Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Щоб не загубилося: Франц Куберт — той, що заснував «МОЕЗ»

Історія Малина

Малин — місто обласного значення, районний центр, розташований на берегах річки Ірші за 103 км на північний схід від м. Житомира та 105 км на захід від м. Києва, недалеко від автотраси Київ – Ковель – Варшава. Через місто проходить Південно-Західна залізниця. 

День міста — щорічно в третю суботу вересня.


ВУЛИЦІ МАЛИНА в редакції Євгена Грищенка, 2000р.  (Джерело "Мій Малин")


ТОПОНІМИ МАЛИНА в редакції Євгена Грищенка  (Джерело "Мій Малин")


Вперше Малин згадується в історичних джерелах 891 року. Назва міста традиційно пов'язується з іменем князя Мала (Ніскиня) - володаря Древляні.

Після завоювання Древляні князем Русі Олегом Віщим на древлянських землях 945 року вибухає відоме за "Повістю врем'яних літ" повстання проти князя київського Ігоря.

Древляни вбивають князя Ігоря, що спричинює наступного року каральний похід на Древлянь війська його вдови княгині Ольги. В ході війни древлянські війська розбито, їхню столицю Іскоростень (сучасний Коростень) та місто Малин зруйновано, древлянські землі остаточно приєднуються до Русі.

Монголо-татарська навала зумовлює їхній подальший занепад, однак після входження Центрального Полісся до складу Великого князівства Литовського Малин відроджується й фігурує в літописах 1445 року під час правління литовського князя Казимира Ягеллончика [Kazimieras Jogailaitis].

Малиньский маєток належить руському шляхетському родові Немиричів гербу Кламри, з середини 16 ст. - руському роду Єльців гербу Леліва.

Капличка роду Гіжицьких


Після Люблинської унії входить до складу Республіки Обох Народів, під час повстання Хмельницького місто зазнає руйнації, маєток Єльців спалено, Малин віднесено до складу козацького Київського полку.

Під час Коліївщини 1768 року довкола Малина активно діє гайдамацький загін Бондаренка.

Після поділу Речі Посполитої входить до складу Російської імперії, з 1797 р. як містечко Радомишльського повіту Київської губернії.

Наприкінці 18 століття, коли в місті проживає близько 400 осіб, Малинський маєток переходить у власність княгині Цецилії роду Радзивілл [Radvilos, Radziwiłłowie], яка будує малинський костел Святої Анни.

1824 року в Київському Верховному суді розглядається справа про непокору групи з 20 малинських селян княгині Радзивілл, що закінчується ухвалою про їхнє засудження. Активна діяльність княгині Цецилії Радзивілл [Cecylia Radziwiłł], зокрема будівництво першого в Малині костела, до того ж в оригінальному класично-грецькому стилі, щедра пожертва на спорудження храму в Радомишлі, викликає незадоволення поміж деякими представниками єврейської громади та православного духовенства, які тривалий час поширюють містом різноманітні чутки про її страшні злодійства в темних підземеллях храму.

На середину 19 століття в Малині налічується близько тисячі мешканців, діє залізоливарний завод та два млини, проводиться щорічний ярмарок. Пізніше починає працювати шкіряний та винокурний завод, а 1873 року в місті засновується його найбільша гордість - паперова фабрика, що належить "Товариству Малинської паперової фабрики", створеному радомишльським купцем, підданим Австро-Угорщини на ім'я Алоїзій Себер.

Малин у 19 столітті


Уже за кілька років Малинська паперова фабрика під керівництвом Алоїзія Себера починає випускати різноманітну продукцію, серед якої особливу популярність набуває папіросний папір. Як зазначає в своєму дослідженні "Развитие промышленности на Украине" А. Нестеренко, вироби Малинської паперової фабрики здобувають нагороди на профільних виставках в Австрії, Бельгії та Росії.

Сировина для Малинської "папірки" видобувається по всьому Поліссі, де не бракує осики. Підприємство бурхливо розвивається й навіть провадить піар-компанії в центральній імперській пресі.

На кінець 19 ст. в Малині проживає майже 3000 мешканців, з-поміж яких найбільше євреїв та українців, а також поляки, росіяни, німці, чехи, діють 3 синагоги, православна церква та католицький костьол.

У цей час маєток поблизу міста, в урочищі Гамарня, купує дворянка Катерина Миклухо з козацького роду Миклух, мати всесвітньо відомого етнографа на ім'я Микола Миклухо-Маклай. Видатний мандрівник і дослідник папуасів Папуа-Нової Гвінеї (сьогодні Берег Миклухи-Маклая) неодноразово приїздить до Малина і сьогодні мешканці міста дуже пишаються цим фактом - саме в Малині стоїть єдиний пам'ятник ученому.

Photo: Nicholas Miklouho-Maclay


Малин у ХХ столітті

На початку 20 ст. в Малині прокладається залізниця, розвивається промисловість, діє одна з кількох на все Полісся школ для глухонімих дітей.

Після проголошення УНР у Малині неодноразово змінюється влада, місто часто переходить із рук у руки. Радянські війська остаточно захоплюють Малин у квітні 1920 року.

У роки Голодомору Малин зазнає великих людських втрат, нагадуванням про що служить пам'ятник жертвам Голодомору, встановлений у місті в районі вокзалу.

Під час ІІ Світової війни в Малині гине понад 6000 осіб, зокрема фашиська влада знищує рештки єврейського населення міста. В лісах активно діють червоні та українські партизани (комуністичне підпілля Тараскіна та Сосніної, Олевська республіка, УПА-Північ).

Напередодні свого відступу радянські урядники спалюють Малинську паперову фабрику, однак одразу після війни активно її відбудовують та розвивають у місті іншу промисловість.

Малин - 90 км від Чорнобиля...


1986 року Малин зазнає потужного радіаційного удару внаслідок Чорнобильської катастрофи. Проте за вказівкою комуністичної адміністрації 1 травня учні малинських шкіл, включно з першочками, залишаються в місті й виводяться на демонстрацію з нагоди травневих свят.

До сьогодні поруч із Меморіалом жертвам Чорнобиля в Малині, що офіційно визнаний постраждалим від аварії на ЧАЕС, висить старий дорожній знак, який нагадує, що звідси до Чорнобиля лише 90 кілометрів...

Докладніше про історію Малина можна прочитати у виданні доктора історичних наук, колишнього міського Голови Володимира Студінського "Малин. Малий енциклопедичний словник" (2011 рік).

Матеріали ІЦ Полісся
 


  • Цей день у  історії...


 СІЧЕНЬ

 

ЛЮТИЙ

  • 14 лютого 1997 (п’ятниця) — Малин Житомирської області . Державна комісія прийняла в експлуатацію фабрику банкнотного паперу.