Виявляється, що на початку 70-х років минулого століття Малинська міська рада мала 100!!! депутатів, а населення міста - 18 тис чол., у квартирах яких було 4500 телевізорів, 750 холодильників, 3800 пральних машин.
Водогін, агонію якого ми спостерігаємо сьогодні, побудовано в 1968 році.
Ось як в енциклопедичному виданні про історію міст та сіл України видання 1973 року описується тогочасний Малин:
Багато зроблено в галузі житлового будівництва та благоустрою міста. Воно повністю електрифіковане. 1968 року прокладено водопровід. Зараз він простягається більш як на 23 км.
Місто потопає у зелені парків, скверів. Вулиці прикрашають квіти, чимало яких вирощується в оранжереї площею 320 кв. метрів. У квартирах малинців — 4500 телевізорів, 750 холодильників, 3800 пральних машин. Населення обслуговують 43 промтоварні і продовольчі магазини, 5 їдалень, кафе. 1968 року споруджено триповерховий готель. Тільки за два роки дев'ятої п'ятирічки трудящі одержали 8,2 тис. кв. метрів житлової площі.
За цей час заасфальтовано дві вулиці, електрифіковано — п'ять, реконструйовано центральну площу, збудовано двоповерховий універмаг, закінчується спорудження двоповерхового приміщення друкарні.
Дедалі поліпшується медичне обслуговування. Якщо 1950 року в медичних закладах Малина працювало 17 лікарів і 42 середні медичні працівники, діяла лікарня на 75 ліжок, то тепер тут — районна лікарня для дорослих на 350 ліжок, районна дитяча лікарня, поліклініка, санепідемстанція, аптека, електроводолікарня. Медичну допомогу подають 36 лікарів та близько 150 чоловік середнього медичного персоналу.
Кожен рік приносить нові успіхи в галузі освіти і культури. У місті — 4 середні й восьмирічна школи, школа робітничої молоді. У них 200 учителів навчають школярів. Лісотехнікум та професійно-технічне училище готують механізаторів для сільського господарства.
Протягом багатьох років у 1-й школі Малина вчителювала заслужена вчителька УРСР С. В. Гавриленко — вихователька славетної підпільниці Ніни Сосніної. Починаючи з 1939 року, трудящі Малина кілька разів обирали її депутатом районної Ради, у 1955 і 1959 — депутатом Верховної Ради Української PCP четвертого і п'ятого скликань.
За успіхи у навчанні і вихованні учнів досвідчені педагоги шкіл Малина С. В. Гавриленко, Ф. Г. Бабак та Т. Я. Яремчук нагороджені орденами Леніна. В 1966 роді високу нагороду — орден Трудового Червоного Прапора одержав директор середньої школи № 1 заслужений вчитель УРСР А. Г. Сисевич.
Тут є 3 будинки культури, широкоекранний кінотеатр із залом для глядачів на 600 місць, дві бібліотеки для дорослих, одна для дітей. Бібліотеки працюють також у навчальних закладах і на підприємствах. їх книжковий фонд перевищує 150 тис. томів. Багато трудящих бере активну участь у художній самодіяльності. Далеко за межами області відома Малинська заслужена самодіяльна капела бандуристів УРСР. Від часу заснування (1962 рік) нею керує нині заслужений працівник культури Української PCP І. С. Кривенчук. Широковідомим є хор паперової фабрики.
Малинці свято бережуть пам'ять про своїх славних земляків. Школі № 1, де вчилася Ніна Сосніна, присвоєно її ім'я. Тут обладнано музейну кімнату малинського підпілля. Широкоекранний кінотеатр носить ім'я П. А. Тараскіна.
Під час війни загинуло понад шість тисяч жителів Малинського району. Декілька тисяч радянських воїнів віддали своє життя в боях за Малинщину і поховані в її землі. 1972 року на честь загиблих у міському парку насипаний Курган Безсмертя. Вже в перший день — 1 червня 1972 року 20 тис. літніх і молодих людей району принесли для кургану грудки землі. В курган, який буде розповідати нащадкам про славу минулу, лягла також земля Москви, Ленінграда, Києва, Волгограда, Бреста, Севастополя, Одеси, Орла, Курська. Її привезли численні гості.
Душею всіх добрих справ, які здійснюються в місті, є комуністи, зокрема перший секретар райкому КП України Герой Соціалістичної Праці В. В. Целіков (у 1970–1977 рр. – перший секретар Малинського районного комітету КПУ, уродженець Доненцька - ред.ІМ). Нині тут 1303 члени і кандидати у члени КПРС, об'єднані у 46 первинних партійних організаціях. Вірними помічниками їх є 2045 комсомольців.
Велику організаторську й політико-виховну роботу проводить міська Рада, що складається з 100 депутатів. При Раді створено вісім постійно діючих комісій: промисловості, транспорту і зв'язку, планово-бюджетна, комунального господарства і благоустрою, торгівлі і громадського харчування, охорони здоров'я і соціального забезпечення, культосвітня, соціальної законності, мандатна. Переважна більшість бюджету Ради використовується на поліпшення медичного обслуговування.
Трудові справи малинців, як і ратні, високо оцінює Комуністична партія і Радянський Уряд. За роки Радянської влади і особливо за останні півтора — два десятиріччя 1243 громадянина Малина відзначені урядовими нагородами.
В Малині народився Ю. Й. Бернадський — доктор медичних наук, професор. Вихованець середньої школи міста А. М. Самійленко став доктором фізико-математичних наук, професором. Він один з тих, кому молодь республіки довірила скласти рапорт спільному урочистому засіданню ЦК КП України і Верховної Ради Української PCP, присвяченому 50-річчю утворення Союзу PCP.
Великі плани у трудівників Малина. Вони роблять усе для того, щоб втілити в життя величні накреслення Комуністичної партії і Радянського уряду.
вологість:
тиск:
вітер: