паном Камінським: зелена прибережна смуга перетворилася  в загін- пеньки  замість дерев, височезний паркан, за яким знаходиться «будинок», в якому «приписаний та проживає» пан «господар». Цікаво, затишно йому в такій хаті жити,  не замерз він взимку? Добре, що вода близько- можна не турбуватися, де води набрати та помитися.  Напевно, в гостях в господаря бували не раз і посадовці, які закривають очі на кричущі порушення Закону України, зокрема  «Земельного кодексу України» та «Водного кодексу України», статті 89 «Водного кодексу України» «… у прибережних захисних смугах водосховищ забороняється будівництво будь-яких споруд…»,згідно статті 84  Земельного кодексу України   частина 4 пункт (г) « До земель державної  власності, які не  можуть передаватись  у приватну  власність , належать землі  під об’єктами  природно-заповідного фонду» та статті 60  пункт 2 «Прибережні захисні смуги  встановлюються по  берегах річок та навколо водойм  шириною:…б) для   середніх  річок, водойм площею  понад 3  гектари  -  50 метрів; в) для великих  річок, водосховищ  на них та озер   - 100 метрів.», крім того  порушені статті 61, 62  Земельного кодексу України.До речі, в планах пана Камінського будівництво на діній ділянці закладу "громадського харчування"-кафе. Дуже "зручне" місце для таких будівель... Також, напевно, скоро будемо плати за прохід до водосховища.

 Я звертають до тієї частини громадськості, наших громадян, які, через різні суб’єктивні причини, не хочуть проявляти свою громадянську позицію. ШАНОВНІ! Перестаньте нарешті жити у своїй шкарлупі, у своєму світі, проявіть свою громадянську позицію, й почніть діяти. Адже саме від вас залежить не лише ваша доля, але й доля ваших дітей… Ваше мовчання тут, у глибокому тилу, це життя, кров наших бійців, ваших захисників, завдяки яким, ви маєте мирне небо над головою… Ваше інертне ставлення до проблем рідного села, міста, району, держави воздасться всім нам сторицею, сльозами наших дітей, потом та кров’ю бійців.

                                                                 Олександр, військовослужбовець, учасник бойових дій АТО.