Ви очі їхні бачили?
Не зараз на портретах, а тоді,
У лютому, коли вони були живі
І на Грушевського тримали бій.

І на Майдані. І на Інститутській.
І в Будинку профспілок.

Назад не відступив ніхто:

У двадцять п`ять загинув Локі.

 У двадцять років - Нігоян.

Назар Войтович - у сімнадцять.

Та він же був іще дитям,

Коли віддав за нас життя!

 

Кричав Майдан - бандитів геть!..
Але вони чомусь не йдуть.
Вбивають нишком патріотів,
І Україну продають.

Не жди, щоб продали і нас
Та розстріляли як Музичка.

Помстись, якщо ти патріот!

За Україну, за народ,

 

І за оцю Небесну сотню:

За Нігояна і за Локі.

І за Назара. За усіх,

    Хто в Києві за нас поліг.

 Усі вони хотіли жить,

Як я і ти...

Вденьбуло встановлено пам`ятний знак у Малинському парку на честь загиблих Небесної сотні. На честь! Тож і нам треба мати честь, аби кожен, хто стріляв у цих героїв був покараний. Вони загинули не заради нашого мовчання, і тим більшен не заради того, щоб усе було, як було до їхньої загибелі. Небесна сотня - це люди, які загинули нас кожного з нас. Ми не маємо права це забути. Пам`ятник - це певна данина пам`яті, але головне - що треба продовжувати їхню справу.