Чорнобиль: Пам’ятаємо минуле, а чи є майбутнє?

Минає 31 рік, як 26 квітня 1986 року сталась аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Для цілого покоління ця трагедія вже стала історією. Утім, Україна досі долає наслідки цієї катастрофи.

За кілька десятиліть Чорнобильська зона обросла легендами та штампами. Та усі задаються одним питанням: що ж буде далі?

Почнемо з сухих цифр. Із зони відчуження навколо станції евакуювали приблизно 300 тисяч людей. Точних даних про кількість евакуйованих неможливо відшукати і донині. Після Чорнобильської катастрофи виникла необхідність контролю над територіями, які зазнали найбільшого забруднення. Нині в Чорнобилі розташовані підприємства з управління зоною відчуження. Там проживає до 4000 працівників, які, зокрема, займаються забезпеченням введення в експлуатацію укриття для саркофага, а також запуску ядерного сховища. Зараз у зоні запускають ще один перспективний проект: будівництво сонячних електростанцій.

Що ж до загальної ситуації, то картина усім відома: покинуті і зруйновані будинки, бурхлива рослинність, понищені вулиці. Тут розумієш, що без втручання людини тутешня природа перетворилася на своєрідний унікальний парк. Це, щоправда, не завадило зберегти там якісні дороги, яким може позаздрити будь-яка українська траса.

І хоч населення покинуло ці місця 30 років тому, з часом там почала збільшуватись кількість самоселів. Усього в зоні відчуження на сьогодні проживає близько 180 осіб: приблизно 80 з них - у Чорнобилі і 100 - в чотирьох сусідніх селах. Вони вирощують городину та навіть тримають худобу. Живуть і відселеному місті-примарі Поліському. Усі там заспокоюють себе тим, що дозиметристи говорять, що радіація знаходиться в межах допустимої норми.

Водночас зона приваблює велику кількість туристів з усього світу. Екстремальні тури сюди інтенсивно організовуються вже кілька останніх років. Водночас медики та експерти з радіаційної безпеки зазначають, що вживати термін «туризм» щодо Чорнобиля взагалі не коректно. Хоча б з огляду на те, що це небезпечно для здоров’я.

Протягом цих 30 років радіоактивне забруднення, витіснивши людей, дало змогу поселитися на цій місцевості тваринам. Тут відродилися популяції вовків, оленів, птахів та інших тварин. В зоні облаштувалися і характерні для Полісся види, сірі лелеки, бурі ведмеді та дикі коні. В результаті, у межах 30-кілометрової зони ЧАЕС створено Чорнобильський радіаційно-екологічний природний заповідник.

Є й інші проблеми. Так, у річках – велика кількість риби різних видів. Утім, у зоні, немов у курортному селищі, йде масовий вилов смертельно небезпечної риби. Мисливці за дичиною впольовують тварин, а потім продають це м'ясо.

Ще одна біда – потужніші лісові пожежі. Минулого літа було три великі пожежі, одна з яких - на дуже забрудненій території. Подібні явища можуть становити реальну загрозу як для людей, так і для довкілля - через накопичені в опалому листі та рослинній біомасі радіонукліди.

Утім, деякі експерти вважають, що Чорнобильська земля вже відпочила і готова до змін. Мовляв за 30 років радіологічна ситуація сильно змінилась. Є місця відносно чисті, де якихось радіологічних протипоказань вже немає. Отже, цю територію можна використовувати. Питання тільки в тому, як? Адже повертатися туди людям немає сенсу. По перше, там немає ніякої інфраструктури, а по-друге, у нас і так кожного року перестають існувати багато населених пунктів, навіть не маючи за плечима такої трагічної історії. Єдиний варіант, на думку експертів – це перетворення більшої частини території в буферну зону між дуже забрудненою 10-ти кілометровою зоною і усією іншою. Власне, створення заповідника – це перший етап для повернення людини на київське Полісся…

Джерело: Надія Савчук, «Моя Київщина»