Галина Власюк: «Коли я вишиваю, забуваю про своє горе…»

Стрункі білокорі берізки поволі коливались від вітру, розмахуючи своїми кронами, і ніби запрошували у гості до чепурного обійстя 74-річної почесної майстрині народної творчості України, ветерана праці Галини Василівни Власюк, котра проживає у селі Лумля Малинського району.

Подвір'я і хата у цієї жінки схожі на справжній музей українського мистецтва і живопису. Вхідні ворота, стіни хати, сараї інші надвірні будови розфарбовані різнокольоровими фарбами. Із воріт на тебе пильно дивляться розважливі півні, а із воріт у подвір'ї – своїм уважним поглядом гостей зустрічають розважливі лебеді… Коли із учасницями жіночого вокального фольклорно-етнографічного ансамблю «Україночка» під'їжджали до обійстя Галини Василівни, вона вже чекала на гостей із хлібом-сіллю.

Почесна майстриня народної творчості України Галина Василівна Власюк; вишивальниця із учасницями «Україночки».

- Родом я із Діброви, - розпочала наше знайомство сільська майстриня. – Закінчила у рідному селі п'ять класів. У 17 років знайшла свою долю – Івана Ульяновича Власюка із Лумлі, з яким прожили у парі 46 років. 38 років свого життя присвятила роботі на різних посадах у колгоспах Діброви та Лумлі. У 12 років захопилася від своєї мами Марії Яківни вишиванням. Також я захоплююсь в’язанням.

Хата майстрині прикрашена більше ніж 500 вишитими власноруч роботами: рушниками, підзорниками, коврами, наволочками, серветками тощо. Свої вишиті роботи дарувала у Малинівську сільську раду, портрет Тараса Шевченка вишила і подарувала Лумлянській школі, мої рушники прикрашають Божі храми в Українці та Нових Вороб'ях, у Малині.

- За вишивку сідаю переважно ввечері, - сказала Галина Василівна. – Коли вишиваю, я весела і відразу забуваю про своє горе… Два роки тому тримала ще й корову, порося, кури. Нині через брак здоров'я залишила лише курей. 25 соток землі ще обробляю сама. Городину на зиму і консервацію маю. У Лумлі живе моя сестра Ольга, з якою я підтримую хороші стосунки. Цієї весни мені потрібно пофарбувати фронтон, бо вже він не має привабливого вигляду.

- Галина Василівна справжня майстриня і талановита вишивальниця, яка зберігає і примножує славні традиції поліщуків, - сказав про майстриню методист Малинського районного Будинку культури Микола Омельчак. – неодноразово вишитими роботами Галини Василівни любувалися жителі району на виставках народної творчості у РБК, рідному селі, Житомирі, Києві.

Нещодавно Галина Василівна передала вишитий рушник-оберіг учасницям і художньому керівнику жіночого фольклорно-етнографічного колективу «Україночка» Любові Артеменко. Культармійці подякували бабусі невеличкою концертною програмою і пообіцяли, що рушник-оберіг супроводжуватиме їхні виступи завжди.

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.

На знімку: