На першій сесії Малинської районної ради сьомого скликання стався прикрий випадок. Описую його тут лише з метою запитати: це виняток чи тенденція?
Відомо, що на першій сесії відбуваються вибори голови районної ради. Голова лічильної комісії досвідчений депутат В-р К-в опікувався процедурою – дотриманням порядку, закону тощо.
Голосування відбувалося наступним чином. Депутат, отримавши бюлетень, виходив із великої зали РДА до порожнього вестибюлю перед ним. Таким чином вестибюль умовно служив «кабінкою» для втаємничення й усамітненя голосуючого. Після заповнення бюлетеня голосуючий вкидав його до скриньки.
Як тільки пан К-в оголосив про початок процедури й перший голосуючий рушив до «кабінки» -вестибюля, ЗМІ за звичкою попрямували слідом. Ні, не заважати, а просто на відстані фіксувати процес.
В-р К-в категорично заборонив оператору ТБ «Полісся» Віталію Гнатковському і мені, Ірині Лузанчук, спостерігати й фіксувати на безпечній для життя і спокою депутата процес. Віталій Гнатковський відразу повернувся із «кабінки» до великої зали. Мене змусив також повернутися голова лічильної комісії. Але як змусив!
Вхопив (боляче, пане!) за праве передпліччя, а потім у спину заштовхав до зали з вигуками й обуреннями, що я порушую закон, перешкоджаючи волевиявленню особи. Все промайнуло так нахабно й миттєво, що я й образитися не встигла, а лише здивувалася. Ось до цих пір дивуюся…
У залі ніхто ніяк не відреагував на грубість депутата. Особливо ж якщо врахувати, яку «небезпеку» становив мій намір з відстані 6-8 метрів здійснити фото-фіксацію процесу волевиявлення окремої особи. От на рішення кого б то не було моя присутність в іншому кінці «кабінки» не здатна була вплинути ну ніяк! Чи я помиляюся?
Хоча варто внести ще деякі суттєві деталі, щоб читач зміг мати власну оцінку ситуації.
Представником ЗМІ мене можна назвати лише умовно. Адже в жодному виданні я наразі не працюю. Журналістика є моє хобі. Однак на першій сесії районної ради я була присутня як працівник відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.
Та в якому б статусі я не опинилася в сесійній залі, своїми діями жодного закону не порушила. Якби порушила, то про мої дії було б складено акт/протокол, де б зафіксували належним чином докази й суть порушення. А ще, у залі обов’язково б знайшлися ще люди – не глухі і не сліпі – котрі б також акцентували б увагу на порушенні мною закону (про вибори, в даному конкретному випадку). Ніхто ніяк не відреагував.
А ви що думаєте з приводу цього?
І на закінчення – кілька фото (із числа тисяч-тисяч) з мережі про те, як подібні мені порушники закону фіксують процес волевиявлення громадян під час виборів.
вологість:
тиск:
вітер: