Дуже багато експертів та політиків зараз говорять, що як добре те, що ми дотримуємося Мінських угод.

Але виникає питання, чому Україна має дотримувати в односторонньому порядку угоди? Що принесуть українській економіці ще декілька років воєнного конфлікту? Хто буде опікуватися тисячами біженців та інвалідів війни?

Можливо амністія і потрібна для нормалізації ситуації в країні. Зрозуміло, що досягнення миру - це тривалий і не легкий процес, повний спірних моментів. Але всі ці труднощі в рази перебільшуються.

Встановлення миру не може обійтися без вирішення питання: про те хто буде відповідати за військові злочини вчинені терористичними угрупуваннями ДНР і ЛНР. Кожного дня український народ платить кров’ю своїх кращих синів за уявний мир.

Закон «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей» це плювок в обличчя всім бійцям, волонтерам та іншим хто працював на перемогу. Зокрема міжнародне гуманітарне право, яке застосовується до такого типу конфліктів, що відбувається в Україні, надає рекомендації проводити амністію післядосягнення і встановлення миру.

І Воно може бути використане виключно тоді, коли можна чітко зрозуміти: хто і за що притягається до відповідальності, а хто не вважається винним. За цей час відбулися різні події. Відбулося не лише збройне протистояння, а й грабежі, силова конфіскація майна, мародерство.

Але здається, що навіть деякі з наших державних мужів самі мало розуміють, що відбувається. Зокрема Кожара заперечує наявність війниі з Росією. І байдуже, що він апелює до міжнародного права, пояснюючи, у яких випадках присутність іноземних військових вважається війною, і байдуже, що у його словах немає ніякої сенсації. Цю точку зору він озвучує,принаймні, останніх півроку.

Більше того, закон про амністію, на думку експертів не розрахований на те, щоб застосовуватися, а розрахований скоріше на те, щоб показати договороздатність учасників переговорного процесу з боку України. В підсумку ж той, хто відповідатиме за застосування цього закону, матиме з цим великі проблеми, і не виключено, що застосовувати цей документ буде просто неможливо.

Якщо держава Україна має право судити громадянина який зі зброєю виступив проти власної держави і при цьому в рамках процесу національного примирення може його амністувати. То чому ми маємо амністувати чи пробачати чеченців, росіян, бурятів, які прийшли зі зброєю на територію суверенної держави, щоб вбивати і грабувати.

Зокрема міжнародне право на яке так люблять посилатися наші політики чітко встановлює жорсткий і абсолютний обов’язок будь якої держави вживати заходів для притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах, а також злочинах проти людяності, скоєних під час воєнного конфлікту. Амністія щодо таких людей неможлива і це прямо заборонено міжнародним правом.

Треба зайняти чітку позицію, що всі винні у воєнних злочинах і злочинах проти людяності, у вбивствах цивільного населення, у катуваннях обов’язково були покарані незалежно від їхнього громадянства чи з інших міркувань.