Сидить старенька на дивані,
Новини йдуть по плюс один,
Синок забув сказати мамі,
Що участь взяв в розгоні цім.

А тут на мить у жорсткім кадрі,
Майнуло Беркута лице,
І сина в нім впізнала мати,
І зблідло в мить для неї все.

І дзвонить мати до синочка,
Крізь сльози, голос весь тремтить,
-"Та що ж ти ірод окаянний",
На барикадах батько твій стоїть.

А син не розгубившись мамі,
Сказав із холодом в душі:
-"Ми патріоти, душимо повстання,
А раз там батько, то не маю я сім*ї".

І ось ридає бідна мати,
Бо у сім*ї є ідіот,
Щоб мав народ він захищати,
То душить він ось цей народ.

Мораль для вас: "в пагонах динозаври",
Раз проти ви своїх батьків,
То право бути нації синами,
Ви втратили на сто віків.

- Захисти своє Місто і Країну!
- Права людини понад усе!
- РАЗОМ МИ СИЛА !