Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація   Вхід

Хто «усиновить» роздягнених хлопчиків-школяриків

Ірина Кримська-Лузанчук

Блогер

02.08.2018
Про мстиві дупи, яким все до дупи!

Щойно я написала коментар про посадочні зупинки без лавок. Але поки писала, мене злегка «кошмарила» лавкова тема. Хотіла про нашу лавкову культуру написати в темі про зупинки, але вже не стала тулити докупи різні речі. Хоча, як не крути, їх можна об’єднати резюме «оце і є наша культура, взаємоповага і цінності».

Пропоную зазирнути в тему глибше через ті ж таки лавки. І запитати себе: а нам тре лавки? Нам,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
01.07.2018
Така бажана помилка

Щойно прочитала в стрічці новин Укрнет повідомлення про будову у близькій перспективі надсучасного цегельного заводу в Малині.

http://zh.oblast.online/news/u-malyni-mozhe-z-yavytys-nadsuchasnyj-zavod-z-vyrobnytstva-tsegly/

Але мені здається, що автори інформації щось наплутали. Бо в тексті одночасно згадується Житомирська й Рівненська область. А на Рівненщині теж є Малин.

То я і думаю: радіти (бо таки у нашому Малині буде завод) чи засмучуватися (бо завод буде у не-нашому-Малині)?

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
07.05.2018
Мій дід Петро Фокович Балацюк...

18342433_1459409197442667_310504963136843757_n

Мій дід Петро Фокович Балацюк, мамин тато, селянин, репресований, а після повернення - колективізований, казав мені, що не зміг на війні "застрелити жадного німця" (жАдного - то по-попільнянському означає "жодного").

Він не міг. Казав, що стріляв просто вгору.

Пішов на війну вже в 1943, після звільнення їх села. Дійшов

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
06.05.2018
КРАЙ СВІТУ: дорожні нотатки — Мар’ятинська цілина

32 Марятин кладовище

Потрапила до Мар’ятина з боку Базару. Провідала могилки на сільському кладовищі…

Потім рушила грунтовою дорогою, порізаною коліями і всипаною слідами худоби — корів та коней. Як тут тільки їздять автівки? Але поки долала шлях між населеними пунктами, жодна автівка не наздогнала. Мене тут швидше з супутника вистежать, ніж із вікна автомобіля…

На межі районів — Народицького та Малинського — якраз навпроти Мар’ятинського кладовища

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
27.04.2018
Без вибачень і без реверансів

Не буду просити вибачення, як іноді роблю це, коли пишу до ЗМІ щось критичне, що має зачепити персонально. Чому не буду вибачатися? Бо коли впевнена у своєму баченні, то маю грунт під ногами і притомність говорити подібні речі. І дуже розраховую на розуміння.

Сьогодні я посміла насипати солі на зусилля організаторів міських заходів (публікація у «ІнфоМалині» — «У Малині пам’ятають про Чорнобиль. Коментар до події» ). Бо вболіваю за якість цих заходів. Проте у тому коментарі не хотілося «закидувати шапками» остаточно. Тому спробую тут зайнятися критикою — хтось має взяти на себе цю невдячну місію. Адже у відповідь можна почути: «Як така великорозумна,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
19.04.2018
Роздуми принагідно. Не вчи мене вірити. Мене Бог навчив

Почну в лоба.

Суть РПЦ якраз у тому, що вона не відділена від держави…

І це небезпечно. І духовно, і ментально, і в сенсі державної безпеки.
Ось кілька днів тому зупинилася поговорити із знайомою. Нормальна ніби пані. Освічена. Мислить.
І коли раптом зайшла мова про церкву (а якось мимоволі, бо Світла Седмиця), жінка (моя ровесниця), якось ніби аж на інорєчіі, хоча українською, почала камлати:

— Так Філарет же відступник! Та хто він є? І хто той Київський патріархат? Раскольнікі!

Подумала, що всі ці зазомбовані наші земляки, хоча й українці, а не знають навіть як сказати українською оте слово «расколь

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
23.11.2017
Моїй рідній Задрипанці...

У куточок вікна зазирають сусідські двори.
Їх куточки, краєчки, окрайці, фрагменти, щілини.
Царство наше, коли тут було і було дітвори!..
Як народу - малої не нашої ще батьківщини.

Батьківщина. Задрипанка зветься і досі куток.
Півтстоліття тому ще околиця міста, край світу.
Середмістя тепер. Позникали всі гуси з казок,
кізки... Але ще родяться, господу слава, діти.

Треба наголос правильно: бАтьківщина, бо ж батьки!..
Он Хоменки, осьо Закусили, іще Ювковецькі.
Лукашенки, мій рід - Михайленки, а там

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
28.10.2017
Я переночувала з думками про Гриневич, Фаріон, коментарями до Фаріон, до мене...

Люди... Все страшно, дуже страшно.
Я переночувала з думками про Гриневич, Фаріон, коментарями до Фаріон, до мене...
Побачила щойно коментарі до мого вечірнього посту про нашу монокультурність із умовою співіснування мультикультурності на основі етнічних мов - у радіусі мульти-, але з умовою української мови - у радіусі моно-.

Ні, мені не стало легше і менш тривожно.
Все набагато гірше.
Знаєте, оті обурення щодо Фаріон - ну не подобається її радикальність. Чому робити акцент на її психотипові? Йдеться ж про мову! Роблячи акцент на її манері викладу, опоненти демонструють стиль, вибачте, який у безпорадних промовців вінчається вигуком "сам дурак!".

Не любіть Фаріон. То ваша

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
05.06.2017
Ще раз озвучу тему віри

Ще раз озвучу тему віри: Бог є у мене, я є у Бога. У нас винятково гармонійні стосунки! Мені здається, що це абсолютно очевидно! 

Тому прошу моїх друзів зі стажем і нових друзів не схиляти мене постійно до теми релігії чи конкретного вірування, прошу не вести проповідей на моїй сторінці чи у листах до мене.
Цей світ і сам Творець - найкраща проповідь і найкращий об’єкт віри!

Я православна - бо це якось так традиційно і соціально-географічно склалося. А якби я народилася в чумі чи іглу?) Вловлюєте?

Генетично - я ще й католицькі настрої маю. Бо у мене

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
23.05.2017
Українська мова ще досі у резервації і гето...

Багато років мене бентежило, що я не можу знайти визначення для поширених явищ... Власне, є всьому тому назва. Але я шукала свою аналогію, свій образ.

Про що я?

Приїздить, буває, якийсь фахівець в мале місто або в село і парускі вчить нас жити.
Або от кандидат в депутати чи вже депутат звертається до нас поблажливо українською, а відвертається і шпарить парускі.

Або якісь проекти грантові їздять Україною і популяризують парускі ратівні теорії-практики.
Ще, ще...
Тих прикладів море.

У вас є своє визначення. Я знаю.

Тепер мені прийшло моє.
Резервація.
Гето.

Так звертаються і так ставляться до людей в резерваціях, у гето.
Українська мова ще досі у резервації і гето. З їх позиції - тих, хто парускі...
З моєї позиції - ні. 

Але Україна стане справді незалежною тоді, коли вони, хто парускі, вже не насміляться отак, як у резервацію чи гето...

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
16.05.2017
У суботу 13 травня малинські літератори-аматори знову зустрічалися на своїх посиденьках.

Цього разу в Ані Ленок.

Аня читала свої нові різножанрові твори. Особливо вразили нас її посвяти - одна Наталі Дідківській, інша Захару Михайленку, він однокласник Ані (жаль, що Захар не приходить до нас, та і Віктор, його батько, через велику зайнятість напередодні завершального свята навчального року не прийшов...). Аня посвяти пише не шаблонними словами і формулами "я тебе-ти мене-ми оба уважаємиє люді". Її посвяти - ніби сповідь про біль, який вона відчуває в інших. Як і їх радість, звичайно. Але я не можу тут надрукувати ці тексти, Аня їх дарувала адресно, без оприлюднення.

Багато звучало віршів і прози на духовну тематику. Тут у нас лідер

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
16.05.2017
Українська незалежність ще здобувається...

На відкритому вогні кипить величезний казан, вариво в ньому булькає і швергоче. Час від часу википає назовні і шкварчить та сичить об вогонь. То на західних землях, то на Волині, то в Чорнобилі...

Чорне море потопило вогонь під казаном навколо Криму - не кипить і не горить там. Зате на сході червона кров українського борщу витікає рікою у полум’я страти. Чи порятунку? Чи вигорання сходу до глини?

Українська незалежність ще борщ недоварений.

Тільки хто варить? Чорти у пеклі чи...?

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
09.04.2017
ПРО ПОМСТУ ПОТВОРАМ, ЯКІ НИЩАТЬ МЕМОРІАЛЬНІ ДОШКИ ТА ІНШІ ЗНАКИ ВШАНУВАННЯ НАШИХ ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ

Отим, що розбивають пам’яті обличчя,
сказати нічого. Потвори. Безнадійні.
Вони не поминають біль зі свічками.
Їм взяти, крім каміння, в руки нічого,
Але оце ж вони і живлять війни.

Хтось їм у голову вкладає анти-істину.
І вже з тієї голови можеш стрілять.
Бо ними можна ще хіба що їсти.
Бо це ж манкурти і сепаратисти.
Їм ватні голови і душі не болять.

Але від того щось не легше. Ще розіб’ють?
Вони ж взялися хвацько. Б’ють мов скло.
Вони регочуть в наших ранах сіллю.
Вони - дурне й отруйне дике зілля.
(Скільки ж каміння в пазусі було!..).

І не про них хотіла. А про спротив.
Коли нам трапиться потвора на шляху,
напхаймо йому його ж лайном рота,
у пахвину - за старанну роботу,
щоб знав, що він є гнида. Й ху із ху.

Мені так закипає гнів! Це гнів жіночий.
Як стрінеться, не дай Біг, він мені,
я натягну його свинячі очі
на його дупу. Бачиш, анти-зодчий?
Як воно - жити й дихати в лайні?

Не часто смію закликати помсту.
Але за це помщуся і сама.
Бо скільки ж можна?! Не дозволю, доста.
Прошу у однодумців перепосту
від імені дітей, дружин і мам...

Допоки Цар небес розгляне справу,
постоїмо за себе і за правду.

P.S. Вибачте за гнів у вербну неділю. Але потвори заслуговують на публічну ганьбу і помсту.

17523281_1424962244220696_4136705593120347284_n

17861598_1424962237554030_6544918841398506325_n

17862856_1424962247554029_7247872823803766280_n

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
28.03.2017
...І вона знову: ідут кугути, нє забила, как разгаварівать?

Щойно обідала в "Здоровеньких булах", як я зву цю їдальню для себе)

Там завжди українські пісні звучать. І антураж такий колоритно-набридливо-строкатий, але радісний. Все так і каже: ким би ти не прийшов сюди - індусом, китайцем, античним греком чи ще кимось, тут ти мусиш бути українцем. Або навпаки: де б українець не застовбився б, там усе буде українське. Гарне, смачнюче, поливкою і підливкою нашого духу, що аж слина буде капати.

А як щодо мови?

Сиджу і обідаю сьогодні в "Здоровеньких булах", біля мене дві групи підлітків. Щебечуть на всю залу. Обідати прийшли з вихователями. Але мене це не дратує. У мене свій такий шпак вдома. Дитячий веселий гомін радує.

Але вони щебечуть скворцамі,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
26.03.2017
Подумалося...

Подумалося...

Коли я навчалася у школі сто років тому, нас, школярів, (і вчителів теж) просто задовбували "політінформаціями". Вранці у понеділок вони проходили регулярно,ми за графіком готувалися до них, добираючи новини загальноесесерівського значення, потім республіканського, обласного, місцевого. Примітивно, послідовно, системно, постійно!

У вчителів ще були так звані політзаняття. Мама мала окремого зошита, писала в ньому як студентка все, шо втиралося на тих політзаняттях.
Зараз?

Ні, я не хочу ні політінформацій, ні політзанять. У тому вигляді.
Але раптом стало так прикро, що ми живемо у вирі драматичних подій, коли наша країна і народ... Не буду продовжувати.

Скажу лише.
Не треба політзанять.
Але я впевнена, що у жодній школі, принаймні у нас у місті, чи вузі жоден понеділок не починається так: "Діти, минулого тижня, коли от ви ганяли футбола або точили березовий сік за Малином, на сході загинув... чи загинули імена...імена... імена..." Або: "Вчора

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
19.03.2017
В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЛІНИ КОСТЕНКО

О Ліно! Неповторна Ліно!
В старім саду - весна й весна.
Там не упАде на коліна
у втомі вишня ні одна.

Там бростями вагітні миті,
і що не гілка - зрячий звук.
І крони словом щедро світять,
впізнавши жест магічних рук.

О Ліно... Сад хіба всихає?
Хіба ж ці яблуні - старі?
Бо він - проекція од Раю,
того, у Бога нагорі.

І тут, в земних його турботах
ти сад плекаєш, аби жив.
І буде сад родити ноти
й плоди твоїх нових рядків.

Бо, власне, твій рядок - у часі
натягнута завжди струна.
Яке це неймовірне щастя - 
сад Ліни й Лінина весна.

19 березня 2017 року 

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
20.05.2016
КОМУ НА ЗАХІД? Роздуми в електричці

РОЗДУМИ В ЕЛЕКТРИЧЦІ "КИЇВ-КОРОСТЕНЬ" 15 травня 2016 року
або
КОМУ НА ЗАХІД???

13245303_1123881400995450_7229880471624439386_n

Їхав поїзд. Зветься електричка.
У неділю. Вихідний минав.
У вагоні – є в народу звичка –
Суголосно гамір не втихав.
Хто про що… Про ціни, президента,
Євробачення, солярку і бензин.

Але мушу я змістить акцента –
Зацікавив діалог один.
Поруч троє їхали за Малин,
У сусідній Іскоростень,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
11.02.2016
Наша хата крайня на вулиці Вишневій?

Корисно почитати один старий указ.

Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18 мая 1948 года о переименовании   населенных пунктов Крымской области

Багато думок приходить: звідки пішли оті теплі домашні, на перший погляд, назви по всьому совку і досі схвалюються населенням, яке дууууже боїться вголос заявити про свою глибинну ідентифікацію - Садово-Польові-Каштанові... А що там? - краще бути Абрикосовою чи Барвінковою.

За це точно не посадять нові, якщо прийдуть... І картуза не треба совати вперед-назад - для своїх-німців-будьонівців-махновців-сепаратистів-кадировців. Вдягнув картуза щільненько і гладенько скрізь, як гандон, і валяй. Так?

Але ж виходить навпаки - Сталіну

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
05.02.2016
Про єдину церкву

621686.jpg

Один із процесів, у якому ми (суспільство) вже перебуваємо, є встановлення єдиної української православної церкви Київського патріархату (без Москви тобто).

Але закрадається думка, що загострення цього процесу ще попереду. З церковними справами все виглядатиме приблизно так, як і з нашою незалежністю. Буде війна. Гадаю, без зброї і крові. Гадаю і сподіваюся.

Думаєте, Москва так просто віддасть паству? Думаєте, паства така вже безхребетна? Аналогія… Кіріл, введи… і спаси… Вата є ускрізь. Соціальна вата – це вже

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
01.02.2016
Хто дбає про здоров’я корупції? (Монолог до і про донорів корупції)

corruption_11

От лихо… Ніяк не пригадаю, коли ж то все почалося. Оця клята корупція((( Ніби хто з пам’яті стер, щоб не мучило. І щоби не допікало.

Парадокс. Допікає зараз вельми, а пам'ять не повертається.

То коли я вперше допомогла корупції? Коли і де перевела цю відьму, яка прикидається старою немічною, через дорогу?..

Може, тоді, коли намагалася службові (не свої!) питання вирішити фляжечкою коняку і коробочкою цукерок? Фляжка була завбільшки з дулю, а коробка цукерок – завдовжки з фляжку. Це все, на що у мене вистачило грошей… Але треба було йти, покланятися, попросити з тим подарунком. Проте ніхто не навчив, як то робиться, тому вилетіла з кабінету, як і влетіла – перелякано. І то добре. То був магічний пендель.

Грішна, грішна. Гріха набралася,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги