Facebook 

Напишіть нам   Реєстрація   Вхід

В Ірпені кладуть тротуар з орнаментом

26.03.2017
Малин

"Душу й тіло ми положим...?". Про мову та патріотичне виховання


Політика "Одна країна - Єдіная страна" виявилася недолугою і руйнівною.

Дедалі частіше "русскоґоворящіє ґражданє" агресивно реагують на українську мову, особливо на півдні і сході країни, державні чиновники відмовляються розмовляти державною українською мовою, медія ще більш агресивно проводять українофобну пропаганду.

І ось почались перші напади "русскоґоворящіх" на україномовних Українців...

Про це пише видання Порохівниця

Інцидент стався в крамниці "Фурнітура" за адресою м.Дніпро, провулок Парусний, 7, Торгівельно-ринковий комплекс "Славянскій".

Напад стався через те, що пані Ганна попрохала українською мовою червоно-чорні стрічки, щоб діти сплели гарні браслети. "Руссцкаґаварящая прадавщіца" вперто повторювала "красно-чёрныє?"..."чёрно-чёрныє?" (вочевидь, глузуючи, адже не зрозуміти "червоно-чорні" неможливо!) Коли пані Ганна запитала: "Ви, що мене не розумієте?", — "руссцкаґаварящая прадавщіца" згребла товар з прилавка і заявила, що "нічево не продам!" Побачивши, що пані Ганна фіксує це неподобство на телефон, аґрессивна "русскоґоворящая продавщіца" оббігла прилавок, схопила за волосся пані Ганну і почала виштовхувати з крамниці зі словами "Пшла вон!"
Вже надворі біля крамниці аґресивна українофобка продовжувала тримати пані Ганну за волосся у присутності маленької дитини пані Ганни, та верещала "нє імєєш права ґаваріть і делать від, чьто нє панімаєш русскій язык!"

Маленький хлопчик дуже перелякався за маму і плакав...

Представники поліції, яких викликали зафіксувати правопорушення, також відмовились розмовляти державною мовою. Ім'я поліцейських — старший сержант Панов Антон Борисович та лейтенант Шмельов Борис Юрійович. (Або, вірніше буде написати кацапські ініціяли транслітеровано — Панов Антон Борісовіч і Шмєльов Боріс Юрьєвіч).

Наразі, це один з перших, ймовірно, перший зафіксований випадок фізичного нападу на ґрунті українофобії з боку "русскоґоворящєй" неадекватной українофобки.

Детальніше за ПОСИЛАННЯМ

А про відсутність патріотичного виховання у школах, — дійсного а не формального, пише Ірина Кримська-Лузанчук у своєму Блозі:

Подумалося...

Коли я навчалася у школі сто років тому, нас, школярів, (і вчителів теж) просто задовбували "політінформаціями". Вранці у понеділок вони проходили регулярно,ми за графіком готувалися до них, добираючи новини загальноесесерівського значення, потім республіканського, обласного, місцевого. Примітивно, послідовно, системно, постійно!

У вчителів ще були так звані політзаняття. Мама мала окремого зошита, писала в ньому як студентка все, шо втиралося на тих політзаняттях.
Зараз?

Ні, я не хочу ні політінформацій, ні політзанять. У тому вигляді.
Але раптом стало так прикро, що ми живемо у вирі драматичних подій, коли наша країна і народ... Не буду продовжувати.

Скажу лише.
Не треба політзанять.
Але я впевнена, що у жодній школі, принаймні у нас у місті, чи вузі жоден понеділок не починається так: "Діти, минулого тижня, коли от ви ганяли футбола або точили березовий сік за Малином, на сході загинув... чи загинули імена...імена... імена..." Або: "Вчора до міста повернувся Іван Іваненко. Він був на війні з... до... У нього два поранення. Має нагороди. Слава Україні! Слава Богу, що живий, бо то ж татко отого бешкетника, що поламав у тітки Ганьки гілку, коли яблука патрав з яблуні..." Або: "Вчора був бій під Маріуполем..." І ще: "В Криму знову до пам’ятника Шевченка сміливці принесли квіти...".

Так, всі знають всі новини. Бо інтернет, телевізор, радіо... Але то все так, наче всі ті новини з іншої планети чи сусідньої країни, байдужої нам.

Хіба ні?

 

 

 

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація