Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Щоб не загубилося: Франц Куберт — той, що заснував «МОЕЗ»

Ірина Кримська-Лузанчук

Блогер

14.04.2020
Іронічне есе про те, хто куди сміття несе

 Варіації на тему українського ресентименту

 gratisography-sad-cry-thumbnail

Стоїть сміттєвий бак, а за п’ять метрів – купа сміття. Її не прибирає той, хто нагріб. Не бачать перехожі. Люмпени докидають сміття на ходу.

Той же алгоритм супроводжує свинство містян, які машинами і возиками скидають сміття до лісосмуг, рівчаків, на околиці чи просто порожні міські території за їх парканом. У той час, коли місто вже має стільки контейнерів для сміття, коли доступною за бюджетом є послуга вивезення сміття організовано – вантажівкою прямісінько на офіційне сміттєзвалище!

Або. Під’їздить до контейнерів роздільного збору сміття розкішний джип, виходить із нього такий же розкішний володар, виносить три пакети сміття. І всі вкидає в… один контейнер. І скло, і пластик, і картон… Що ним керує?

Активні громадяни систематично і багато років підряд

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
14.02.2020
Пікнік на руїні

 

2019 014

Сама проблема, яка зветься «зруйнований кінотеатр у центрі Малина» виникла не вчора і навіть не позавчора. Спочатку тривали дискусійні срачі небайдужих. На тлі тотальної байдужості інших. Є ключове питання належності цього об’єкта як комунального майна. Район довго не віддавав. Місто вчасно не поставило питання руба. Чи могло  місто перепросити районну владу до того, коли ще не стара будівля стала пасинком райради? Та хто тепер пояснить? Умовного способу факти не мають. Сталося. Отже – ніяк. Всі ми просто отримали належний результат власної бездіяльності.

Хоча є нірка в законі, через яку можна витягти

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
28.01.2020
Маруся та її несподівана літературна територія

Юрій Домбровський – із тих письменників, яких відкладаєш до теки «Незабутні». Смакуєш детальний текст, перечитуєш фрагменти. Вловлюючи зв’язок із сучасними «Чому так сьогодні?» та відповідями на всі «чому» у його, скажімо, дилогії «Хранитель древности – Факультет ненужных вещей». Ці романи – детальний підручник репресій, анатомія репресій. Це детальна історія часу і людини часу.

Не буду переказувати романи. Не буду розповідати біографію автора. Захочете – знайдете в бібліотеці чи мережі. Пропоную один уривок із першої частини дилогії, який мене просто  ошелешив.

Бо там написано про Марусю Соколовську! У романі,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
13.11.2019
13 листопада 2019 року топонімічна комісія надала пропозиції перейменування 35-ти вулиць і провулків міста

Сьогодні топонімічна комісія плідно працювала і підготувала для обговорення у колі депутатів та громади наступний блок перейменувань. (Перша колонка – стара назва, друга – запропонована нова назва).

вул. Островського – вул. Йосипа Кульчицького

пров. Островського – пров. Йосипа Кульчицького

вул. Нахімова – вул. Просвіти

вул. Панфілова – вул. Лугова

вул. Матросова – вул. Сагайдачного

пров. Матросова – пров. Сагайдачного

вул. Стаханова – вул. Олександра Довж

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
10.11.2019
Траур у місті вождя, який обвалився

 Brejnev

От нагадали, що сьогодні помер Брежнєв? То тепер слухайте!

Навчалася я у Дніпрі. Ми його так і називали завжди - Дніпро! Днєпр, якщо чесно...)
А Дніпро й область - це, як виявилося тоді і тепер - інкубатор наших державних діячів і політиків найпершого масштабу. Перераховувати? Нащо, ви й самі рахувати умієте.

Так от.

Напередодні смерті Брежнєва, а про неї ще ніхто не знав, як вбачалося - вночі по проспекту Карла Маркса (зараз він імені кого?) почали розвішувати блакитні довжелезні транспаранти.

Ми блукали з подружкою вечірнім Дніпром - просто прогулювалися. І ця дивна картина збентежила і зацікавила. Хоча і ненадовго.

А наступного дня вранці оголосили, що Брєжнєв помер

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
20.04.2019
Микола Скуратівський видав нову книжечку прози — Або — Літературно-історичні алюзії в контексті 2-го туру

У 1969 році він вперше і востаннє пішов на радянські вибори, переконавшись у повній абсурдності і вдаваності процесу. І наступного разу пішов на перші вибори вже у незалежній Україні. А згадку про радянські вибори залишив у невеличкому оповіданні, яке пропонуємо сьогодні читачам «Соборної площі».

Отже знову на сторінках тижневика творчість Миколи Скуратівського, який демонструє свою любов до жанру малого оповідання. Кілька років тому вийшла перша книжечка прози нашого земляка. Принагідно повідомляємо, що вийшла щойно вже друга — «Древлянські береги» (оповідання 1970-2018 ро

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
03.04.2019
Гранітне проти героя? Де-декомунізація під маскою кривди

грудень 2018 086

Схоже, що Костянтин Грубич почав виконувати свої обіцянки після «Польової кухні» на Соборній площі у Малині.

Принаймні, стало відомо від колег з ТБ, що журналісти «1+1» надіслали листа до Гранітненської селищної ради.

Нагадаємо, що одним із питань, звернених до К.Грубича та влади (у цьому випадку – селищної), була ситуація непорозуміння між громадою та самоврядуванням. Як з’ясувалося, волонтери та активісти виявили ініціатив про перейменування однієї з вулиць Гранітного

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
03.04.2019
ВЕСЕЛІ ПОХОРОНИ або Моя особиста відповідальність у виборі не-мого Зеленського

 1-ха-ха

Колись я проголосувала за Кучму, хоча не була у захваті від нього. Але аби не за комуністів. Із двох комуністів — Кучми-оборонця і Симоненка-комсорга — я вибрала менше зло.

Ми вірили в Ющенка. (Я не дуже, бо він же теж із них… Тому не голосувала за нього, взагалі не пішла на вибори з відчаю). Ось, наш рідний і такий український! А він виявився таким ватним. Тобто м’яким, де варто було проявити твердість. І був сам собі причиною політичної задухи. Та де вже він…

За Януковича я не голосувала. Взагалі, не знала — за кого ж?.. Признаюся, зно

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
16.03.2019
СОН У МАЛИНІ і не тільки

20170130182603

Сон, у якому ми живемо третю частину свого життя, суттєво регламентує наш соціально-економічний, психологічний і культурний статус. Вплив режиму сну на важливі речі потужний, як і вплив наших стосунків між собою, матеріального благополуччя чи його відсутності, екології на наше життя тощо.

Поговорімо про сон і ніч. У кожній галузі спостерігаються свої тенденції і прояви нічного життя, життя у час, коли варто спати. Тим не менше, у фахівців різних галузей є специфічні спостереження.

Вважається, що закономірно пологи у жінок починаються ближче до ночі. Не знайшла статистики, але, мабуть, вона є у медиків. Таки початок переймів уночі – закономірний, бо саме вночі відбувається викид у кров гормону окситоцину, який змушує скорочуватися матку і відкриватися шийку матки для народження немовляти.

По великому рахунку, навіть Син Божий народився

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
08.03.2019
Безпекові застороги біля Царських Врат. Або Настрої пересічного адепта ПЦУ

1

Не було б щастя, якби не нещастя. Україна та її народ, підперті зусібіч недобрими обставинами, знайшли раптом вихід. Ба, Вихід! У Царські Врата власної церкви. Велика радість – дочекатися, дожити до цього дня. Помісна церква. Повернення церкві первородства.

У історії, геополітиці й настроях дразливий провокативний акцент перетворився на благословенний вектор: від Росії, від Московського патріархату, від духовного і політичного кремлівського збочення. Нарешті рух!

А мені чомусь сумно. 

Звідки цей сум? Бо не так все сталося, як гадалося. 

Почну з голови риби… Почуваюся обібраною,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
06.03.2019
СМЕРТЬ СТАЛІНА як програма деградації гідності

1

Смерть Сталіна стала потрясінням для радянського суспільства і стресом для кожного громадянина (члена – за більшовицькою парадигмою) зокрема. Як виглядав цей стрес? Для одних – втрата опори, сльози і заламування рук. Для інших – розгубленість. Для жертв сталінізму – радість або гірке усвідомлення торжества життя. Мабуть, були і такі, кому байдуже…

Ця подія 5 березня 1953 року гарно художньо осмислена і в книжках, і у кінематографі. Особисто мені імпонують фільми: радянський «Холодне літо 53-го» (1987) та британський

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
28.02.2019
Про клоуна на політичній сцені і мої погляди із глядацької зали. Або Між Петрушкою і Клоуном

1(223)

Про вибір. Всі зараз говорять про вибір. І від мене вам кілька реплік.

Багато можу говорити, чому Порошенко не може бути президентом. Більше не може бути і не має морального права. Ну, прокатав він під себе теми «мова-армія-віра», ну, пропіарився на Томосі. І всяке таке. Аналітики давно

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
11.02.2019
Про старий-новий музей у Малині і клопоти навколо нього. Роздуми старої вчительки

1_300-21malyn

Знайшла в архівах три аркуші А4 заповнених від руки. Підписано: «До організації краєзнавчого музею Малинщини».

Хтозна, як і коли потрапив до моїх рук цей документ (вірніше, його ксерокопія). Але потрапив за адресою. Адже я завжди підбирала різні цікавинки – як журналіст; а такий рукопис, тим паче – як людина, яка не втрачає мрію про респектабельний історико-краєзнавчий музей у Малині.

Що ж я вам хочу сьогодні показати?

Від руки написані роздуми Людмили Петрівни Шевченко про необхідність музею. Рукопис датований 29 липня 2005 року. У когось є (якщо ще є…) оригінал цього документу. Але не це важливо. А те, що музей завжди був у думках малинчан, істориків і неісториків. І спочатку музей був не у думках, а був насправді. Моє покоління ще пам’ятає його у приміщенні за парком (тепер у цих стінах КП «Скорбота»).

Та краще послухаємо, що у цьому документі говорить вчителька-пенсіонерка, голова колишньої музейної ради Малинського народного музею. (Не редагую і не скоро

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
02.08.2018
Про мстиві дупи, яким все до дупи!

Щойно я написала коментар про посадочні зупинки без лавок. Але поки писала, мене злегка «кошмарила» лавкова тема. Хотіла про нашу лавкову культуру написати в темі про зупинки, але вже не стала тулити докупи різні речі. Хоча, як не крути, їх можна об’єднати резюме «оце і є наша культура, взаємоповага і цінності».

Пропоную зазирнути в тему глибше через ті ж таки лавки. І запитати себе: а нам тре лавки? Нам,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
01.07.2018
Така бажана помилка

Щойно прочитала в стрічці новин Укрнет повідомлення про будову у близькій перспективі надсучасного цегельного заводу в Малині.

http://zh.oblast.online/news/u-malyni-mozhe-z-yavytys-nadsuchasnyj-zavod-z-vyrobnytstva-tsegly/

Але мені здається, що автори інформації щось наплутали. Бо в тексті одночасно згадується Житомирська й Рівненська область. А на Рівненщині теж є Малин.

То я і думаю: радіти (бо таки у нашому Малині буде завод) чи засмучуватися (бо завод буде у не-нашому-Малині)?

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
07.05.2018
Мій дід Петро Фокович Балацюк...

18342433_1459409197442667_310504963136843757_n

Мій дід Петро Фокович Балацюк, мамин тато, селянин, репресований, а після повернення - колективізований, казав мені, що не зміг на війні "застрелити жадного німця" (жАдного - то по-попільнянському означає "жодного").

Він не міг. Казав, що стріляв просто вгору.

Пішов на війну вже в 1943, після звільнення їх села. Дійшов

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
06.05.2018
КРАЙ СВІТУ: дорожні нотатки — Мар’ятинська цілина

32 Марятин кладовище

Потрапила до Мар’ятина з боку Базару. Провідала могилки на сільському кладовищі…

Потім рушила грунтовою дорогою, порізаною коліями і всипаною слідами худоби — корів та коней. Як тут тільки їздять автівки? Але поки долала шлях між населеними пунктами, жодна автівка не наздогнала. Мене тут швидше з супутника вистежать, ніж із вікна автомобіля…

На межі районів — Народицького та Малинського — якраз навпроти Мар’ятинського кладовища

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
27.04.2018
Без вибачень і без реверансів

Не буду просити вибачення, як іноді роблю це, коли пишу до ЗМІ щось критичне, що має зачепити персонально. Чому не буду вибачатися? Бо коли впевнена у своєму баченні, то маю грунт під ногами і притомність говорити подібні речі. І дуже розраховую на розуміння.

Сьогодні я посміла насипати солі на зусилля організаторів міських заходів (публікація у «ІнфоМалині» — «У Малині пам’ятають про Чорнобиль. Коментар до події» ). Бо вболіваю за якість цих заходів. Проте у тому коментарі не хотілося «закидувати шапками» остаточно. Тому спробую тут зайнятися критикою — хтось має взяти на себе цю невдячну місію. Адже у відповідь можна почути: «Як така великорозумна,

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
19.04.2018
Роздуми принагідно. Не вчи мене вірити. Мене Бог навчив

Почну в лоба.

Суть РПЦ якраз у тому, що вона не відділена від держави…

І це небезпечно. І духовно, і ментально, і в сенсі державної безпеки.
Ось кілька днів тому зупинилася поговорити із знайомою. Нормальна ніби пані. Освічена. Мислить.
І коли раптом зайшла мова про церкву (а якось мимоволі, бо Світла Седмиця), жінка (моя ровесниця), якось ніби аж на інорєчіі, хоча українською, почала камлати:

— Так Філарет же відступник! Та хто він є? І хто той Київський патріархат? Раскольнікі!

Подумала, що всі ці зазомбовані наші земляки, хоча й українці, а не знають навіть як сказати українською оте слово «расколь

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги
23.11.2017
Моїй рідній Задрипанці...

У куточок вікна зазирають сусідські двори.
Їх куточки, краєчки, окрайці, фрагменти, щілини.
Царство наше, коли тут було і було дітвори!..
Як народу - малої не нашої ще батьківщини.

Батьківщина. Задрипанка зветься і досі куток.
Півтстоліття тому ще околиця міста, край світу.
Середмістя тепер. Позникали всі гуси з казок,
кізки... Але ще родяться, господу слава, діти.

Треба наголос правильно: бАтьківщина, бо ж батьки!..
Он Хоменки, осьо Закусили, іще Ювковецькі.
Лукашенки, мій рід - Михайленки, а там

Читати решту →
Автор: Ірина Кримська-Лузанчук - Всі блоги