Наївно сподіваюся, що згодом діалог коментарів на блогових записах та після публікацій стрічки новин стане людським, людяним. Той факт, що діалог є, - важливо. Але коли читаєш його, то вже сумніваєшся, чи підходить йому слово ДІАЛОГ. Суперечка в гірших людських проявах! 

Зверніть увагу, коментарі лишають не більше 2 десятків небайдужих читачів. З них - 5-7 діалоги ведуть активно. Дехто не минає фактично всі новини і блогові есеї. Але! Як часто коментар обирає подобу людської розмови? У половині випадків. Як часто коментар є підказкою, ключем, інструментом для вирішення обговорюваної проблеми? Іноді. Рідко настільки, що практично не відіграє ролі консолідуючого фактору.

Для когось тусовка коментаторів є банкою для тарантулів чи скорпіонів, тому хтось почувається цілком комфортно в такому отруйному середовищі. Однак, якщо сприймати це товариство як проекцію малинського усередненого менталітету й емоційної атмосфери, то - Малин гнилий і пропащий.

Проте в банці-тусовці є й особи без жала хижака і залози скунса. Вимушена присутність? Як на підводному човні) У мене особисто - людська цікавість і компромісність, журналістський інтерес. А у вас?

Найбільше вражає епатажна штучна брутальність або й цілком природжена й патологічно гіпертрофована. Це щодо форми висловлювання. А зміст коментарів й продукування посилів (злих, всуціль саркастичних, невмотивовано агресивних) - просто клініка! Виходити на люди, розмахуючи сокирою або квачем, вмоченим у багнюку, - це доказ чого? Чому доводити свою позицію і презентувати свої переконання потрібно такими радикальними і негігієнічними засобами?

Недоброзичливість - безпідставна, претензії - завищені, вразливість - психо- і соціопатична, стурбованість - безапеляційна.

Ми люди? То шукаймо те, що нас об'єднує, а не розділяє.

Прошу учасників коментарів висловитися, чому так?