Анонсована в чисельних оголошеннях й повідомленнях у інтернет-мережі зустріч міського голови Олексія Шостака з громадою відбулася, як і було обіцяно, 26 лютого в районному будинку культури, лишивши по собі шлейф суперечливих вражень. Найперше враження – емоційна напруга, яка запанувала у залі на дві третини заповненій ще до початку зустрічі.
- Поприводили тут своїх!.. – бурчали літні малинчанки, оглядаючи чиновників, які також прийшли на зустріч.
- О! Мудрий прийшов! – аж підскочила інша учасниця зібрання. – Не втримаюся, скажу йому, що то він (Андрій Мудрий – головний спеціаліст з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконкому міської ради – прим. Ред.) понаписував: «Убєжище»! Там по коліно гівна в підвалі, хай сам ховається в такому убєжищі! Він хоч спускався туди?..
- Шостак не втомиться від такої кількості запитань? – сказав саркастично котрийсь малинчанин, оцінивши чималу течку записок, що виросла на столику в залі.
Люди активно і здебільшого невдоволено обговорювали між собою наболіле. Заговорив міський голова, переключивши увагу зали на себе:
- Хочу підкреслити, що сьогодні – не звіт міського голови. Звіт відбудеться у свою чергу. Однак я декларував, що постійно перебуватиму у діалозі з громадою. От у мене виник певний інформаційний вакуум. Тому й прийняв рішення зустрітися з вами в такому форматі. Гарантую, що на всі запитання дам відповіді. Не забувайте, що це має бути діалог голови з громадою.
Проте далі голова дещо відійшов від оголошеного формату діалогу і у формі монологу втаємничив присутніх у стан справ у місті:
- Ситуація була важка, стала ще важча.
Олексій Шостак назвав ряд причин, через які ситуація є кепською. На 5% відбувся спад виробництва. Втрачені ринки збуту в Ростовській, Луганській і Донецькій областях. Малий бізнес продовжує згортатися. На багатьох підприємствах міста економлять, скоротивши робочий тиждень і робочі місця. На тлі цього, тим не менше, усереднений показник заробітної плати в Малині – найвищий по області: 3321 гривня.
Далі голова називав цифри, які позначають найгостріші проблеми міста. Демографічна ситуація – на 1 січня 2015 року населення міста стало меншим і становить 26900 мешканців. Воно (населення) сплатило комунальні послуги на 82%, заборгувавши 6 мільйонів. Субвенція на погашення пільгового перевезення становить лише 60% від необхідної суми. Втрати води через незадовільний стан міського водогону становлять подекуди 50%.
Турбує міського голову перспектива адміністративно-територіальної реформи:
- Треба грамотно сформулювати аргументи для відстоювання Малина як центру округу. Скажімо, у сфері охорони здоров’я варто виконати головну умову – лікарня інтенсивного лікування.
Як тільки Олексій Шостак сказав «житлово-комунальне господарство», зал невдоволено загув. Не заспокоїла присутніх і спроба голови пояснити найперші причини негараздів у найпроблемнішій галузі:
- У Малині з комунальним господарством ніхто не працював. Часта зміна влади змушувала кожного наступного голову займатися показухою: ремонт вулиць, їх освітлення. Гроші умисне вкладалися в те, що добре видно й подобається людям. А в проблеми, які на перший погляд і не видно, гроші не вкладалися. Насправді є два шляхи підняти комунальне господарство міста: або збільшувати тарифи, або вкладати гроші в інфраструктуру КГ. Мені особисто другий шлях кращий і перспективніший.
Таким чином вступний монолог голови помітно затягнувся та ще й теза щодо комуналки підігріла знову протестні настрої присутніх. Емоційний вибух на певний час вирвав віжки контролю ситуації самим Олексієм Шостаком, відтак зал зробився раптом некерованим і наступні репліки й запитання стосувалися зовсім іншої сфери:
- Коли церква буде добудована?
- Коли буде видворена з приміщення військкомату церковна громада?
- Чому дозволили будівництво магазину біля Свято-Димитріївського храму?
- Хто відповість за смерть батюшки Василя?
- Чому немає охорони біля Свято-Покровської церкви?
Голова вислухав шквал цих запитань, бо годі було сподіватися вставити якийсь коментар між ними, дочекався паузи і почав:
- Вам не сподобається моя відповідь. Зіткнення інтересів триває через будівлю, а не через Бога. У законі написано чітко: у справи церкви влада не має права втручатися… - Тут Олексій Шостак не втримався і дорікнув:
- А де ви всі були, коли ми з Піковським за власні гроші купували ліки отцю Василю Демченку, коли він перебував у реанімації?
Хтось спонтанно вигукнув у залі, що займається збиранням підписів малинчан за перехід православних громад у лоно Української православної церкви Київського патріархату. А Василь Федоренко нагадав про кримінальне підґрунтя подій навколо Свято-Покровського храму та смерті отця Василя Демченка.
Як такого діалогу, на який сподівався міський голова, поки досі не почалося, хоча зустріч тривала вже другу годину. Люди прагнули викричатися, голова намагався знайти точки дотику, але атмосфера порозуміння, потрібна для цього, не запанувала, а натомість зростала напруга неконструктивного й непослідовного прирікання.
Малинчанин Микола Скуратівський нагадав присутнім, що у залі тривають не церковні збори, а зустріч міського голови з громадою.
Громадський активіст Олександр Грищенко нагадав про необхідність говорити знову про питання, як він сказав, №1 – тарифи. А заодно провести звіт на тему, чи потрібен Малину «Малин Енергоінвест», який практично обдирає малинчан. Міський голова пообіцяв окремо вислухати Олександра Грищенка та інших активістів руху за зниження тарифів безпосередньо у міській раді наступного дня на черговій сесії. (Група активістів-пенсіонерів таки прийшла на сесію, але що з того вийшло, читайте в нотатках із сесійної зали).
- Я з вулиці Приходька, - зазвучало наступне запитання. – У нас холодно в помешканні…
- Обіцяю розбитися в лєпьошку, але ми ці три котельні таки зробимо, інакше нам кінець. – Так пояснював міський голова, наскільки і для нього актуальне питання реконструкції й модернізації системи теплопостачання в фабричному мікрорайоні.
Далі він детально зупинився на тому, як важливо грамотно розпорядитися кожною котельнею в місті, щоб найменшими затратами вирішити питання опалення й економії енергоресурсів у майбутньому.
Наступними виступали представники приватизованого гуртожитку по Чорновола 34б:
- Ми самі закручуємо лампочки, не встигаємо їх міняти, бо крадуть… Звернулися до Корнійчука за роз’ясненням, чому у нас така прибудинкова площа? Чому така система оплати? Він не відповів, мотивуючи, що 8 тисяч боргу з боку мешканців є достатньою підставою для нього не відповідати на наші листи.
Олексій Шостак нагадав активістам горезвісного гуртожитку, що свого часу він їх попереджав, буцім приватизація цього житла потягне за собою ряд проблем, а найменше порушення закону потягне за собою нове порушення. Де ж тут порушено закон? Голова пояснив, що пішовши на поводу у мешканців і врізавши розмір прибудинкової території, його попередники таким популізмом підставили мешканців. Адже насправді самочинно територію зменшувати не можна, адже її розмірі закріплені в проектній документації на будівництво кожного багатоквартирного будинку в Малині. Тепер ця ситуація повертається бумерангом, бо АМКУ вимагає привести у відповідність до вимог закону тарифи за обслуговування прибудинкової території.
Наступна активістка виступила з подякою Шостаку за участь у всіх проектах «Екофесту» (про діяльність цієї громадської організації «СП» пише систематично). Голова відповів взаємною подякою за високу громадську активність молодих мешканців міста:
- Ви належите до тих 10% активістів, які не лише заявляють про наміри, а дійсно щось роблять, намагаються втілити свої кращі ідеї.
Тут же було оголошено про ряд ідей, зокрема про приведення в сучасний вигляд скверика біля пам’ятного знака жертвам Чорнобиля: закатуйте рукави і – вперед!
- Я – дружина військового, який вже 6 місяців перебуває в АТО. Чи не забуде місто про таких, як він, коли їм прийде час повертатися?
- Це – наш святий обов’язок, - запевнив Олексій Шостак. – Женя на передовій в Артемівську (пояснив голова для зали). Ми встановили для таких, як він, пільги. Плануємо й психологічну реабілітацію…
Поки йшлося про наших захисників, у залі на короткий час перестали бубоніти й вигукувати з місця.
Однак наступне запитання було цікаве меншості, бо та стабільно невдоволена більшість не слухала ні виступаючого малинчанина, ні міського голову. А йшлося про нашу греблю:
- Чи може бути громада корисною у вирішення проблем греблі?
- Дякую за розуміння. Проблему однозначно буде вирішено, а наша гідроспоруда, як правильно вона зветься, можливо, ще й прибутки приноситиме місту. Є пропозиції щодо облаштування там електростанції на сонячних батареях, але говорити про це як про факт доконаний ще рано.
Наступний малинчанин поділився дуже конкретною проблемою:
- Вже помінялося чотири міських голови, а над нашими головами тече дах (це по Дорошок, 20), квартира запливає…
- От ми знову повернулися до відомої всьому місту ситуації, - взявся пояснювати міський голова. - Мешканці багатоквартирних будинків встановили собі по чотири обов’язкові послуги, скажімо, ремонт даху в той перелік не входить. Тому, коли настає потреба в такому ремонті, звертатися ні до кого, адже за цю послугу плата до комунальної казни не надходить. Отже мешканці самі мають ініціювати введення ремонту в перелік обов’язкових послуг. Хоча й там виникатимуть проблеми: чи вдасться дістати згоду на це мешканців перших поверхів, яких стан даху хвилює менше всього?
Не оминули малинчани й питання харчування школярів, на що Шостак запевнив, що лише по закінченні першого кварталу зможе чітко відповісти, чи будуть знайдені резерви для фінансування харчування школярів.
Однак далі спілкування знову стихійно перейшло в тему комуналки. Шостакові дорікнули, що він лукавить і живе «по понятіям», бо тарифи таки завищені у Малині. А Корнійчуку дозволяється маніпулювати коштами на свій розсуд.
Голова намагався захищатися, зачитуючи порівняльно ціни на компослуги по містах і селищах Житомирщини. Малинські тарифи на тлі інших виглядають таки оптимістичніше. Однак це не рятувало елемент довіри присутніх до очільника громади – порівняльні цифри для невдоволених були слабким аргументом. Тому на конструктивний діалог з цією частиною зали Шостак сподівався даремно.
Однак дехто таки прагнув до конструктиву і виходив з пропозиціями. От як вчитель ліцею Роман Каленик:
- Варто, щоб усі без винятку мешканці приватного сектору платили за вивезення сміття.
Конкретну проблему попросила вирішити малинчанка Валентина Савченко. Її турбує те, що більшість зупинок краще служать собакам, ніж людям, бо там неможливо сховатися від вітру, а часом і дощу, адже зупинки продуваються наскрізь. Отож краще б ніяк, аніж так.
Далі виступаюча оголосила своє обурення тим, що в місті продовжують продавати землю під будівництво офісів:
- Нащо їх стільки? Краще б зберегли природні куточки в Малині… Для відпочинку, для прогулянок…
Тема природного зеленого оточення зайшла в тупик, бо почали говорити про тотальне знищення лісу навколо, однак Шостак зупинив цю дискусію, адже у самого міста лісових ресурсів немає, тому говорити порожньо немає сенсу.
На цей момент у залі лишалася вже лише одна третина присутніх на початок зустрічі. Тим не менше емоційна напруга не спадала, бо відповідей не отримали ще десятки людей.
Малинчанин Валерій Качуровський ще раз нагадав про свій біль – сусідство з трьома ларьками, до яких віднедавна додалися ще й «Три таракани» по вулиці Кривенчука в центрі міста. Шостак змушений був визнати, що прямих важелів впливу на ці горезвісні об’єкти міська влада не має:
- Але земля кругла… - натякнув міський голова. – Я з ними (власниками цих комерційних точок) обіцяю поговорити.
Мешканка будинку Огієнка, №63 попросила міського голову з’ясувати, хто дозволив орендувати горище їх будинку для прокладання кабелю – відтак псується шифер, а хто ремонтуватиме дах?
Голова пообіцяв розібратися у проблемі, як пообіцяв і наступному ходоку, якого турбує його заборгованість по зарплаті за працю на водоканалі:
- Я вас не кину. Хоча це допустили ж ваші колишні керівники, але обіцяю, що ви таки отримаєте свою зарплату.
Очевидно було, що до записок черга так і не дійде, бо черга виступаючих біля мікрофона не меншала. Зокрема бентежило питання пільгових перевезень: то вони є в Малині чи їх немає?
Мешканка мікрорайону БАМу Ганна Задорожня намагалася довести, що де б не їздили малинські пільговики, з їх пільгами рахуються, а в Малині дійти згоди з перевізниками не виходить – водії категорично відмовляються везти. Отож малинчанка наполягала на офіційному визнанні головою факту відсутності пільгових перевезень у Малині, щоб мати документальні підстави відвойовувати свої права у відповідних інстанціях.
Ця гостра тема фактично завершила діалог міського голови з громадою, що доволі прикро, адже порозуміння в цьому питанні знайдено не було. І тим прикріше, що реальність видалася ще жорстокішою, ніж її змальовували учасники зустрічі: поки вони хотіли правди про пільгові перевезення, вартість проїзду у міському транспорті виросла до 4 гривень (без публічного оприлюднення й обговорення нової ціни).
То де ж тут діалог? Розмова з глухим, схоже на те.
А як бути із записками? Зустрінемося на інтерв’ю, шановний голово?
Ірина Лузанчук
Поділитися:вологість:
тиск:
вітер: