Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Знаєте, де у Малині готують хрусткі крильця з KFC і нагетси як у McDonald’s?

18.06.2016
Міська рада. Жага до асфальтованих доріг, або безкінечний дерибан

Минулого понеділка на вулицях міста було доволі спектно, але це і близько не йде ні в яке порівняня з тим, яка атмосфера панувала в сесійній залі. Але хто хоч раз бував на суботньому свинячо-тряпочному базарі, де правий той, хто голосніше кричить «распродажа», то радий констатувати, що у такому форматі відбулась остання сесія міської ради.

Анонсовано сесію Малинської міської ради було на другу годину дня, а  закінчилася сесія близько восьмої вечора. Що ж стало причиною такої напруженості в роботі депутатів? Певно, інтереси малинчан, що обрали їх.

федот

На момент початку робочого процесу в залі вже присутні більшість народних обранців, представники малинських ЗМІ, СБУ та громадськості. Сесія починається з запізненням. Міський голова, зайнявши своє місце, розпочинає роботу сесії із зауваження депутатам. Звучить державний гімн та гімн Малина який більшість просто мовчки  відстоює. Далі мер зачитує порядок денний. На повістці дня питання бюджету, преміювання заступників, секретаря та себе коханого, земельні відносини, відчуження об”єктів комунального майна, створення постійної топонімічної комісії, надання статусу загальноміського свята “Дню вишиванки”, внесення змін до регламенту малинської міської ради. Дивлячись, як “уважно” та з якою “серйозністю” депутати слухають мера та перемовляються один з одним, стає одразу зрозуміло, що всі присутні налаштовані на серйозну роботу. По закінченню - оголошення переліку питань. Пан Шостак звернувся до присутніх депутатів з пропозицією висловити зауваження та доповнення. Слово взяв відомий, ніби-то,  борець з несправедливістю в місті -  Василь Федоренко, який висловив свої зауваження меру, що до питання преміювання і попросив його не спішити з цим на друге півріччя, на що отримав відповідь від мера, що як скажуть депутати так і буде. Далі заслухали депутата Олену Мороз, яка виступила з пропозицією розглянути питання харчування дітей 1 - 4 класів загально освітніх шкіл та видатки на підготовку професійно - технічних  кадрів. Та висловила своє зауваження з приводу ненадання повного обсягу інформації на депутатський запит з приводу благоустрою міста. Також було озвучено питання про несанкціонований видобуток піску. На шо мер відповів, що він про це знає. Правда для мене це залишилося дещо не зрозумілим. Що означає фраза “Я знаю”?

Далі почалося обговорення  питаннь поставлених на порядок денний. З усієї сесії мені найбільше сподобалося 4 моменти - як Батьківщина “воювала” за ремонт ліфтів, як купували “асфальтний завод”, відшкодовували гроші перевізникам та преміювали самі себе. Почалося з того, що обговорили питання виділення грошей на культуру. Так як Олексій Григорович особисто переймається тим, щоб жителі міста мали можливість співати і танцювати, тому на оновлення музичного інвентарю мали б виділити з міського бюджету 124 тисячі гривень. Але  це питання відклали. Вирішили обговорити через 10 днів на позачерговій сесії. А от наступні питання сфери ЖКГ викликали в сесійній залі цілий шквал емоцій. Знову ж таки “опозиція” воювала проти більшості. Почалося з того, що мер запропонував виділити гроші на ремонт ліфтів. На ці потреби  місто мало би виділити 41 тисячу гривень. І міський голова пояснив, що ці гроші потрібно виділяти з міського бюджету і змоги перекласти ремонт ліфтів на плечі самих жителів будинків, нажаль, немає. З приводу ремонту будинку виступив і депутат від Батьківщини з пропозицією виділити 8 тисяч на ремонт даху по вулиці Дорошок 22. Максим Аркадійович наголосив, що сума ця смішна в порівянні з вартістю комп’ютера придбаного мерією за 17 тисяч, але підтримки в присутніх не знайшов, що і викликало хвилю обурення колег по фракції, які відразу звинуватили більшість в тому, що це питання завалюється свідомо більшістю від БПП, щоб таким чином дискредитувати в очах виборців партію Батьківщина. Міський голова теж втрутився в суперечку пояснюючи, що місто вже не має права ремонтувати ці будинки, тому потрібно створювати ОСББ і самим цим займатися. Звісно з дірявим дахом можна жити, а от сидіти в соціальних мережах без компютера трішки незручно.

Ну, а в обговоренні наступного питання депутати розійшлися не на жарт. Причиною стала  спроба витратити 479 000 грн на купівлю чуда техніки - рециклера! Звісно питання дуже болюче для міста - стан доріг. Суть в тому, що мер вирішив придбати пересувний “асфальтний завод” і одним махом покінчити з ямами в місті та ще і підзаробити латаючи дороги сусідам. Тут вже депутати себе не стримували. Звісно ціна питання майже півмільйона з міського бюджету та монополія на ямковий ремонт доріг, а це знову ж завжди фінансові потоки. Скандал, що розгорівся поділив депутатів одразу на два табори: прихильників мера та тих, хто розділяв думку голови фракції БПП - Миколи Фещенка.

Суперечка з приводу купівлі рециклера спалахнула не на жарт. Аргументи знайшлися і в тієї і в іншої сторони. Пан Фещенко разом з комісією, вивчивши дане питання, висловив думку, що це гроші викинуті на вітер, то мер почав діалог з того, що місто має розвиватися і, якщо не рухатися вперед, то місто лишиться без грошей. У вмінні гратися поняттями, міському голові не відмовиш. Особливо мене порадувала риторика про те, що в місті немає проблем з прибиранням снігу та з роботою мулососа. Що ми останні роки розвивалися і купували техніку. Так, звичайно проблем немає, бо останнім часом немає снігу, а роботу мулососа, щось не видно. А техніка в нас в порівнянні з Житомиром дійсно на грані фантастики.

Нажаль, конструктивного діалогу не відбулося. В хід пішла “тяжка артилерія” в особі депутата від РПЛ Володимира Гавриленка, який на підвищених тонах почав переконувати присутніх в необхідності купівлі рециклера. Навіть заслухали виступ “експерта” Петра Піковського, який наголосив, що це передові американські і європейські технології. Та мали можливість подивитися презентацію на проекторі. Правда, я ніколи не чув, щоб в Європі займалися накладанням латок. І що паяльна лампа і балон з газом це передові технології. Але ж Петру Валентиновичу видніше. Як на мене ремонтом мусить займатися або іноземна компанія, або  підрядник, який може виконати роботу якісно, дешево і в найкоротший термін. Дуже прикро, що вулиці міста на сьогодні в канавах і глибочезних ямах, а обіцяний міським головою ремонт не завершено. Прикро, що підрядники, не можуть якісно виконати свою роботу. Шкода, що мер і його команда не розуміє, що ямковий ремонт – це не пріоритетне завдання. Треба робити нові дороги. Треба запропонувати громаді проект, де передбачено не лише відновлення дорожнього покриття, а й встановлення тротуару там, де його немає.

Подібні думки озвучувалися в сесійній залі, що краще побудувати повноціний асфальтний завод, ніж викидати гроші на вітер , тим самим залучивши інвестиції і створити нові робочі місця.

    Ще з цього приводу вдалося почути думку секретаря міської ради Дмитра Кисельчука, який пояснив чому  наразі він був проти купівлі рециклера. В бюджеті міста на даний момент не передбачено такої суми, тому гроші прийдеться шукати і тягнути з інших статей. Що, в свою чергу, негативно позначиться на інших, більш важливих соціальних проектах. Також Дмитро Васильович зазначив, що маючи заборгованість по заробітній платі, купівля цього, так званого заводу, не на часі. Адже окупляться ці витрати з роками.

Все таки криками та популістськими закликами вдалося набрати потрібну більшість голосів. Але, сказавши “мед”, солодко в роті не буде.

Слідуючим гарячим моментом був виступ депутата Ірини Дмуховської, яка вимагала пільгового проїзду від перевізника Олександра Столяра. За криками і нецензурною лексикою я мало, що  зрозумів. Невміння чути співрозмовника притаманне деяким нашим обранцям. Пан Столяр намагався пояснити, що держава практично не компенсує перевезення пільговиків, і що йому не потрібні взагалі ніякі гроші, і що він попередні відшкодування віддав на АТО, і що має відповідні документи. Питання пільгових перевезень піднімалося неодноразову, але далі популістських закликів і гасел не пішло. Зацікавлені сторони не змогли, як це водиться в цивілізованих країнах, сісти за стіл переговорів і досягти домовленостей.

Ну, і на сам кінець, мене особисто повеселило, як мер просив депутатів проголосувати за преміювання себе і заступників. Жалівся, що в першого заступника дуже мала заробітня платня і що людей потрібно мотивувати. А тому ж таки пораненому бійцю - Мартиненку Олександру, не виділили ні копійки. Міський голова заявив, що він в фейсбуці поширив інформацію і попросив депутатів принести гроші на наступну сесію.

Цирк, популізм і демагогство - рулить. А тим часом війна продовжується. Хтось за когось кожен день гине. Але вибори позаду, тому ці питання все менше і менше хвилють і звучать із вуст обраних.

Зате за надбавку в 50 % до зарплати  проголосували на одному подиху.



Після мова. Одне покоління політиків більше двадцяти років кричить з високих і не дуже трибун, а буває, і просто з місця, про свою любов до міста Малина, але нічого для цього міста не робить. Інша намагається допомогти провести маленькі реформи, але їм нагло закриває рот старше покоління, вище за рангом. Не тільки ,не враховуючи гендерну рівність, а й по хамськи вказує на свою першість і вищість. Частина взагалі не розуміє про що йдеться в залі. Частина вже не пройшли випробування владою. Більшість депутатів вкотре продемонстрували повну свою несамостійність і контрольованість. Жага наживи бюджетними коштами, ніяк не може залишити у спокої нинішню мерську команду. Дешевий, недолугий цирк та цинізм, з яким приймалися, на перший погляд, важливі для міста рішення, в котрий раз  промовисто засвідчили, що інтереси пересічного малинчанина знову залишилися десь там на узбіччі розбитих сподівань місцян на краще життя...

← До нових записів
Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація
2016.06.30 16:18 -
Труман Бёрбанк (2)
0 0
ниочем
Відповісти
2016.06.21 11:15 -
Volvas (1)
0 0
Дякую. Обєктивно та неупереджено вдалося передати присмак гімна.
Відповісти