Сьогодні багато жінок у селах люблять вишивати. Це нелегке захоплення надає душевної рівноваги, спокою, а роботи – гармонії та бажання жити, творити прекрасне.
Без голки та ниток не уявляє себе і 75-річна жителька села Новобратське Малинського району Катерина Луценко. Для улюбленого заняття знаходила вишивальниця час навіть тоді, коли тяжко більше 20 років працювала на фермі та в бригаді місцевого колгоспу імені Павла Тараскіна. Червоними і чорними нитками, хрестик за хрестиком, вишивала жінка рушники, серветки, подушки, скатертини, сорочки.
- Любов до вишивання мені передала мама – Федора Дученко, - розповіла жінка. Нині у моєму доробку більше 120 вишитих робіт. Всі вони повертають мене у спогади, роки моєї молодості. Сюжети для вишивок у фахових журналах допомагає знаходити донька Тетяна, котра також проводить вечори з голкою в руках. Люблять це заняття і онуки – Ольга та Марійка.
Свідченням того, що роботи майстрині вишиті з особливою любов’ю та відданістю є те, що вони, у рамках всеукраїнської культурно-мистецької акції «Мистецтво одного села», експонувалася в Українському домі столиці. Багато своїх робіт передала вишивальниця і в фольклорно-етнографічний музей «Батьківська хата», який відкрився у Барвінках. Різножанрові вишиванки Катерини Луценко прикрашають приватні колекції шанувальників української вишивки у Франції, Росії, Києві.
- Хоч здоров’я останнім часом трішки і підводить, але улюбленого заняття не покину, - сказала Катерина Луценко.
Богдан Лісовський. Фото автора
вологість:
тиск:
вітер:
.png){kind=small}
