Я так думаю.

Олексій Семенів: «Сидіти в Києві і говорити про люстрацію добре, а втілити її на місцях, не наламавши дров, — справа не одного дня»

 Останім часом дуже багато говорять про люстрацію. Є як позитивні думки та і вкрай негативні. На мою думку, усе це тому, що майже ніхто не знає, що таке люстрація.Вікіпедія подає нам таке визначення цього терміну.Люстрація (від лат. lustratio — очищення через жертвопринесення) — заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожиттєво працювати на державній службі. Термін зазвичай вживається щодо процесів у посткомуністичних державах Східної Європи з кінця 80-их років XX століття, де люстрація застосовується до високопосадовців комуністичного режиму, колишніх агентів таємної поліції, іноді — до всіх членів комуністичних партій. Зокрема, люстрація була проведена в Чехії, Польщі, Німеччині, Угорщині, Румунії, Грузії, Литві, Латвії, Естонії та інших державах.Питання люстрації в Україні актуальне вже досить давно. Заклики про проведення люстрації лунали і після Помаранчевої революції. Зокрема, український дисидент, народний депутат Левко Лук'яненко оголосив про внесення відповідного законопроекту, який передбачав «обнародування», перевірку, облік і амністію осіб, причетних до протиправних дій недемократичного режиму. І в 2005 році з подібним проектом виступав Олег Тягнибок. А також це питання поставало в 2012 році. І знову про люстрацію заговорили в 2014 році після усунення від влади президента Віктора Януковича внаслідок масових громадських протестів. Питання люстрації було одним із головних вимог учасників Євромайдану. 24 лютого у Верховній Раді зареєстровано проект постанови про проведення люстрації в Україні. Авторами документа виступили нардепи О.Тягнибок, Ю.Швайка, Ю.Сиротюк, А.Мохник, І.Мірошниченко, Є. Леонов, О.Мирний, О.Кайда, І.Фаріон, О.Сиротюк, Л.Мартинюк, О.Іллєнко та А.Вітів. Головним комітетом з розгляду документа визначено Комітет ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Також документ має бути розглянутий в комітетах ВР з питань правової політики, з питань бюджету та з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. 28 лютого Олег Тягнибок заявив, що законопроект поки що не розглядатиметься.Отже, як бачимо, правляча коаліція не поспішає виконувати вимоги активістів Євромайдану. І по суті сама люстрація немає під собою ніякої законодавчої основи і сам люстраційний комітет не має статусу державної структури. Моя особиста думка така, що перш, ніж починати люструвати когось, потрібно спершу розібратися, хто є хто. Останім часом в багатьох місцевих політиків стало таким собі мейстрімом розпочинати власний виступ зі слів, «я був на Майдані». Однак їздити на Майдан до столиці на екскурсії — одна справа, а прожити там певний час і пропрацювати — це зовсім інше. Ще однією особливістю є те, що з вжитку зникло слово «тітушка» і навпаки стало дуже модно прикриватися «Правим сектором». Якісь незрозумілі люди без повноважень і документів на підтвердження своїх функцій та обов’язків їздять (не тільки у нашому місті, але і по всій країні) когось люструють, забирають заводи і підприємства, садячи в керівні крісла «своїх». Ми навіть не помічаємо чи не хочемо помічати того, що люди, котрі ототожнювалися з усім найкращим і передовим, використовують методи попереднього режиму Януковича. Виходить, що влада нібито нова та зі старими болячками.На мою думку, люстрацію потрібно починати з себе. Адже набагато простіше під маркою революціонера встрибнути у директорське крісло якоїсь організації, очолити певну установу, одягнути костюм і робити вигляд розумної людини, аніж почати працювати над собою. Поки цього не буде зроблено, люди будуть вороже налаштованими проти люстраційних процесів у суспільстві.Розібратися у механізмі люстрацій, а не вносити в списки прибиральниць, вчителів, лікарів, бізнесменів лише тому, що вони були колись у лавах Партії Регіонів чи комуністів. А то виходить дивна ситуація —Янукович і його найближче оточення спокійно собі живе, зберігши статки, а рядові громадяни повинні страждати, бо розділяли ідеї регіоналів та комуністів. Звільняти всіх підряд — це не вихід. Де гарантія того, що на їхнє місце прийдуть професіонали, а не будуть призначені люди лише за політичним переконанням? Такі призначення, до речі, вже є у нашому місті. Ми потребуємо юридичних інструментів, через які громадяни зможуть впливати на закони і осіб, які втілюватимуть їх у життя. А в ідеалі ми повинні зробити посади голів райвідділків, районних суддів та прокурорів і т.д., виборними. Гадаю, міліція повинна бути муніципальною і нести відповідальність перед громадою, а не перед начальником в області. Кому як не громаді краще знати, хто їй потрібен. Сидіти в Києві і говорити про люстрацію добре, а втілити її на місцях, не наламавши дров, справа не одного дня.