Репутація. Як воли по чумацькому шляху вона неквапливо віддалялася від Малина...
Важко сказати чия це персональна заслуга - це більше колективний труд, карма і постійні вибори-довибори-перевибори.
А коли погана карма то навіть не можемо свого нардепа відрядити, більше того, хоч би кого записати в ту колотнечу. Пам’ятаєте недавні вибори? От і маємо “чужеземця” Дзюблика, для якого Малин (десь таки відчувається!) є некомфортною зоною.
Та повернемося до своїх баранів.
Тобто до місцевих виборів, а конкретно до виборів міського голови, який тією репутацією буде крутить-вертіть. Саме мер, рано чи пізно зможе (чи зобов’язаний?) повернути ту пропажу в Малин.
Репутація міста - це те як його бачать на “міжнародній арені”. Це коли в Житомирі, чи в Києві знають, що в Малині є з ким розмовляти, з ким вести справи, бачать рівноправного партнера, а не бідного родича. Це коли там знають, що треба дати, бо не можна не дати. І в Малині ту гру приймають, десь і коліно можна прогнуть, але щоб корона не спалаю, бо то вже підмочена репутація.
Звісно це за лаштунками. Бо великі Начальники дають картинку однакову для всіх - вони переживають однаково за всіх!
Але реалії дуже зав’язані на персоналії. Тому дам, тому не дам...
Якщо подивитися під таким кутом, то нинішній склад кандидатів на посаду не є райдужним.
Чи кожен, хто стане наступним мером, запряжеться в той чумацький віз, який вже й не порожній, а пригружений? Та й чи вистачить наснаги, специфічних талантів, харизми та вдачі?
Я б і не згадав цю тему, якби не очікування, що з’явится ТОЙ, що ТАМ ногами двері відчиняє…
І ще важливо додати, що значного прискореня тому возу, що везе репутацію додому може додати тріо “Енерджайзер” у складі мера і двох депутатів облради, але й тут з тенденціями щось не те.
вологість:
тиск:
вітер: