Адміністративно-територіальна реформа, Концепцію впровадження якої на рівні держави затвердили ще рік тому, набирає обертів. Проте у плані інформування «низів» вона доходить якось млявенько, ніби соромлячись своєї недолугої суті.
Як виявилось, дивуватися і розмірковувати тут є над чим. З цим погоджується і міський голова Олексій Шостак, котрий з приводу майбутнього реформування на минулому тижні двічі відвідав обласний центр.
- Пане голово, розкажіть, що відбувається наразі в області. Як відомо, міста та райони вже подали пропозиції щодо подальшого об’єднання. Як у цьому контексті існуватимуть Малин та район — окремо чи все ж разом? І коли це станеться?
- Нещодавно на моє наполегливе прохання мене було включено до складу робочої групи, котра «ділитиме» область. Скажу відверто, місцеве самоврядування там просто не чують. Наша думка нікого не цікавить. Реформа, яка повинна проводитися добровільно, «з низів», згідно Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», просто диктується вказівками «згори» по вертикалі державної влади. Відповідальними за проведення реформ у сфері місцевого самоврядування є навіть не обласні ради, а облдержадміністрації.
На засіданні робочої групи її очільники разом із експертами, які виникли з нашвидкуруч створеного Офісу реформ, м’яко, проте наполегливо «порадили» головам районних адміністрацій як і що робити, хоча ті мали власні напрацювання. І строки визначили — декілька днів.
Тож маємо те, що маємо. Без участі місцевого самоврядування державними чиновниками складено перспективний план об’єднання територіальних громад Житомирщини, який планується погодити на засіданні обласної радим 28 травня. Ймовірно, його затвердять на рівні Кабінету Міністрів.
- Що це за проект уже відомо?
- Згідно з цим цього проектом, Малин і район умовно називатимуться Малинська територіальна громада з центром у Малині. Хоча попередній варіант керівництва району — лишити місто окремо, а район об’єднати в одне ціле був, на мою думку, більш вдалим. Думка обласної влади — дещо інша. І саме її відображено у цьому плані.
Наголошую, це лише один з можливих варіантів, ПЕРСПЕКТИВНИЙ план, втілення якого згідно Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» може відбутися, а може і не відбутися. Це окрема процедура, яка передбачає громадські слухання, надання пропозицій суміжним громадам, рішення сесій, інше. Загальна тривалість процесу —близько 175 днів.
Ну а чи матиме цей план шанс на життя, залежить лише від рішення громад — міста і району. Нам треба усім добре думати і зважити, що в перспективі можемо отримати…
- На Вашу думку, чи варто нам об’єднуватися? Можливо, Малинщина лише виграє. Місто допоможе району. Район, де може, підставить плече місту…
- Об’єднуватися варто маленьким районам. Приміром, Любар Коростишів, Андрушівка отримають повноваження міст обласного значення, а це — збільшення повноважень та можливостей.
Щодо нашого міста, то воно — одне з двох бездотаційних міст області, самодостатнє, з розвиненою соціальною інфраструктурою. Район, на жаль, є дотаційним. При уявному об’єднанні економічно ми не станемо спроможною громадою, тобто мета об’єднання не буде досягнута. Прорахована недоїмка – 13 мільйонів гривень в рік. А що далі? Цих коштів ніхто не додасть, їх просто в державі немає, а спроможність буде добиватися шляхом так званої оптимізації, а це закриття шкіл, садочків, інших об’єктів соціально-побутової сфери, скорочення робочих місць.
Місто однозначно не підніметься з тягарем району, а село — дуже втратить.
Замість сільських та селищних рад залишаться старости як члени виконавчих комітетів об’єднаних громад. Що вони робитимуть? Їздитимуть, як колись, «у район» і розказуватимуть, які у них проблеми, а не вирішуватимуть їх на місцях. Хіба це добре? Чи добре буде людям добиратися до Малина з усіх навколишніх сіл до лікарні, за довідками, в управління праці чи земельні служби? Автобусне сполучення бажає бути кращим, дороги розбиті, а коштів на їх ремонт немає…
На жаль, задекларована урядом мета майбутньої реформи — якість і доступність послуг, зводиться до банальної ліквідації рад на місцях, тобто замість розвитку місцевого самоврядування відбувається його знищення.
- Але ж держава обіцяє фінансову підтримку громадам, які об’єднаються. Губернатор озвучив цифру 120 мільйонів гривень, котрі буде розподілено між громадами області, які об’єднаються. Та й в згаданому законі декларується державне фінансування…
- Я — реаліст. Скільки у нас існує пільг, котрі не підкріплено фінансово через недостатність коштів Державного бюджету? Дуже багато.. Яка гарантія, що ця допомога буде постійною, а не разовою подачкою? Обіцяти, як відомо, не значить женитися… А 120 мільйонів — це кошти Фонду регіонального розвитку, який наповнюємо ми з вами, звичайні українці, сплатою податків. Так яка це допомога? Нас купують за наші гроші. І що таке 120 віртуальних мільйонів на всю область (39 об’єднань)?
- Звучить досить песимістично. А як же міжнародна фінансова допомога Україні від МВФ? Держава сподівається на неї…
- Так. Це єдиний плюс від утілення так званої «децентралізації». Україна лише у 2015 році потребує 15 мільярдів доларів, щоб збалансувати бюджет (саме на таку суму доходи не покривають сьогоднішні мінімальні видатки). Проте ніде не обумовлено, що ці кошти надійдуть лише тоді, коли банально ліквідують місцеве самоврядування на місцях. Чому б просто заради економії не скоротити «щедрий» штат адміністрацій різного рівня? Якими будуть їхні функції після реформування? Невідомо… Невідомо також, чим наповнюватиметься і як оподатковуватиметься бюджет нової громади. Якщо це шлях у Європу, то ми йдемо по мінному полю.
- На першому і, до слова, останньому на сьогодні засіданні обласної робочої групи щодо поділу області Ви досить різко висловилися з приводу майбутніх реформ, поставивши губернатору чітке запитання: «Що я, як очільник громади, маю сказати малин чанам позитивного з приводу необхідності об’єднання?». Якою була відповідь?
- Нічого конкретного не прозвучало, окрім зустрічного питання «А ви що, проти реформ?». Вже пізніше на очі потрапили інформаційні матеріали про необхідність децентралізації. Наведу кілька прикладів: «Щоб жителі громад отримували послуги: соціальні, адміністративні та комунальні наближено до місця проживання». Який житель міста їх зараз не отримує?
Чи ось ще «Щоб можна було об’єднати фінансові, майнові та інтелектуальні ресурси…для покращення якості освітніх, медичних та інших послуг». З мінусовим бюджетом ми аж ніяк цього не зробимо. Гостро стане питання про закриття шкіл, ФАПів, клубів. А це соціальна напруга, безробіття, занепад села…
А як вам таке пояснення:
«Щоб позбавитися зазіхання Росії на створення нової російськомовної імперії за участі України. Адже децентралізовану країну не можна інтегрувати в тоталітарну систему та складно її федералізувати»?
Це, взагалі, навіть складно прокоментувати.
Для децентралізації та передачі повноважень на місця не треба вигадувати ніяких територіальних реформ. Треба передати фінансові та управлінські повноваження на місця — передайте законодавчо, треба скоротити апарат державних чиновників – скоротіть.
Навіщо прикриватися незрозумілими меседжами?
Насправді все дуже просто. Фінансовий ресурс, з якого формується державний бюджет, заробляється на місцях (села, міста). Потім кошти рухаються в центр, де з них в першу чергу забезпечується державний апарат вищого рівня (міністерства, відомства…), потім середньої ланки (облради та адміністрації), а на місця фінансування йде за залишковим принципом. І головне, що це всі розуміють, але вирішення питання можливе лише на державному рівні, а в Києві цього очевидно не хочуть.
- Існує думка: давайте об’єднаємо місто та район, аби Малин став у майбутньому центром повіту. Адже повіти — це наступна сходинка реформування. Можливо, треба жертвувати малим заради більших цілей…
- Питання повітів наразі не розглядається і об’єднання в принципі не має впливати на укрупнення районів, але з огляду на те, якими способами держава «втілює» реформи, ми постійно моніторимо ситуацію на цьому напрямку. Стриманий оптимізм викликає те, що на засіданні робочої групи, голова обласної ради припустив створення в області п’яти повітів проти чотирьох без міста Малина як центру повіту, інформацію про що було вкинуто в інтернет-мережу.
- Запитань, як бачимо, більше ніж відповідей. Що Ви, як міський голова, робитимете далі ?
- Минулої п’ятниці я брав участь у засіданні регіональної Дорадчої ради в Житомирській області, яке ініціювала Асоціація міст України. Там радилися саме представники органів місцевого самоврядування. Я озвучив свою позицію, і присутні мери міст підтримали її. Тож тепер у складі делегації області планую поїздку до міста Одеси на Всеукраїнський з’їзд представників органів місцевого самоврядування, котрий відбудеться у червні. Питання – звісно ж реформування. Паралельно братиму участь у всіх можливих нарадах, заходах, зборах, аби відстоювати інтереси нашого міста та місцевого самоврядування.
- Яким чином самі малинчани можуть впливати на хід реформ Україні? Чи важливою у контексті цих подій буде їх думка? Що нам, громадою, потрібно робити?
- Звичайно, наразі для мене дуже важливою є думка самої громади, а для держави вона повинна стати вирішальною. По-перше, цими процесами кожному з нас треба цікавитися, аби бути хоч елементарно обізнаними, щоб вносити конструктивні пропозиції. Зовсім скоро я планую провести зустріч з малинчанами, де доведу до їх відома те, що відбувається, і вислухаю зустрічні пропозиції.
По-друге, обов’язково будуть скликатися громадські слухання, де саме від думки громади залежатиме сьогодення і майбутнє Малина. Жителі міста повинні проявляти активність і небайдужість. Усі ми пам’ятаємо, як гуртом нам у минулому році вдалося зберегти, а не розвалити нашу лікарню внаслідок горезвісного медичного реформування. Наша сила – у співпраці. Я сподіваюсь на мудрість, виваженість та єдність дій малинчан і впевнений, що держава нас почує і зрозуміє, що реформи повинні приносити позитив, а не ризик занепаду.
З міським головою спілкувалася Антоніна Глущенко
Поділитися:вологість:
тиск:
вітер: