Замок був — Немиричів не було
Продовжимо огляд статті «Етапи функціонування Малинського замку», яка написана у співавторстві Василя Тимошенка та Світлани Коваленко.
Стаття виглядає як узагальнення певного періоду в історії Малина — рід Немиричів відродив місто на попелищі давнього городища й передав естафету Єльцям. Або, як в авторів:
«У XVI—XVII ст. власники Малинського маєтку — представники знатних київських панських родів Немиричі та Єльці вдихнули нове життя в давньоруське городище, збудувавши на його місці замок, який більше сотні років виконував важливу економічну та оборонну функцію».
Гарно? Гарно. Але не все складно.
Після порівняння деяких тверджень, заявлених у статті, з посиланнями на документальні джерела стає очевидним, що такі джерела не підтверджують сказаного, а часом і суперечать написаному.
Детальніше можна прочитати тут: Малин — не своя історія: ненауковий погляд на наукову статтю.
На мою думку, автори некоректно присвоїли древньому городищу назву «Малинський замок» та некоректно посилаються на джерела.
Сьогодні розглянемо історію пов’язану з родом Немиричів. Цю тему підказують автори статті заперечливим джерелом.
«На початку XVII ст. частина володінь Немиричів на Малинщині, в тому числі Малинське городище, переходить у власність ще однієї відомої землевласницької родини Київщини — панів Єльців [Білоус, 2015, с. 147].» — пишуть автори В. Тимошенко та С. Коваленко і посилаються на Наталію Білоус, в роботі якої ми знаходимо… Потоцьких (!!!) і не бачимо Немиричів… До слова, забули про Малин, який існує разом з тим окремо (скриншот).
.png)
А дійсно, ви чули щось про Флоріана Потоцького? Я чув — йому Єльці свого часу продали Народичі. Але було відкриттям, що вони володіли Городищами. І ось маємо — станом на 1640 роки Потоцький був власником, Єлець посесором (орендарем). Немиричів нема. І тут запитання, а на якому горизонті вони зникли? І чи були?
Минулого разу залишилося недослідженим посилання на відомого польського історика Вітольда Бобинського.
Ось що пишуть автори В. Тимошенко й С. Коваленко:
«У 1518 р. до Івашка Немирича від його дружини з роду Обернейовича у вигляді посагу мало відійти село Городище поблизу Малина. Однак батько нареченої Юхно Обернейович відписав Городище Київському Пустинно-Микільському монастиреві. Івашко Немирич звернувся до ченців з проханням продати йому Городище, на яке у нього були великі плани. Після тривалих переговорів Івашко дійшов згоду з ченцями, обмінявши Городище на Ворохобовичі [Bobinski, 2000, s. 589].»
Що у Вітольда Бобинського:
Маємо: Іван Немирич у 1538 році обміняв Ворохобовичі на Городище і Землі Волковські, які розташовані в Олевській волості. Де тут «село Городище поблизу Малина»?
Це вже навіть не сумніви — це підозра, що нас глобально дурять.
Окей. Дивимося ще одне посилання: Метрыка Вяликага Князства Лытоускага. — Кн.28 (1522–1552). — Менск, 2000.
Детально тут (с. 105–106): Метрыка Вяликага Князства Лытоускага. — Кн.28 (1522–1552)
Як бачимо, вся історія про Немиричів, про те, як вони будували замок в селі Городище поблизу Малина є розтиражованим фейком.
Певний період історії Малина-Городища підмінили історією Олевська, покриваючи це або загальними твердженнями, як то — археологи довели, що тут було життя, чи то дрібними деталями, як то, наприклад, — пан Єлець жаліється, що з Ворсівки роблять набіги на Малин і Городище.
Хто не вірить у фейковість «замку Немиричів у Городищі-Малині» — ще один штрих — Клепатский П. Очерки по истории Киевской Земли. Литовский период. 1912г. с. 224–225
Як бачимо, «на манеже все те же» — Юхно Обернейович, Київський Пустинно-Микільський монастир, Івашко Немирич, є й древнє городище, тільки от — Малин загубився.
Про Городище поблизу Малина до 17 століття практично нема згадок, а Малин в 16 столітті, за тим же Клепатським, мав скромний вигляд: «по люстр. 1552 года въ Малине значится 2 дыма = 1 служба Ельцовъ»
Можливо, сучасні історики щось таке «розкопали»?
Добре, звернемося до сучасника — археолога Богдана Звіздецького, беззаперечного авторитета у дослідженні древлянських городищ і, зокрема, — малинського.
Автори Тимошенко та Коваленко у своїй статті дають два посилання на Б. Звіздецького, серед яких і на роботу «Малинське городище древлян».
Читаємо Богдана Андрониковича Звіздецького. Так, у нього є згадка про Івашка Немирича…
«Цей час був надзвичайно тривожним, а інколи й трагічним для місцевих жителів. Писемні джерела засвідчують, що особливо у XVI ст. татарські орди робили безперервні набіги на територію Правобережної України, доходячи аж до Прип’яті. Для захисту своїх земель феодали нерідко будували невеликі замки, де на якийсь час ховалося населення навколишньої округи.
Так, у XVI ст. господар сусіднього з Малином Олевська Іван Немирич просив дозволу у короля Сигизмунда звести на місці стародавнього городища замок для «непреспечества людей неприятельських Татар».
Ймовірно, саме у цей час і виникло нове укріплення на місці покинутого раніше городища у Малині. При його будівництві старі фортифікаційні лінії було повністю знівельовано».
Десь була у мене така думка, що саме від Звіздецького пішла байка про Немирича в Малині. Та ні, пише доволі ясно — «господар сусіднього з Малином Олевська Іван Немирич». Пише тільки про ймовірність того, що саме в часи Івана Немирича на місці Малинського городища будувалися укріплення, що підтверджено артефактами. Хто це робив? Питання відкрите.
На сайті Історія міста Малин є стаття Василя Івановича Тимошенка «Замок Немиричів у Городищі», і яка, схоже, є спрощеним варіантом наукової статті «Етапи функціонування Малинського замку», де автор зазначає:
«Однак чи зуміли Немиричі втілити в життя плани будівництва замку в Городищах? На жаль, наявні письмові джерела не дають на це переконливої відповіді. Натомість археолог Б. Звіздецький, який найбільш глибоко досліджував історію древлянського городища в Городищі, під час розкопок знайшов численні підтвердження того, що укріплення древлян перебудовувалося під новий замок у XVI ст. Саме це підтверджує, що Немиричі зуміли втілити свої ідеї перетворення Городищ на укріплене містечко».
Немиричі таки дійсно побудували замок — в Олевьку…
Штрихів, які ставлять під сумнів те, що Немиричі будували замок в Городищах поблизу Малина, є багато, але сьогоднішні досліди проведені в межах посилань зазначених у статті «Етапи функціонування Малинського замку».
Епілог.
У мене просили у коментарях, щоб я додав епілог до попередньої статті. У відповідь написав — буде продовження. А от епілогу не буде. Мені все зрозуміло — історію Малина треба витрусити з торби з усім сміттям і скласти начисто по-новому.
Щодо історичного фейку, то тут має бути оцінка й адміністративна, і від колег по цеху, бо автор таки має науковий ступінь. Мене більше цікавить — що, коли і як відбувалося в контексті історії Малина. І тут великою завадою є купа вигаданих байок, які одягнули в «науковість».
На завершення список вагомих посилань на те, як Іван Немирич «малинський замок» будував.
А далі вже думаю про інше: «1569 року після укладання Люблінської унії Малин відійшов до складу Речі Посполитої. Шляхта надала місцевому населенню Магдебурзьке право» (з Вікіпедії). Які «археологи» й коли накопали Малину Магдебурзьке право?…
ДЖЕРЕЛО: MALYN.MEDIA
Поділитися:
вологість:
тиск:
вітер:
.png){kind=small}
