Лист на редакційну пошту. Розміщено адміністратором сайту, так як автор має проблеми з авторизацією
Добрий вечір, ...! Цими днями я дуже зайнятий по роботі, тому було не до проблеми з кнопкою "Коментувати". А згадую про це аж пізно увечері, коли незручно телефонувати Вам. Хіба що можу почитати новини..
І прочитав деякі коментарі. на мою адресу. Особливо сподобалися сентенції хороброго Die Walkure, який сховався за ніком й обзиває мене блядью колорадською. Контужений, мабуть, бідолаха. Цікава у мене ситуація. А в Однокласниках я собачуся з якимось Ігорем Ісаковим з Брянська, доводжу йому, що нефіг Путіну лізти в суверенну державу. За це він обзиває мене жертвою майдану, якого повинні трахати бомжі майданні. Звісно, я не лишаюся в боргу, і посилаю його прямим текстом. Перед цим улітку я запрошував його до Києва, хотів показати і Майдан, і бандерівців. Він не захотів. А потім пішов на поводу у якихось істеричних росіянок, які матюкали мене краще, ніж мужики.
Так, шкода, що не можу відповісти на лайку і погрози землякові. Уявляю, як цей чоловік ненавидить справжніх ворогів. Є сайти, де люди ведуть дискусію хай навіть інколи емоційно, але в цивілізованих межах, без погроз. А то виходить, тоталітарної держави вже 24 роки нібито немає, а тоталітарне, більшовицьке мислення у людей лишилося. Не сподобалася чужа думка -- ворог, сепаратист. До стінки!
Юрію Смалюкові передайте, що нагадувати і жінкам і чоловікам про вік -- не-по-мужски (даруйте за ворожу мову). І ще більше не-по-мужски збирати досье, компромат, немов таємний агент Брейтшнейдер з "Пригод бравого вояка Швейка". Кожна людина має право на минуле. Передайте цьому самовпевненому молодикові, що я щиро бажаю йому дожити до моїх років, і прожити життя так цікаво і напружено, як я прожив -- в молодості Велика Вітчизняна війна щодня нагадувала мені про себе порожнім рукавом мого батька, який брав Берлін. Я бачив Чорнобиль у 1986-му, дві війни -- у Придністров"ї, потім в Африці, навчився не вірити ні комуністичній брехні, ні новітній псевдодемократичній, Тож залякати мене важко.
А той Ді Валькур (я, на жаль, німецьку не вчив і не знаю, що це слово означає) мав би розуміти, що навіть якщо справді він воював на Донбасі з кантемирівцями, мав би розуміти, що винуваті не прості хлопці-танкісти, які виконували наказ, а ті правителі і політики, які розв"язали війну.
Вибачте, що зайняв Ваш час.
вологість:
тиск:
вітер: