Кажуть, перший раз – випадок, другий – співпадіння, третій – закономірність. У випадку з новою традицією недашківських аматорів пера, навіть не закономірність, а вже традиція.

УЧАСНИКИ СВЯТА 17 січня 2015 року

Минулої суботи, 17 січня, Недашки організували і провели втретє свої «Поетичні читання». Ця затишна камерна презентація власних творчих досягнень, літературного росту показала учасникам і гостям свята, що ініціатива і опора на власні сили – найпереконливіший засіб підтримки традиції.

Кожного разу недашківці організовують літературну зустріч «2 в 1»: звучать нові твори в авторському читанні і проходить спілкування між літераторами з обговоренням почутих поетичних новинок.

Найпершою гарною новиною стало повідомлення про повернення Сергія Дехтяренка до творчості. Вірші поета на зустрічі читала його мама, яка й розповіла, що син після серйозних травм і тривалого лікування продовжує творити поезію, тому обіцяє, що скоро ми побачимо його другу збірочку.

А першу – «Бурштиновий розмай», що з’явилася в 2014-му, було також представлено на третіх поетичних читаннях. Нові ж вірші Сергія, що звучали в суботу, демонструють суттєву зміну поетичного світогляду в напрямку розширення творчих горизонтів й водночас заглиблення в розуміння суті речей.

Переказувати поезію отак – справа невдячна. Адже неможливо власні враження від спілкування з поетами передати скупими рядками повідомлення в газеті. Варто було самим почути наших поетів, імена яких добре відомі на Малинщині: серед них і Наталія Дідківська й Людмила Недашківська. Їх різножанрові поезії з’являлися лише в періодиці, книжок поки немає. Але серед майстрів пера нашого краю вони займають гідне місце. Якщо поет не припиняє творити безумовно – без впевненості видати збірку, без участі в гучних конкурсах – він поет до глибини серця і правди творчості. Тому, слухаючи їх, Людмила Фещенко, начальник районного відділу культури, пообіцяла запросити усіх недашківських поетів до програми благодійного концерту, який планується провести найближчим часом.

Вірші СЕРГІЯ ДЕГТЯРЕНКА читала його мама.

У Людмили Недашківської вірші нуртують невичерпною оптимістичною енергією, в них поєднуються невдавана молодість душі і збагачена досвідом жіночність. У Наталії Дідківської вірші схожі на діалог з собою, зі світом. Лірична героїня осмислює життя метафізично або засобом майстерної самоіронії, навіть коли пише про невеселе.

На верхньому фото - ТЕТЯНА ІЛЛИНИЧ, на нижньому - ЛЮДМИЛА НЕДАШКІВСЬКА.

Вперше на зустрічі читала власні творіння вчителька Тетяна Іллинич. Вона має гарні вірші для малих читачів, бо, як зізнається, вони закономірно з’являються в атмосфері постійної присутності дітей.

Гарним тоном щорічного свята є ще одна важлива складова поетичних читань. Друга частина програми – виступи поетів з Малина. Такий творчий паритет надає літературному святу відмінності від інших літературних свят.

Однак міська поезія так само органічно звучала, як і сільська. Бо, за ремаркою, яку зронив під час свята Віктор Михайленко, «усі ми однаково із села». Вірші Михайленка в Недашках чекають і слухають. Тому й цього разу він підтвердив статус улюбленця публіки. Ключова тема поета сьогодні – біль за Україну, відданість народу.

Читає поезію НАТАЛІЯ ДІДКІВСЬКА.

Нові поезії читала і я, акцентуючи увагу також на темі України: прозвучала дума «Молилась мати». Світлана Дідківська й Людмила Морар представили різножанрову поезію. Світлана вперше виступила перед слухачами з коротенькими римованими дотепами. Людмила читала й зрілу лірику, й вірші для малят, водночас презентуючи одну з нових авторських книжечок для дітей, виданих власним коштом. Микола Скуратівський читав нові вірші й поетичний контекст зустрічі урізноманітнив прозою, представивши оповідання, яке сприйняте було з щирим інтересом слухачів, бо являло собою художньо осмислений спогад із далекого сільського дитинства.

ДИСКУСІЯ ЗА КАВОЮ: МИКОЛА СКУРАТІВСЬКИЙ, НАТАЛІЯ ДІДКІВСЬКА, СВІТЛАНА ДІДКІВСЬКА (Грищенко), ВІКТОР МИХАЙЛЕНКО.

Недашківці проводять поетичні читання найперше за принципом гостинності. Тому нічого спільного з офіційними заходами не мають, хоча, можливо, згодом і знадобиться підтримка іззовні. Адже коли згодом свято поезії набуде вищого статусу, матиме більше учасників або й стане відкритим, жіночі плечі недашківських муз – надто тендітні для широких творчих обіймів, якою б гостинністю не диктувалися б. А те, що свято буде розширювати коло учасників, незаперечно.

Поки що ж організаційно, матеріально й творчо – справляються самі аматори пера, залучаючи до програми рідню (пісні виконувала донька Людмили Недашківської – Оксана), друзів, односельців. По-домашньому (вдруге вже) свято виглядає в інтер’єрі придорожнього кафе «Чайна».

Учасники й гості третіх поетичних читань у Недашках дякують за теплий прийом. А невідомим ще на Малинщині поетам до наступних читань є час підготуватися і гідно представити поезію із вікна всесвіту – тобто села, про яке… дивіться вище вислів Віктора Михайленка.