Оксана Білозір. Як мене зеленкою обливали.

Що трапилось з політичною рекламою Оксани Білозір ми писали раніше. Тепер пропонуємо ознайомитись з публікацією на Кореспондент.нет. Що ж написала Оксана Білозір...

У місті Малині Житомирської області облито зеленкою борд, що містив зображення із моєю політичною рекламою, як кандидата у народні депутати України по Малинському виборчому округу №66.

Це не перший випадок перешкоджання моїй передвиборчій кампанії, оскільки в окрузі постійно зриваються плакати з моєю політичною агітацією, мені часто відмовляють в оренді приміщень комунальної власності для зустрічей з виборцями, ну і звісно не обійшлося без листівок з "чорним піаром", які не містять вихідних даних і поширюються невідомими "добродіями".

 Що тут сказати? Напевне це якийсь знак, що саме цей борд було "пофарбовано" і саме у зелений колір.

Коли цей борд розміщували, то ми якось не придали уваги тій будівлі, на якій він висить - гарне місце у центрі Малина, от і добре (до речі, майже всі інші місця в окрузі під зовнішню рекламу займують біг-борди мого конкурента від Партії регіонів). Але коли вчора моя довірена особа спілкувався з представником відділу внутрішніх справ з приводу псування політичної реклами, я випадково дізналася, що ця реклама розміщується на стіні місцевого військкомату.

З військовими у мене своя історія стосунків, адже саме Центральний Дім Радянської Армії оформляв мені відрядження в Афганістан у 1984-86 роках (а військкомат потім вручав посвідчення), щоб концертами підтримати моральний стан радянських солдат (третина з яких – були українці). Ці відрядження - то окрема довга історія, скажу лише, що одне із багатьох сильних вражень, якими мала там можливість "насолодитися" - це поїздки по так званій "зельонці" (так називали території, що фактично контролювались повстанцями-моджахедами).

 Туди було смертельно небезпечно заходити "шураві". Це була земля, в якій вільно почувалися повстанці, земля їхньої свободи, їхньої незалежності.

Тому той, хто дав команду зіпсувати борд із моєю політичною рекламою, обравши саме зелений колір, напевно хотів, щоб мене асоціювали зі свободою, незалежністю і правдою.

Борд, звісно шкода, а за комплімент – дякую!