Борислав Розенблат: «Для мене найважливіше — це реальні реформи»

Народний депутат України від Житомира Борислав Розенблат — член політичної партії «Блок Петра Порошенка», заступник голови парламентського Комітету з питань промислової політики та підприємництва — зазвичай не уникає гострих запитань ні від журналістів, ні з боку виборців.

Сьогодні він відповідає на такі, що особливо турбують і цікавлять жителів усієї Житомирщини.

- Бориславе Соломоновичу, нещодавно Україна відзначила річницю Майдану, учасники якого сподівалися на дуже швидкі зміни у державі. Чому, на вашу думку, цього не те, що не сталося, а й навіть наближення не відчувається?

- Одвічна наша проблема — в тім, що замість того, аби ставити питання: що робити, ми шукаємо — хто винен. У когось — винні попередники, у когось — послідовники, війна, Росія, Європа. І ніяк не можемо сказати собі: «Все. У мене є план дій».

Я нещодавно із трибуни Верховної Ради запитав в урядовців: «Навіть якщо нам допомагатимуть МВФ, світові держави, у вас самих є власний чіткий і реальний план виходу з кризи? Як подолати корупцію, бідність, як провести, нарешті, реформи?». На жаль, конкретної, ясної відповіді так і не почув. А треба чітко усвідомити, що без рішучих реформ країну не вивести з кризи. Не можна постійно шукати винуватців, а самим нічого не робити.

Мені не подобаються оці показові публічні арешти, коли потім у прокуратурі не можуть пред’явити достатніх доказів. Популізм — це вже пройдений етап, я цього не сприймаю. Для мене найважливіше — це реальні справи, реформи.

- Тобто, ви певні, що уряд не має чіткого плану реформ, а, отже, й плану боротьби з корупцією?

- Так, вважаю, що плану справді немає, і кажу це відверто, бо я його не бачив. Проект, поданий для розгляду у Верховну Раду, зліплений дуже поспішно. Що ж до виконавців, то мені розповідав попередній міністр охорони здоров’я, що коли він прийшов на посаду, в нього були такі перспективні задуми, такий запал, він хотів усе змінити. Але ж заступники в нього залишилися попередні: того не чіпай, там не влазь, туди не йди, того не роби... То хіба можна щось змінити?

Якщо не поламати всю систему, нічого не буде. Боротьбу з корупцією, як із гнилим деревом, треба починати з викорчовування, а це робиться системою законів. Скажімо, змінити тендерну систему: ми вже прийняли Закон, яким змінено систему закупівлі ліків, дозволили це робити іноземним компаніям.

Або інший приклад. Ми всі пам’ятаємо історію з харчуванням житомирських дітей СПРЕДами замість масла. Цього року вже майже протягом місяця масло в школи й дитсадки не возять. Минулого року при відпускній ціні масла у межах 45 грн. за кілограм, його в постачальників закуповували по 75 грн. Постачальники були раді — є ж навар. А сьогодні вони не дають дітям масла, бо це їм збитково. Постає запитання: а як же із договірними зобов’язаннями? Якщо навіть трапляються цінові коливання, контракт має виконуватися, навіть за наявності збитків для виробника. Це світова практика. А невиконання вимог контракту — це і є корупція, в результаті якої діти сидять голодними.

- Хто, на вашу думку, чинить спротив боротьбі з корупцією — зверху донизу?

- Корупція завжди іде знизу. Потрапивши в цю систему, людина ламається. Саме так виходить і в державних установах, і у Верховній Раді й уряді. Тобто, приходять нові люди, хочуть щось змінити, але на місцях гальмується все і робиться так, щоб нічого не змінювалося.

- Як же бути з народною мудрістю про те, що «риба гниє з голови»?

- А давайте подивимось: коли ми обирали В.Януковича, усі ж чудово знали, що це — людина з кримінальним минулим. І навіть якби він хотів щось удосконалити в Україні, він же потрапив як риба — у воду. Оця корупційна система всього життя держави народжувалася ще за Л.Кравчука і вкорінювалася усі 23 роки.

І сьогодні чиниться потужний спротив усьому, що ми робимо, у всіх гілках влади. Прийняття кожного закону — це подолання такого шаленого спротиву. Я це добре відчув, коли подав законопроект про бурштин, який висвітлив драматизм Волині, Рівненщини, Житомирщини. Коли я читаю висновки Міністерства екології чи інших профільних міністерств, у яких стверджується, що у нас усе нормально, мовляв, не лізьте зі своїми законами, я починаю розуміти: їм не треба нічого змінювати, у них — усе добре. На мільйони гривень щодня копається бурштину, вивозиться за кордон, а міністерства замість того, щоб допомогти депутатові в написанні закону, направити експертну комісію, роблять усе навпаки. Мало того, ще й організовується цілий шквал негативної інформації проти мене.

А хіба немає корупції в тому, що сьогодні кожен пацієнт повинен платити стоматологу, хоча той користується обладнанням, матеріалами, за які людина вже заплатила своїми податками? А гроші ж бере собі в кишеню. А я пропоную: треба виділити стоматологію із системи охорони здоров’я. Перша стоматологічна допомога має надаватися безкоштовно, за все інше — плати. Але ця плата має бути офіційною і з цього прибутку стоматолог зобов’язаний платити податок, він же нехай забезпечує себе апаратурою і всім необхідним.

Думаєте, ця моя пропозиція була підтримана? Ні, спротив був страшенний.

- У своїй роботі, в тому числі й із подолання корупції, ви не відчуваєте себе «одним у полі воїном»?

- Ви знаєте, у Верховній Раді сьогодні — цілковита зміна облич. Нові люди у ній хочуть справжніх змін. Хоча є й значна група «довгожителів», які сидять і посміхаються: мовляв, що ви там стрепехаєтеся?.. Мене це дивує.

- Над чим ви зараз працюєте?

- Я є керівником групи з написання законопроекту про вивезення деревини, що дуже важливо для нашої області. До мене звертаються господарства, для яких вирощування лісу — це їхня робота. Звертаються портовики: не можна забороняти вивозити ліс, бо порти втратять роботу й зупиняться. Приїжджають і переробники й ставлять питання руба: ми живемо в лісовій державі, однак не маємо що переробляти, потужності не завантажені. У кожної сторони — своя правда.

Моя колега, досвідчений депутат Олександра Кужель сказала: для того, щоб будь­який закон був послідовним, ніс добро суспільству, він повинен мати три складові: що матиме від нього держава, що матиме підприємство, яке платить податки, дає роботу і зарплату, і що матиме громадянин.

- А що матимуть сьогодні сільгоспвиробники, яких були позбавили дотацій?

- На недавньому пленарному засіданні був ухвалений підготовлений мною законопроект про підтримку сільгоспвиробників шляхом повернення їм права на дотації. Попередній Закон діяв понад десять років, за які в Україні припинилося зменшення поголів’я худоби, збільшилося виробництво молока, ми увійшли в десятку кращих країн — виробників молочної продукції.

Із приходом М.Азарова дотації сільгоспвиробникам припинилися. І в результаті лише за два місяці нинішнього року в нас скоротилося поголів’я худоби на 400 тисяч голів. Бо не працює Закон про дотації. Я, як депутат, повинен був його реанімувати. І що ви думаєте? Розгортаю «Деловую газету» й читаю, що, мовляв, Розенблат проштовхує закон, аби Ахметову чи ще комусь дали гроші на молоко...

Як у такій країні творити закони? Спротив дуже великий.

- І що, подолати його неможливо?

- Я думаю, що дуже швидко люди, які нездатні на це чи не хочуть цього, змушені будуть піти. Ротація вже на порозі, про це чітко сказав голова нашої парламентської фракції Юрій Луценко.

- Китай на шляху подолання корупції зробив, здається, незначний, але вирішальний крок. У всій дозвільній системі запроваджені «одне вікно», «одна печатка», що знищило всю корупційну надбудову. Ми говоримо про це кілька років і щось уже й настворювали, а результат — нульовий...

- Можу навести ще один, унікальний, приклад: приходить до нас у Комітет виконавча служба й вимагає: вона, мовляв, збирає судовий збір і їй на діяльність не вистачає коштів. І це заявляє служба, яка торік зібрала 500 млн. грн. і при цьому із Держбюджету отримала ще 556 млн. грн. А вона ж сама повинна годувати державу!

- Це ж якраз кошти, що мали б компенсувати надання пільг. Як узагалі ви ставитесь до самої системи пільг в Україні?

- Я — не проти пільг, але я — за монетизацію їх. Щоб водії, кондуктори, технічний персонал транспортних підприємств не пільгами отримували зарплату, а грішми. Видайте людині, яка має право на пільги, належну суму вартості проїзду і нехай вона їздить. Але водій отримає свою зарплату.

Багато говорять і про субсидії. Де вони? І наскільки справді допоможуть людям виживати? Сьогодні єдине міністерство, яке справді оновлюється, просувається вперед і в яке я вірю, це Міністерство соціальної політики України, його міністр Павло Розенко. Відчуваю, що там справді будуть зміни.

В інших — їх поки що не видно. Держава повинна забезпечити хворих кардіостимуляторами, гемодіалізом, ліками — онкохворих. А вона ж цього не робить...

- Нещодавно, на зустрічі із профактивом області ви пообіцяли, що якщо протягом місяця уряд не подасть обгрунтованого й чіткого плану дій, ви перший виступите проти нього. Ви підтверджуєте це?

- Так. І я, і виборці вправі знати, що чекає країну в найближчому майбутньому. Принаймні уряд мав би чесно сказати: «Нам тяжко. Ми робимо те й те. Але завтра буде легше». Показав розрахунки. Не треба виправдовуватися і все звалювати на війну...

- А чи не криється справжня причина вичікувань і небажання робити рішучі кроки в нещодавно озвученому звинуваченні про «невідомо куди зниклі сім мільярдів гривень»?

- Я допускаю це. Бо корупційна система живе і працює.

- Можливо таке, що оті звинувачення є проявом внутрішніх політичних воєн?

- Ні, це не війна, це ніби прорвало гнійник, після чого настає оздоровлення.

- А є сили, які можуть провести очищення?

- Є. І я переконаний, що Президент саме тому ще не призначає керівника Антикорупційного комітету, що хоче, аби це була людина, якій можна сповна довіритись. Сьогодні почали вже змінюватися прокуратура, вся кадрова система. Принцип — немає незамінних людей — діє.

- Ми вже це стисло згадували. І все ж, яка, на вашу думку, причина поширення останнім часом проти вас компрометуючої інформації?

- Під час виборів це було цілком зрозуміло: йшла боротьба, не завжди чесна, дехто з опонентів не гребував «чорним» піаром. Але сьогодні пішов проти мене масований удар після того, як я написав звернення проти кількох відомих в області керівників — тепер уже колишніх — і опублікував свій законопроект про бурштин. Для мене головне — щоб наповнювався бюджет, щоб наші бійці мали захист, щоб підприємці мали можливість працювати і не платити хабарі податківцям. Тож я домагаюся цього усіма доступними мені методами. Багатьом це не подобається. Є сили, які пов’язані між собою, вони й замовили весь отой бруд у ЗМІ. Але я запитую: «А судді — хто?». Я не є посадовою особою, з вересня я не займаюся бізнесом, а компанією не керую уже вісім років. Якщо є звинувачення про несплату податків, то отримати інформацію можна в податковій інспекції, а там підтвердять, що боргів у компанії немає.

Для мене, повторюю, головним є розробляти закони, які дозволяють Україні відчувати і наближати справді європейське майбутнє. Тому першим є ухвалення Закону про видобуток бурштину і боротьба за те, щоб підприємства не мали проблем із тиском із боку контролюючих органів.

Я — оптиміст і по життю, і в своїй депутатській роботі й сподіваннях.

Джерело: Житомирщина