Розглядаючи питання розвитку освітніх закладів на Малинщині в період від реформи 1861 року, що звільнила багатомільйонну масу селянства від кріпацтва, до  Жовтневої революції 1917року, необхідно зазначити про поступовий динамічний розвиток освітніх закладів, а загалом і загального освітнього рівня населення краю.

У 1862 році одночасно з народним початковим однокласним училищем в Малині виникає подібний навчальний заклад і в Скуратах.  У 1896 році це училище знаходилось у громадському будинку і на його утримання витрачалось щорічно 286 рублів, з яких 186 руб. Відпускалось із державної казни, а 100 рублів від місцевої громади. Навчалось в ньому 59 учнів – 54 хлопчики та 5 дівчаток. У 1895 році навчальний курс закінчило шестеро осіб.

Загальноосвітні предмети викладав Йосип Данилович Дельшер, який мав звання вчителя міського приходського училища, та працював на посаді вчителя Скуратівського училища з 15 серпня 1887 року.  Річне жалування І.Д.Дельшера становило 230 рублів. Також вчитель викладав співи і керував хором до складу якого входили як учні училища, так і дорослі мешканці Скуратів. Закон Божий викладав в училищі місцевий священик Іван Якович Панасович, який працював тут з 17 жовтня 1870 року і його річне жалування становило 50 рублів.

В 1901 році в цьому училищі навчалось 67 учнів, серед яких 61 хлопчик та 6 дівчаток. З 16 вересня 1900 року посаду вчителя займав Микола Іванович Крижанівський. При училищі було 300 квадратних сажнів землі, що була зайнята під город.

1863 року організовується народне початкове однокласне училище і в Чоповичах. У 1865 році тут працювало дві особи та навчалось 45 учнів. У 1895-1896 навчальному році училище знаходилось у громадському  приміщенні. На його утримання витрачалось 517 рублів – 106 від казни та 417 від місцевої громади. В цей час нараховувався 141 учень – 128 хлопчиків та 13 дівчаток.

Законовчителем рахувався в училищі місцевий священик Йосип Григорович Кмита, який займав цю посаду з 1 вересня 1884 року і мав щорічне жалування 50 рублів. Вчителем працював Полікарп Васильович Чечот, який, після закінчення Коростишевської вчительської семінарії, обійняв цю посаду 14 березня 1881 року.   Річний оклад вчителя дорівнював 250 руб.

Помічником вчителя з 1 грудня 1893 року працював теж випускник Коростишевської вчительської семінарії (1890 р.) В’ячеслав Іванович Михайлов. Він мав звання повітового вчителя і отримував щорічну платню 150 рублів. У 1897 році помічником вчителя працювала вже Варвара Петрівна Чечот, яка закінчила Київське єпархіальне жіноче училище. При училищі була одна десятина землі, на якій було розведено сад та город.

31 червня 1907 року мешканці Чопович, як міщани, так і дворяни, на сході прийняли рішення про відкриття двокласного училища. При цьому вони зобов’язувались відвести десятину землі, яку передати у власність училищу, а також надати для будівництва нового корпусу 15 кубічних метрів каменю, а також необхідну кількість лісоматеріалів. У 1909 році було дано дозвіл на відкриття в Чоповичах двокласного земського училища.

1865 року однокласне сільське народне училище відкривається у Ксаверові. У 1903 році на його утримання відпускалось від казни 226 рублів, а від общини – 341 руб. Навчалось у цей період 54 хлопчики та троє дівчаток. Вчителем з 1 жовтня 1902 року працював Захарій Петрович Проценко, який у 1900 році закінчив Дедерківську вчительську семінарію. Його щорічне жалування становило 300 рублів.

Законовчителем з 24 березня 1879 року працював Георгій Микитович Величковський, який вчився у Волинський духовній семінарії. Його річний оклад становив 75 руб. Співам навчав учитель, який керував хором у складі якого було 16 учасників. Військову гімнастику в училищі викладав унтер-офіцер Михайло Васильович Ярошенко, що мав 32 рублі щорічного жалування. При училищі рахувалось 3,5 десятини землі.

Вишівське сільське початкове училище було засноване в 1902 році. На його утримання виділялось 550 рублів – від казни 400 руб. Та від громади 150 руб. Навчалось 45 осіб – 30 хлопчиків та 15 дівчаток. Вчителем в цей період працював Михайло Петрович Драшпуль, який закінчив Коростишівську вчительську семінарію у 1901 році. Він мав щорічний оклад 300 рублів та забезпечувався квартирою. Законовчителем з річним окладом у 100 рублів був священик Антоній Порфирович Панасенко, який закінчив  Волинську духовну семінарію.

Марьятинське училище було відкрите в 1899 році і знаходилось у власному будинку. На його утримання витрачалось щороку від казни 301 руб. та 114 руб. від громади села. У 1903 році тут навчалось 50 осіб, з яких 43 хлопчики та 7 дівчаток. Вчителем працював Георгій Георгійович Кільчевський, який мав звання сільського приходського вчителя. Його річне жалування становило 300 рублів та виділялась квартира. Закон Божий викладав священик А.П.Панасенко, оклад якого дорівнював 50 руб. При училищі нараховувалось 589 квадратних сажнів землі.

Недашківське училище організувалось у 1892 році. На його утримання виділялось від казни 226 рублів та від громади 338 руб. 38 коп.  В 103 році тут навчалось 90 учнів (81 хлопчик та 9 дівчаток). Вчителем працював Сергій Григорович Садовський, що закінчив у 1895 році Житомирську церковно-вчительську школу. У Недашках він почав працювати з 15 вересня 1902 року і мав річний оклад 300 рублів та квартиру. Законовчителем із щорічним жалуванням в 100 руб. працював священик Лука Йосипович Ниткевич, який закінчив Волинську духовну семінарію. У навчальному закладі був хор у складі 16 осіб і яким керував вчитель. Військову гімнастику викладав унтер-офіцер Іван Семенович Дідівський, який мав жалування 20 рублів. При училищі було 1017 кв.саж. землі, що була зайнята під будівлями, городом і садом.

Училище в Нових Вороб’ях було засноване в 1874 році і знаходилось у громадському будинку. На його утримання на початку ХХ століття виділось громадою 427 руб. 70 коп. та казною – 200 рублів. У 1903 році тут навчалось 89 хлопчиків та 8 дівчаток. Вчителем працював  Антон Олексійович Бідний, який закінчив Коростишівську вчительську семінарію, і з 1899 року працював у Нових Вороб’ях . Щорічний посадовий оклад вчителя становив 350 рублів, а також він забезпечувався квартирою. З 1895 року в цьому училищі Закон Божий вкладав священик Никодим Якович Романовський, який закінчив Волинську духовну семінарію. При школі діяв хор у складі 25 чоловік, роботою якою керував учитель. Військову гімнастику викладав з 1894 року викладав унтер-офіцер Іван Іванович Степаненко, жалування якого в рік становило 32 рублі. Під городом і садом училище використовувало 1121 кв.саж. землі.

Старовороб’ївське училище засноване 1900 року. На його утримання виділялось від казни 365 рублів та від громади – 100 руб. У 1903 році тут навчалось 39 хлопчиків та 2 дівчаток. Вчителем працював Степан Єгорович Борисов, який закінчив Пензенське училище садівництва і мав звання учителя. Його щорічне жалування становило 300 рублів та виділялась квартира. Законовчителем працював священик Анатолій Григорович Скалозуб, який закінчив Волинську духовну семінарію і мав щорічний оклад у 50 руб. 1901 року в училищі відкрився вечірній клас для дорослих, в якому нараховувалось 18 осіб.

Для більш повної картини про розвиток навчальних закладів на Малинщині в цей період варто згадати й про національні школи та училища. Так, у 1869 році пастор київського євангелістсько-лютеранського приходу Свенсон звернувся до губернського керівництва про відкриття у Малині конфірмаційного училища для викладання Закону Божого, читання, письма, арифметики та церковного співу, згідно з дозволом на те консисторії. Утримання цього навчального закладу брала на себе національна колонія. Відомо, що 1872 року німецька школа була відкрита в колонії Малиндорф (нинішнє с.Малинівка).

Початкова німецька школа в Елівці відкрилась у 1883 році. У 1896 році тут навчалось 13 учнів (7 хлопчиків та 6 дівчаток), а в 1897 році – 17 учнів, з яких 9 хлопчиків та 8 дівчаток. Вчителем працював Степан Шмідтке, який закінчив курс конфірмаційної школи. Його жалування становило в рік 40 рублів. При училищі налічувалось 8 десятин лісових угідь та 225 квадратних сажнів ріллі, що знаходилась у повному розпорядженні вчителя.

Окремої  сторінки висвітлення  історії освіти нашого краю потребують церковно-приходські школи, які діяли практично в усіх православних приходах…ЧИТАЙТЕ ТУТ