З поетичного зошита
До Дня незалежності України читачам сайту ІнфоМалин пропонуємо добірку віршів Почесного громадянина Малинського району, педагога, палкого патріота Валерія ЛІСОВСЬКОГО.
Розцвітай, рідний Малин
До Славути-Дніпра стрімко плине Ірша,
Розцвіли на соборній каштани.
Малин, місто моє, твоя світла душа –
Працьовиті твої малинчани.
Споконвічна земля, героїчна земля
Нашу волю і міць гартувала.
Ми – нащадки великих і славних древлян,
Ми – нащадки великого Мала.
Пам’ятають у парку могутні дуби
Добру вдачу Миклухо-Маклая.
Подвиг Ніни в сузір’ї нової доби
Нас на злети нові надихає.
Берегине свята, твоя воля не вмре,
Твої помисли й чисті стремління.
Долю міста на крила змужнілі бере
Малинчан молоде покоління.
Хай Господь нам наснагу і силу дає,
Щоб найдужчі вітри не зламали.
Зеленій, молодій, древнє місто моє,
З року в рік розцвітай, рідний Малин!
Віра
Я вірю в долю тополину
І в ніжні подихи весни.
Я вірю в молодість людини
Й старечу мудрість сивини.
Я вірю в теплу літню зливу,
В погожість місячних ночей,
У працю радісну, щасливу
І в погляд стомлених очей.
Я вірю в ниву колосисту,
У мирний на планеті день,
Я вірю в зоряне намисто
Ясних, омріяних пісень.
Я вірю в ніжність лебедину
І в землю, на якій стою.
Я вірю в рідну Україну –
Єдину, сонячну, свою!
Рідна Україна
Лине в полі птахів спів
Щастям для людини.
Спів той серце полонив,
Рідна Україно!
Пісня, що почав Кобзар,
Мудрості перлина.
Пісня ця – для тебе дар,
Рідна Україно!
В ній – і сонце у житах,
І могуть турбіни.
Будем жити у віках,
Рідна Україно!
Україні
Люблю Вітчизну сонячну свою,
Її не можна, рідну, не любити
За синь небес, за спів струмка в гаю
І щедрим сонцем колоски налиті.
За наш прекрасний здружений народ,
Покликаний дерзати і творити.
За мирний день, за шум весняних вод
Її не можна, рідну, не любити.
По груди в щасті на землі стою –
Схід сонця дня прийдешнього зустріти.
Люблю вітчизну сонячну свою –
Її не можна, рідну, не любити.
Це щастя – жить у вільному краю:
Садити сад, і в полі хліб ростити.
Я Україну сонячну свою
Люблю, її не можна, рідну, не любити.
ЖИТОМИРЩИНА
Рідне, миле Полісся —
Край гостинних родин,
Край мій поля і лісу,
Край тополь і калин.
Край малинових дзвонів
І гречаних медів,
Край блакитного льону,
Яблуневих садів.
Місто жита і миру,
Край прадавніх пісень,
Я в добро твоє вірю,
В світлий завтрашній день!
Поділитися:
вологість:
тиск:
вітер: