Минуло сто днів, як малинчани обрали міську раду та вибрали нового-старого мера. Сподівався, що міський голова публічно прозвітує про, хай і невеличкі, досягнення в плані виконання своїх передвиборчих обіцянок на посаді, де він далеко вже не новачок, та ба. Тому вирішив написати все, що думаю і бачу, підкріпивши написане фотознімками.

За сто днів роботи «нової» влади Малин змінився, як гадаєте? Так, змінився.

На мою думку, в місті стало ще більш брудно і неприємно. Чи варто було взагалі чогось очікувати? Як бачимо, ні. Якщо перед виборами діючого мера було видно на популістсько-передвиборчих зустрічах із жителями міста, то нині його фактично не видно в робочому процесі міської ради.

Правда, перший захід нинішнього року, де був присутній мер, певно, стане символом роботи ради. Це — масові гуляння і частування населення спиртними напоями на подвір’ї адмінприміщення, організовані особисто мі­ським головою.

Проблеми ж міста, здається, нікому вже не актуальні. Головне, щоб випити було що. Купи сміття на вулицях Малина зростають у темпі геометричної прогресії, а ті, що були, так і не полишають свого постійного місця дислокації. Видно, чекають обіцяних контейнерів.

Відремонтувати п’ятачок, де сходяться три вулиці: Мирутенка, Українських повстанців та Романенка, Олексій Шостак обіцяв ще під час минулої передвиборчої кампанії. Але минуло сто днів нової його каденції, а дорогу ніхто не ремонтував.

Щодо дитячого харчування у школах та садках, мер це питання хотів вирішити підняттям денної ціни із 15 до 20 гривень з дитини. Та батьки відстояли свої права, оббиваючи пороги міської ради.

А як не звернути уваги на такий факт. За сто днів роботи та сім сесій депутати навіть не спромоглися прийняти регламент та затвердити новий виконком, тим самим порушивши всі норми чинного законодавства. То що ж можна говорити про вирішення проблем міста? Поки мер і депутати ведуть переговори, ділять місця, домовляються, у кого які будуть квоти, вже й зима майже минула.

А Малин упевнено, крок за кроком, де-факто втрачає статус міста обласного значення. Передвиборча агітація політичних партій та кандидатів до Малинської міської ради була побудована на нереальних обіцянках про зниження тарифів на компослуги, організацію безплатного харчування у школах та пільгового проїзду в маршрутках, ремонт і освітлення доріг та очищення Малина від сміття, встановлення контейнерів і так далі.

Більше того, мер обіцяв навіть особисто виходити на організовані ним суботники, проте, як бачимо, замість робочого суботника організував розважальний.

Щоб бути чесним, треба визнати, що минулий рік завершився таки одним позитивним досягненням. Малинський бюджет отримав немалу суму на добудову внутрішніх туалетів ЗОШ №3 та для завершення будівництва нового ко­рпусу школи- ліцею №1. Так, третя школа нарешті за кілька років отримала внутрішні вбиральні. Ціна питання — 800 тисяч гривень.

Щоправда, золотих унітазів для школярів встановлено не було, хоча сума на проект була витрачена така, ніби вони мали там бути. Але це вже тема іншої розмови. А цієї — другу суму — більше одного мільйона гривень — міська рада не осилила на ремонт корпусу школи-ліцею, тож кошти повернули до Житомира.

Отже, шановні земляки, не очікуйте змін у громаді й місті від представників новообраної влади. Вони зайняті біганиною із партії у партію, аби в будь-який спосіб задовольнити власні амбіції та інтереси, і ні в якому разі це не стосується інтересів і проблем нас із вами — виборців. Тому будьмо активнішими.

Не даймо нашим горе- керманичам перетворити сла­вний Малин на Богом забутий «101-ий кілометр», загублений посеред кучугур сміття та непокошених бур’янів.

Текст і фото Олексія СЕМЕНІВА.