Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація   Вхід

Місцеві особливості захисту прав споживачів у супермаркетах

16.03.2019
СОН У МАЛИНІ і не тільки

20170130182603

Сон, у якому ми живемо третю частину свого життя, суттєво регламентує наш соціально-економічний, психологічний і культурний статус. Вплив режиму сну на важливі речі потужний, як і вплив наших стосунків між собою, матеріального благополуччя чи його відсутності, екології на наше життя тощо.

Поговорімо про сон і ніч. У кожній галузі спостерігаються свої тенденції і прояви нічного життя, життя у час, коли варто спати. Тим не менше, у фахівців різних галузей є специфічні спостереження.

Вважається, що закономірно пологи у жінок починаються ближче до ночі. Не знайшла статистики, але, мабуть, вона є у медиків. Таки початок переймів уночі – закономірний, бо саме вночі відбувається викид у кров гормону окситоцину, який змушує скорочуватися матку і відкриватися шийку матки для народження немовляти.

По великому рахунку, навіть Син Божий народився у цей час.

Щодо інших спеціальностей медицини, можна сказати, що нічні операції та надання екстреної допомоги викликані загрозами та небезпеками людському організмові. Планові ж операції бувають лише вдень.

Із неприємних фактів, варто згадати, що пожежі чи нещасні випадки однаково багато трапляються вдень і вночі. Проте нічні виглядають і сприймаються особливо зловісно. І в людей існує переконання, що нічних пожеж таки більше. Хоча це зовсім не так.

У сенсі навантажень і кількості процесів особливо унікально виглядає людський організм. Вночі в ньому відбувається чимало процесів на підтримку життєдіяльності взагалі і забезпечення життєдіяльності вдень – зокрема. Але для того, щоб ці процеси були повноцінними і досягли природної мети, варто спати. Людина мусить спати!

Що ж робити для того, щоб сон був максимально ефективним і здоровим? Найперше – прогулятися перед сном, навіть навантажити себе фізкультурою, вправами. У вечірні години відбувається інтенсивний кровообіг.

А ще пізно увечері найефективніше працює імунна система. Кожен спостерігав у своєму житті, що у цей час особливо піднімається температура під час ГРЗ, наприклад. Так цей лякаючий фактор насправді є кризою перед покращенням.

Та повернімося до здорового часу. Коли ви нарешті вклалися спати, «виходить на роботу» жовчний міхур.

Чи варто їсти вночі? Обманіть свій голод, якщо ви не спите, фруктами.

Буває, уночі нестерпно хочеться сала, з цибулею навіть. Кажуть, що це підшлункова вимагає. Не знаю, хто там влаштовує акції з вимогами, але такий досвід відомий і мені. Тут я поводжуся як конформіст: встаю до холодильника і даю протестувальникам, які сидять десь глибоко в нетрях мого організму, скибочку сала з чорним хлібом. Як снодійне, миттєво заспокоює!

О 2-й годині ночі надзвичайно послаблюється зір. Якщо ви спите, то сон і так роздивитеся. А от для водіїв та інших працюючих уночі – особлива пересторога щодо зору.

Артеріальний тиск знижується максимально між 4-ою та 5-ою ранку. Мабуть, це добре.

А вранці! Досвідчені шлюбні чи закохані пари люблять ранковий секс. Бо вранці – найбільша секреція статевих гормонів. Це дуже фізіологічно, але під час сексу мало хто думає про біохімічні процеси – нормальні люди насолоджуються.

Але якщо ви не спите? Адже ніхто не скасував остаточно нічне чатування, нічне виробництво, нічний транспорт тощо. І таким нічним промислом Малин минулої епохи і сьогодення мало відрізняється. Люди, які ходили в нічні зміни на міських підприємствах, після їх закриття працюють в нічні зміни у Києві чи деінде.

Традиційно і відомо, що нічні зміни були і лишаються на паперовій фабриці, хоча вона змінила назву. Але нічна зміна і при соціалізмові, і при капіталізмові виглядає однаково виснажливо. Земляки, які працювали десятиліттями на цьому відомому і престижному, по наших мірках, виробництві, стверджують, що криза нічних чергувань настає ближче до 40-ка років. Коли розумієш, що нічні зміни – це не просто важко, а дуже важко. Якщо концентрація уваги, зосередженість і робота зору природно не такі активні вночі, то вони ще менш активні із старінням. Тому такий режим вимагає особливих зусиль від людини.

Або візьмімо наш хлібозавод. Чи не наш. Яка різниця? Проте є звичай хліб випікати вночі і на світанку. Згадайте, коли наші бабусі садовили тісто з лопати в піч? На світанку. Чи ця, чи інша причина лежить в основі хлібного виробництва, не скажу. Проте воно має працювати і вдень, і вночі. А на світанку хлібні фургони вже розвозять свіженький хліб до лавок. І мало хто в цей момент, купуючи паляничку, замислюється, що ще годину-дві тому над нею чаклувало чиєсь виснажливе безсоння.

Готові прийти нам на допомогу вночі і лікарі, і пожежні та рятівники взагалі, і поліція, і аварійні служби. Й іронія щодо «спи, а служба йде» доречна лише в анекдотах і кпинах, бо той напівсон на службі завжди тривожний, бо крізь нього вчувається загроза і крик про допомогу. Можна мати 10 спокійних чергувань і потім одне таке, що віднімає спокій надовго.

Стосовно водіїв навіть ніхто сперечатися не буде. У цивілізованих країнах роботодавець ставить водієві вимогу робити перерви для сну, особливо ж уночі. Це звичайна техніка безпеки. Це зберігає життя, цінність якого незаперечна.

Отож непрості вони, нічні будні.

Із власних асоціацій щодо сну варто згадати наступне. Нинішнім дітям дивно буде чути, що в дитячих садочках та яслах існували цілодобові групи. Сучасним поколінням варто переглянути радянську стрічку «Вусатий нянь», яка була свого часу хітом. Йдеться про так звані п’ятиденки в садочках. Хоча той садок із фільму надзвичайно комфортний і атмосферний. А в рядових реальних пролетарських садочках все було жорсткіше і без казок на ніч.

Хай цей спосіб турботи про малят видається не надто сімейним і теплим. Проте радянська родина не завжди могла собі дозволити няню для малих дітей. А потрібно було працювати. Ніяких відпусток по догляду за дитиною до 3-х і 6-ти років не існувало. 2 місяці маляті – рушай на роботу.

І держава проявляла таким чином особливу турботу про радянську дитину, приймаючи її в лоно суспільства ще в несвідомому віці. Старші покоління винесли на собі цей стиль суспільної родини, колективного вихователя радянських дітей. Хоча є чимало співвітчизників, які ностальгують за радянськими ночами. (Зараз теж з’являються цілодобові дитячі садочки, проте вони концептуально відрізняються від радянських).

І цим дитячим ночам у радянських яслах варто протиставити ночі в радянських в’язницях і таборах. Як виглядає ніч для так званого «ворога народу», якщо будь-що НКВД чи КДБ хочуть отримати саме ту інформацію, яку планують? Катування безсонням, обливанням крижаною водою на бетонній підлозі, систематичне кількагодинне мигання лампочки – ідеальні умови для формування нічного «щирого зізнання» про всі злочини і зради, які тільки могла намалювати безмежна збочена фантазія дізнавачів, що не спали самі й іншим спати не давали.

Хочеться швидше перегорнути цю сторінку історії про сон в СРСР.

Взагалі, побут сну, філософія сну, фізіологія сну може стати матеріалом тисяч журналістських статей. Скільки вчених про це писали. Фройд написав книжку про психологію сновидінь. Існують сотні наукових праць, літературних, живописних та кіносюжетів про сон. Наприклад, пригоди Аліси Льюіса Керрола відбуваються насправді у сні. А ще не було б казки про сплячу красуню, якби вона не спала. (А летаргічний сон – це ще одне відгалуження теми!). «Сон літньої ночі» створив для нас Шекспір.

У Шевченка є поема «Сон», як насправді будить свідомість українця.

Є дивовижний кінематографічний експеримент, коли триває фільм рівно стільки, скільки триває сон людини. На цей кіно-експеримент пішов режисер Енді Уорхол. Чорно-білий американський фільм без звуку (1963) показує просто сплячу людину.

А в 1968 році цей рекорд було перевершено іншим чином. Вийшов найдовший і, як вбачається, найбезглуздіший в історії кінематографу фільм, що триває 48 годин (Ентоні Скотт, Великобританія). Фільм так і звався – «Найдовший і найбезглуздіший фільм у світі». І згадую його тут лише тому, що хочеться запитати: а коли ж спати у перегляді його?

«Відкрий очі» (реж. Алехандро Аменабара), «Ванільне небо» (реж. Кемерона Кроу) – це сюжети на основі перебування людини у сні. Причому другий є просто рімейком першого.

Досвід сну чи безсоння кожної окремо взятої людини може стати сюжетом книжки чи фільму. І він ніяк не менш цікавий, ніж вигаданий письменником або сценаристом.

Скажімо, ось розповідь шахтаря.

«Нічні зміни на шахті оплачуються вище, ніж денні, а тривають так само – 6 годин. Чи хочеться спати? Не здатен про це навіть думати, тому що триває дуже напружена робота. Одні добувають вугілля, інші займаються підготовкою для тих, хто добуває. Але вночі доводиться робити більше, тому що безпосередньо нічні зміни дають вугілля і метри. А денні вже займаються ремонтами і підготовкою безперервної роботи вночі».

А ось розповідь жінки-сторожа.

«Що таке нічна робота? Ніби й не важко. Та лише на перший погляд. Є можливість поспати. Якщо маєш у штаті пса, то можна собі дозволити сон. Інша справа, який цей сон? Ти спиш на лежаку чи старому дивані. Спиш одягненою, бо будь-якої миті маєш бути в бойовій готовності. Пес подає знак постійно, якщо на території чи поблизу відбуваються несанкціоновані дії. Зимові чергування особливо важкі. Якби і хотів спати, не виходить. Через холод, через одяг, який не дають розслабитися остаточно. І тому сон у домашньому ліжку між нічними змінами видається розкішшю. Отож коли лежу в білизні, на чистенькій постелі, то думаю: поки людина не спізнає некомфортного сну чи безсоння поза своїм затишним ліжком та домівкою, вона не здатна оцінити, яке то щастя – спати вдома, у тиші і теплі».

Такого звичайного щастя не вистачає нині нашим захисникам. Проте говорити на цю тему в моєму іронічному дещо есе про сон якось некоректно.

Мій особистий досвід розуміння цінності сну і важкості неспання окреслений певними етапами.

Ще студенткою кілька місяців підробляла в обласній дитячій інфекційній лікарні (Дніпро, 1980-ті). У дитячих лікарнях були так звані палати покинутих дітей. Я, санітарка-студентка, спала з цими дітьми. І скажу тепер, що безсоння ночей під час сесій – це рай у порівнянні з ночами у палаті покинутих дітей. Коли немовлят кілька, одне прокидається і плаче, за ним – інше, потім – ще і ще… Втішаєш одного малюка, а другий розривається від крику. Більш безсилою і безпорадною я себе не почувала ніколи. Зі своїми дітьми, коли вони немовлята, було справді легше. Бо двох заколихати легше. І ти знаєш, чого вони хочуть. Материнське безсоння виглядає інакше. А біля сиріт – це щось зовсім неприйнятне через власну безпорадність.

Дивним був час сну в студентському будівельному загоні на півночі, поблизу полярного кола. Білі ночі тривалий час не дозволяли заснути. А коли звикаєш, то теж не зважаєш уже на світлу ніч.

У зрілому віці дефіцит сну відчувала, їздячи щодня із сотнями малинчан у Київ на роботу. Електричка о 6-й. Вже ціле покоління виросло з цим явищем. Фактично, це і є початок робочого дня. А повернення – електричною о 6-й теж, тільки вже вечора. І кінець робочого дня вже о 21-й. Такі соціально-економічні обставини, що навіть цей режим тебе влаштовує, аби була робота. А іронія долі ще й у тому, що я в той час готувала на радіо авторську передачу з назвою «Вночі темно»…

Взагалі, їзда в електричці, це на 50% – сон в електричці. Тут люди не соромляться хропіти, лежати з максимальним комфортом (але для цього треба нахабно лягти ще в Коростені), дихати у сні вчорашнім перегаром такого змісту, що ладен вийти у вікно і пішки йти до Києва… Сон – це все! Але контролерові байдуже, коли він тебе будить для перевірки квитка.

1_300-12(4)

Два роки тривав такий алгоритм. (Хоча знаю малинчан, які по 15 років їздок до столиці на роботу, відпрацьовуючи там і денні, і нічні зміни).

А потім – нічні чергування консьєржки в столичних багатоквартирних будинках. Ніби і комфортно, і ніхто не забороняє поспати. Та хіба виспишся, коли хтось із мешканців повертається з роботи опівночі. Хтось – із мандрівки о 2 чи 3 ночі. Хтось рушає на роботу о 4 чи 5. Хтось замовляє піцу серед ночі чи пиво на світанку. Або приїздить швидка допомога чи викликають поліцію. А якщо в під’їзді 250 квартир, то самі розумієте, на скільки частин може бути поділеним твій сон. Тому здається, що краще і не моститися до сну. Хоча таки вдавалося іноді поспати між 2 та 5 годинами ночі.

Досить вже, бо ви мабуть поснули, не дочитавши це до останнього речення.

Доброї ночі і гарних снів. Спіть вдома у своєму ліжку. Хай не мучить вас безсоння.

З любов’ю Ірина Кримська.

 

 

← До нових записів
Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація