МИКОЛА ОНІЩУК: ЗВЕРНЕННЯ до тих, хто повірив мені

Шановні співвітчизники! Маю вам сповістити, що я прийняв рішення йти на вибори народним депутатом Верховної Ради не самовисуванням, як планував раніше, а за списком партії «Наша Україна» - Союз патріотичних сил.

Безперечно, я знав, що нинішні вибори не такі, якими вони були в 1998 році, коли я балотувався в народні депутати також по Малинському округу. Було тоді мені трохи більше за тридцять і я тоді керував юридичною фірмою, в якій працювало всього п’ять чоловік разом зі мною. Прибутки не такі вже й великі. Те можна сказати і про всіх десятьох моїх суперників. Олігархами серед нас і не пахло. То ж намагалися здобути довіру у виборців не подарунками, а знаннями, реальними обіцянками. Тоді я, зовсім молодий політик, був вдоволений здобутим у перегонах другим місцем.

Все стало на свої місця через чотири роки: я став депутатом, але не по можоритарному округу, а по партійному списку: Союз промисловців і підприємців, який на той час створив свою партію і до якої я належав, увійшов у блок „За єдину Україну”. Вдруге потрапив у парламент вже разом з „Нашою Україною”. Коли ж мої бувші соратники перебігли до „регіонів”, я залишився в „Нашій Україні”, бо всяка зрада не в моїх правилах. Не зрадив я партії і тепер, хоча багато моїх однопартійців порозбігалися. Задобрювати людей не своїми ділами, а подарунками, зізнаюся чесно, мені не по душі, але і не реагувати на прохання людей теж було б несправедливо...

Мої «колеги по гонках» дарували майбутнім виборцям рентген-апарати, машини, холодильники, телевізори робили ремонти шкіл, доріг, клубів. Я ж більше уваги приділяв правовій просвіті людей, забезпечуючи їх юридичними порадниками та роздаючи, книги мого давнього друга, письменника Миколи Ярмолюка. Юридичний порадник, видрукований під моєю редакцією, в якому широко висвітлено широке коло юридичних питань та відповідей на них. Не соромлюсь я того, що допомагав людям і продуктовими наборами, не купленими в магазині, а вирощеними у відновленому моїми стараннями господарстві, що в моєму рідному селі.

На превеликий жаль, більшість людей схильні віддати голоси за того, в кого дарунки дорожчі, не задумуючись звідкіля взялися в них великі гроші, а головне – ставши депутатами, кому вони будуть служити – самі собі і собі подібним, чи своїм виборцям. Нинішня Верховна Рада нічому їх не навчила. Проведене соціологічне опитування показало, що для перемоги мені голосів замало. Хоча й зайняв я друге рейтингове місце, однак розрив не малий.

Саме тому, я намислив спробувати пробитися у ВР по списках партії „Наша Україна”, яка в блоці з іншими партіями, серед яких виділяється Українська Народна партія. Мені кажуть: „Але всі вони об’єдналися під прапором „Нашої України”, а в неї в народі нема авторитету. Отож карта ваша бита”. То правда: авторитет не вельми. І в тому в першу руку винні ті, хто в найвідповідальніші моменти зраджували «Нашу Україну», а потому і В.Ющенка, насамперед, - О.Мороз, чия фракція свого часу перебігла до «регіонів», і фракція В.Литвина, коли розвалила демократичну коаліцію.

Відтак Наша Україна була позбавлена можливості впливати на прийняття потрібних законів. Але згадайте: тоді не запроторювали в тюрми невгодних, без страху й докору не грабували державу, не процвітало буйним цвітом хабарництво та всілякі побори, не приймалися закони, спрямовані на поділ України по Дніпру, на нищення української нації, як то було колись. А головне – в нашому об’єднанні не було людей, які ставили пам’ятники російській Цариці Катерині, яка зруйнувала Запорізьку Січ, і в Україні завела кріпосництво.

Саме за часів В. Ющенка люди будували нові будинки та квартири, купували машини, засновували власну справу, саме тоді в нашу країну приходили щомісяця майже на мільярд доларів інвестиції, а права людини шанувалися. Українська духовність, культура та історія почали відроджуватись, поверталася пам’ять про репресованих та безвинно заморених голодом.

Якщо виборці це зрозуміють, то ми потрапимо в парламент і ділом докажемо, що наші виборці в нас не помилилися. Ну, а поки що низько вклоняюся та щиро дякую всім, хто повірив мені і працював зі мною, та ладен був проголосувати за мене. Тому й кажу, хто хоче проголосувати за Миколу Оніщука – голосуйте за «Нашу Україну».

З повагою, Микола ОНІЩУК.

Р.S. Ряд людей зверталися до мене за юридичною допомогою. Хто її не отримав, неодмінно отримає.