Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація   Вхід

Підводний спорт: підсумки сезону 2017

Ірина Кримська-Лузанчук

Блогер

05.06.2017
Ще раз озвучу тему віри

Ще раз озвучу тему віри: Бог є у мене, я є у Бога. У нас винятково гармонійні стосунки! Мені здається, що це абсолютно очевидно! 

Тому прошу моїх друзів зі стажем і нових друзів не схиляти мене постійно до теми релігії чи конкретного вірування, прошу не вести проповідей на моїй сторінці чи у листах до мене.
Цей світ і сам Творець - найкраща проповідь і найкращий об’єкт віри!

Я православна - бо це якось так традиційно і соціально-географічно склалося. А якби я народилася в чумі чи іглу?) Вловлюєте?

Генетично - я ще й католицькі настрої маю. Бо у мене

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
23.05.2017
Українська мова ще досі у резервації і гето...

Багато років мене бентежило, що я не можу знайти визначення для поширених явищ... Власне, є всьому тому назва. Але я шукала свою аналогію, свій образ.

Про що я?

Приїздить, буває, якийсь фахівець в мале місто або в село і парускі вчить нас жити.
Або от кандидат в депутати чи вже депутат звертається до нас поблажливо українською, а відвертається і шпарить парускі.

Або якісь проекти грантові їздять Україною і популяризують парускі ратівні теорії-практики.
Ще, ще...
Тих прикладів море.

У вас є своє визначення. Я знаю.

Тепер мені прийшло моє.
Резервація.
Гето.

Так звертаються і так ставляться до людей в резерваціях, у гето.
Українська мова ще досі у резервації і гето. З їх позиції - тих, хто парускі...
З моєї позиції - ні. 

Але Україна стане справді незалежною тоді, коли вони, хто парускі, вже не насміляться отак, як у резервацію чи гето...

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
16.05.2017
У суботу 13 травня малинські літератори-аматори знову зустрічалися на своїх посиденьках.

Цього разу в Ані Ленок.

Аня читала свої нові різножанрові твори. Особливо вразили нас її посвяти - одна Наталі Дідківській, інша Захару Михайленку, він однокласник Ані (жаль, що Захар не приходить до нас, та і Віктор, його батько, через велику зайнятість напередодні завершального свята навчального року не прийшов...). Аня посвяти пише не шаблонними словами і формулами "я тебе-ти мене-ми оба уважаємиє люді". Її посвяти - ніби сповідь про біль, який вона відчуває в інших. Як і їх радість, звичайно. Але я не можу тут надрукувати ці тексти, Аня їх дарувала адресно, без оприлюднення.

Багато звучало віршів і прози на духовну тематику. Тут у нас лідер

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
16.05.2017
Українська незалежність ще здобувається...

На відкритому вогні кипить величезний казан, вариво в ньому булькає і швергоче. Час від часу википає назовні і шкварчить та сичить об вогонь. То на західних землях, то на Волині, то в Чорнобилі...

Чорне море потопило вогонь під казаном навколо Криму - не кипить і не горить там. Зате на сході червона кров українського борщу витікає рікою у полум’я страти. Чи порятунку? Чи вигорання сходу до глини?

Українська незалежність ще борщ недоварений.

Тільки хто варить? Чорти у пеклі чи...?

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
09.04.2017
ПРО ПОМСТУ ПОТВОРАМ, ЯКІ НИЩАТЬ МЕМОРІАЛЬНІ ДОШКИ ТА ІНШІ ЗНАКИ ВШАНУВАННЯ НАШИХ ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ

Отим, що розбивають пам’яті обличчя,
сказати нічого. Потвори. Безнадійні.
Вони не поминають біль зі свічками.
Їм взяти, крім каміння, в руки нічого,
Але оце ж вони і живлять війни.

Хтось їм у голову вкладає анти-істину.
І вже з тієї голови можеш стрілять.
Бо ними можна ще хіба що їсти.
Бо це ж манкурти і сепаратисти.
Їм ватні голови і душі не болять.

Але від того щось не легше. Ще розіб’ють?
Вони ж взялися хвацько. Б’ють мов скло.
Вони регочуть в наших ранах сіллю.
Вони - дурне й отруйне дике зілля.
(Скільки ж каміння в пазусі було!..).

І не про них хотіла. А про спротив.
Коли нам трапиться потвора на шляху,
напхаймо йому його ж лайном рота,
у пахвину - за старанну роботу,
щоб знав, що він є гнида. Й ху із ху.

Мені так закипає гнів! Це гнів жіночий.
Як стрінеться, не дай Біг, він мені,
я натягну його свинячі очі
на його дупу. Бачиш, анти-зодчий?
Як воно - жити й дихати в лайні?

Не часто смію закликати помсту.
Але за це помщуся і сама.
Бо скільки ж можна?! Не дозволю, доста.
Прошу у однодумців перепосту
від імені дітей, дружин і мам...

Допоки Цар небес розгляне справу,
постоїмо за себе і за правду.

P.S. Вибачте за гнів у вербну неділю. Але потвори заслуговують на публічну ганьбу і помсту.

17523281_1424962244220696_4136705593120347284_n

17861598_1424962237554030_6544918841398506325_n

17862856_1424962247554029_7247872823803766280_n

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
28.03.2017
...І вона знову: ідут кугути, нє забила, как разгаварівать?

Щойно обідала в "Здоровеньких булах", як я зву цю їдальню для себе)

Там завжди українські пісні звучать. І антураж такий колоритно-набридливо-строкатий, але радісний. Все так і каже: ким би ти не прийшов сюди - індусом, китайцем, античним греком чи ще кимось, тут ти мусиш бути українцем. Або навпаки: де б українець не застовбився б, там усе буде українське. Гарне, смачнюче, поливкою і підливкою нашого духу, що аж слина буде капати.

А як щодо мови?

Сиджу і обідаю сьогодні в "Здоровеньких булах", біля мене дві групи підлітків. Щебечуть на всю залу. Обідати прийшли з вихователями. Але мене це не дратує. У мене свій такий шпак вдома. Дитячий веселий гомін радує.

Але вони щебечуть скворцамі,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
26.03.2017
Подумалося...

Подумалося...

Коли я навчалася у школі сто років тому, нас, школярів, (і вчителів теж) просто задовбували "політінформаціями". Вранці у понеділок вони проходили регулярно,ми за графіком готувалися до них, добираючи новини загальноесесерівського значення, потім республіканського, обласного, місцевого. Примітивно, послідовно, системно, постійно!

У вчителів ще були так звані політзаняття. Мама мала окремого зошита, писала в ньому як студентка все, шо втиралося на тих політзаняттях.
Зараз?

Ні, я не хочу ні політінформацій, ні політзанять. У тому вигляді.
Але раптом стало так прикро, що ми живемо у вирі драматичних подій, коли наша країна і народ... Не буду продовжувати.

Скажу лише.
Не треба політзанять.
Але я впевнена, що у жодній школі, принаймні у нас у місті, чи вузі жоден понеділок не починається так: "Діти, минулого тижня, коли от ви ганяли футбола або точили березовий сік за Малином, на сході загинув... чи загинули імена...імена... імена..." Або: "Вчора

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
19.03.2017
В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЛІНИ КОСТЕНКО

О Ліно! Неповторна Ліно!
В старім саду - весна й весна.
Там не упАде на коліна
у втомі вишня ні одна.

Там бростями вагітні миті,
і що не гілка - зрячий звук.
І крони словом щедро світять,
впізнавши жест магічних рук.

О Ліно... Сад хіба всихає?
Хіба ж ці яблуні - старі?
Бо він - проекція од Раю,
того, у Бога нагорі.

І тут, в земних його турботах
ти сад плекаєш, аби жив.
І буде сад родити ноти
й плоди твоїх нових рядків.

Бо, власне, твій рядок - у часі
натягнута завжди струна.
Яке це неймовірне щастя - 
сад Ліни й Лінина весна.

19 березня 2017 року 

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
20.05.2016
КОМУ НА ЗАХІД? Роздуми в електричці

РОЗДУМИ В ЕЛЕКТРИЧЦІ "КИЇВ-КОРОСТЕНЬ" 15 травня 2016 року
або
КОМУ НА ЗАХІД???

13245303_1123881400995450_7229880471624439386_n

Їхав поїзд. Зветься електричка.
У неділю. Вихідний минав.
У вагоні – є в народу звичка –
Суголосно гамір не втихав.
Хто про що… Про ціни, президента,
Євробачення, солярку і бензин.

Але мушу я змістить акцента –
Зацікавив діалог один.
Поруч троє їхали за Малин,
У сусідній Іскоростень,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
11.02.2016
Наша хата крайня на вулиці Вишневій?

Корисно почитати один старий указ.

Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18 мая 1948 года о переименовании   населенных пунктов Крымской области

Багато думок приходить: звідки пішли оті теплі домашні, на перший погляд, назви по всьому совку і досі схвалюються населенням, яке дууууже боїться вголос заявити про свою глибинну ідентифікацію - Садово-Польові-Каштанові... А що там? - краще бути Абрикосовою чи Барвінковою.

За це точно не посадять нові, якщо прийдуть... І картуза не треба совати вперед-назад - для своїх-німців-будьонівців-махновців-сепаратистів-кадировців. Вдягнув картуза щільненько і гладенько скрізь, як гандон, і валяй. Так?

Але ж виходить навпаки - Сталіну

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
05.02.2016
Про єдину церкву

621686.jpg

Один із процесів, у якому ми (суспільство) вже перебуваємо, є встановлення єдиної української православної церкви Київського патріархату (без Москви тобто).

Але закрадається думка, що загострення цього процесу ще попереду. З церковними справами все виглядатиме приблизно так, як і з нашою незалежністю. Буде війна. Гадаю, без зброї і крові. Гадаю і сподіваюся.

Думаєте, Москва так просто віддасть паству? Думаєте, паства така вже безхребетна? Аналогія… Кіріл, введи… і спаси… Вата є ускрізь. Соціальна вата – це вже

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
01.02.2016
Хто дбає про здоров’я корупції? (Монолог до і про донорів корупції)

corruption_11

От лихо… Ніяк не пригадаю, коли ж то все почалося. Оця клята корупція((( Ніби хто з пам’яті стер, щоб не мучило. І щоби не допікало.

Парадокс. Допікає зараз вельми, а пам'ять не повертається.

То коли я вперше допомогла корупції? Коли і де перевела цю відьму, яка прикидається старою немічною, через дорогу?..

Може, тоді, коли намагалася службові (не свої!) питання вирішити фляжечкою коняку і коробочкою цукерок? Фляжка була завбільшки з дулю, а коробка цукерок – завдовжки з фляжку. Це все, на що у мене вистачило грошей… Але треба було йти, покланятися, попросити з тим подарунком. Проте ніхто не навчив, як то робиться, тому вилетіла з кабінету, як і влетіла – перелякано. І то добре. То був магічний пендель.

Грішна, грішна. Гріха набралася,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
11.11.2015
Про волевиявлення і свавілля

На першій сесії Малинської районної ради сьомого скликання стався прикрий випадок. Описую його тут лише з метою запитати: це виняток чи тенденція?

Відомо, що на першій сесії відбуваються вибори голови районної ради. Голова лічильної комісії досвідчений депутат В-р К-в опікувався процедурою – дотриманням порядку, закону тощо.

Голосування відбувалося наступним чином. Депутат, отримавши бюлетень, виходив із великої зали РДА до порожнього вестибюлю перед ним. Таким чином вестибюль умовно служив «кабінкою» для втаємничення й усамітненя голосуючого. Після заповнення бюлетеня голосуючий вкидав його до скриньки.

Як тільки пан К-в оголосив про початок процедури й перший голосуючий рушив до «кабінки» -вестибюля, ЗМІ за звичкою попрямували слідом. Ні, не заважати, а просто на відстані фіксувати процес.

В-р К-в категорично заборонив оператору ТБ «Полісся» Віталію Гнатковському і мені, Ірині Лузанчук, спостерігати й фіксувати на безпечній для життя і спокою депутата процес. Віталій Гнатковський відразу повернувся із «кабінки»

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
03.08.2015
ОСТРІВ, ЯКОГО НЕМАЄ

Нещодавно написала вступну частину до поеми «Острів». Прошу долучитися до розширення тематичних і концептуальних меж твору: робіть підказки, направляйте до документальних і інформаційних джерел тощо. А ще прошу не забувати, що це художнє слово, а не історичний нарис, тому читач має сприймати сюжет і все навколо сюжету як умовно історичне, а не достеменно фактичне.

Тема штучних водосховищ, що зявилися за радянської доби, дразлива й суперечлива. На цій антитезі й буде розвиватися конфлікт, колізія й. зрештою, ідея.

У моїй біографії село Острів – це батьківщина баби-полячки Ганни Купневич, батькової матері.

Якщо хтось має цікаві фото і документи, пов’язані з селом, а потім – із техногенними змінами ландшафту, надсилайте їх копії на мою електронну адресу. Буду вдячна щиро.

1_650


Мій Острове, світе безлюдний,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
28.07.2015
Ще раз про мову

Хочу ще мільйон перший раз сказати про мову.

Для початку зауважу, що я - українка до найтоншого нерва, у крові якої багато польської, може бути і жидівська і хтозна яка ще. У мені – кров містянки і селянки. Я дитина своїх батьків і свого часу.

Суттєво й інше: за дипломом – викладач російської мови і літератури. За досвідом – повернулася в лоно рідної мови, досі вивчаю рідну мову, українську, не перестаючи дивуватися її містичності, незбагненності, загадковості.

Прошу наперед жодну з фраз не сприймати на свою, читачу, адресу. А якщо сприймаєш на свою адресу, читачу, то запитай сам себе, що і чому тебе колупнуло.


З народження розмовляю і думаю українською. Пишу вірші й прозу двома мовами, бо українською – потреба, російською – цікавість.

З дитинства бездоганно знаю російську.

У домашній бібліотеці 80% книжок – російською. Обєктивно,бо бібліотека збиралася ще батьком з початку 50-х років.

Батько, містянин, (1921-1997) розмовляв двома мовами, у старості – лише українською.

Мама(1935), з родини селян, все життя – лише українською, але в присутності російськомовних переходить чомусь на російську і досі.

Дорослі доньки ідентифікують себе лише з Україною.

Цікаві спостереження.

Старша Олечка, якої вже немає у цьому світі 2 роки, перші роки життя в столиці рефлексувала й переходила на російську, однак пізніше змінила сприйняття мовної присутності – і своєї, і оточення. Кілька останніх років життя тримала при собі постійно Кобзаря. Запитую, що шукаєш

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
15.07.2015
Патрульний Юлія

1Дві тисячі у чорному на Софіївському Майдані. Еліта. Нова еліта.

В оточенні багатовікових мурів. Дзвони Софії починають відлік нової долі.

На цій площі присягали не раз на вірність Україні. Ти стоїш на ній і віриш-не віриш цьому відчуттю вростання в історію. А там, серед двох тисяч – твоя дитина.

 Відбувається диво, яке має стати звичаєм, нашою реальністю. Можливо, першою справжньою реформою. А для двох тисяч – мрія має стати їх життям. Ледь не зірвалося з вуст – американська мрія. Ні. Українська, нехай з американським акцентом і грузинським натхненням. Але українська.

Моя донька Юлія Лузанчук вважає дочасним і інтерв’ю, і будь-яке афішування події. Бо для неї нова професія – дорослий крок з надією на тривалу результативність. А результатів варто досягти. Тому, каже, які публікаці? Однак сьогодні

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
30.06.2015
«Хай би він не був героєм! Хай би він був краще живий!!!»

Коли пишеш репортаж із події, легко аналізувати, відсіювати другорядне, акцентувати головне.

А зараз я пишу ЩО? Репортаж? Не знаю, як це назвати. І всі закони й правила написання зникають. Якби можна було заговорити до цієї людини, яку я ніколи не знала. Щоб подякувати, вклонитися. Сказати…

Можу лише розказати – і не так Йому – своїм землякам – як проводжали Його з цього страшного у, сподіваюся, у кращий світ.DSCF1627

Василь Барановський захищав цей світ, цю країну і цю родину, що зараз впустила голови на замуровану німу домовину. Захищав цих людей, що обступили двір і

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
28.04.2015
Чи тусовка? чи смітник? чи розмова? - Хто як звик...

Наївно сподіваюся, що згодом діалог коментарів на блогових записах та після публікацій стрічки новин стане людським, людяним. Той факт, що діалог є, - важливо. Але коли читаєш його, то вже сумніваєшся, чи підходить йому слово ДІАЛОГ. Суперечка в гірших людських проявах! 

Зверніть увагу, коментарі лишають не більше

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
27.04.2015
Об Щербатівку зуби пощербиш! – як посадовці шукали спільної мови про майбутню долю школи

Зустріч у Щербатівці з розмовою про варіанти перспективи школи в цьому селі була схожа на попередні подібні зустрічі. Але сама Щербатівка ні на кого не схожа. Як не схожа, скажімо, Іванівка, де нещодавно селяни дискутували з районним керівництвом про долю їх школи. Як не схоже буде в нашому сприйнятті наступне село, в якому, можливо, йтиме подібна розмова.

Об Щербатівку зуби пощербиш! Можна було б так вправлятися в метафорах, підкреслюючи особливості місцевого менталітету й характеру. Але від цього проблемне питання не зникає.

У спортзалі школи 21 квітня чекало людей небагато. Обурювалися, що всі не змогли прийти, бо по роботах. Село ж бо доволі молоде за віком населення.

Як по шаблону, запозиченого з попередніх зустрічей, аудиторія мовчки слухала спочатку хвилин 10 голову райдержадміністрації Володимира Литвиненка й начальника районного відділу освіти Віталія Коробейника.

4_650

Інформація куратора освіти району дещо відрізнялася від тієї, що звучала в Іванівці. Якщо тоді керівник передбачав проблеми з виплатами зарплати вчителям, то цього

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
23.04.2015
"Може, криза в городі так допече, що почнуть до села вертатися. А ви хочете нашу школу закривати!"

1_650-3(4)  Дев’ятого квітня голова Малинської райдержадміністрації Володимир Литвиненко й начальник  районного відділу освіти Віталій Коробейник уже не вперше їхали до села з місією, яку б вони, гадаю, воліли б краще не переживати. Цього разу – до Іванівської школи – поговорити з людьми про перспективи сільського освітнього закладу.

І статистика та ж невтішна, і як її людям озвучувати, що настав час, коли повноцінно школи в районі можуть функціонувати за умови, якщо їх буде не 24, а 15. Як черговий раз говорити про це, ріжучи по живому і душу селян, пророкуючи, що згасне ще один вогник надії – бо для села школа і є надією?

Іванівка схожа і не схожа на інші села. Однак всі, хто був того дня на сході села в холодному сільському клубі знали, що розмова

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги