Часто згадую книгу “Перестаньте беспокоиться и начните жить”.
Скажу чесно, що її не читав, але мені і непотрібно  - настільки ємний заголовок.

А книга? Щось із саморозвитку… може тільки в руках крутив.

Але буває повторюю собі: “Перестаньте беспокоиться и начните жить”. Саме отак  - російськомовно, бо як не крути, а в українському перекладі якось не так.  Можливо врізалось частим спогляданням саме такого варіанту (втокли 25 кадром))

Це мій якор.

Тут до слова буде сказати про перший  страх, який породжує агресію - мова. Чи можна втокти дрючком російсько-, суржико-, косно- мовним українську мову? Не вірю в це, або так:не в нас. Але ж товчуть.  І товчуть не через превелику любов до мови, а від образи та страху, неприкаянності.

Маємо:Мова - спускний клапан для чогось іншого

Другий страх. “Я ваєвал!” Є тепер таке окреме сословіє, яке і через п’ять, і через десять років буде повторювати це, як мантру. Чому, думаю знову? Є на те вагомі причини. але це не повинно ставати релігією.

Третій страх, новенький - Еміграція. Вся країна сидить на чемоданах, кращі поїдуть, все пропало... - і знову страх, який породжує агресію а не конструктив, психоз, який змушує шукати чемодани без розуміння, а для чого, куди

Є й четвертий страх, тихий тихий, з опущеними руками…

На все це скажу: “Перестаньте беспокоиться и начните жить”!
Шукайте свої якорі.

Для правди: буваю солдатом всіх названих і не названих страхів. ))