Відкритий лист до жителів міста та району.

Шановні жителі міста Малина та Малинського району !

 Я, Антонюк Володимир Миколайович, звертаюся до співгромадян, земляків, сусідів, щоб висловити своє занепокоєння стосовно екологічної загрози для довкілля і здоров’я жителів міста та району у зв’язку з загрозливою екологічною обстановкою в малинських лісах.

 Хто з нас не нарікав на гори сміття у лісах, парках і пляжах? Хто не спостерігав за тим, як компанія шашличників, вибравши єдине чисте місце на природі, залишає його спаплюженим?

  Часто буваючи з робочими поїздками по лісництвам  я бачу землю спотворену купами всіх видів пластика, скла, бляшанок, автомобільних шин, будівельного сміття...  Найближчі околиці міста та сіл району - місця масових пікніків, буквально всипані сміттям. Йдемо глибше у ліс, і потроху стає видно, що тут відпочивають українці. Не знаю, чому всі кричать про високу культуру і духовність українців, але, дивлячись на вулиці міста, зелені насадження, ставлення один до одного тощо, про це не скажеш. По всій території лежить одноразовий посуд, порожні скляні та пластикові пляшки – атрибути проведеного відпочинку. У деяких місцях з’явилися величезні купи сміття.

Вийдіть на берег будь-якого  водоймища, неважливо в Малині або за його межами, - немає живого місця, скрізь сліди «жору», який наші громадяни чомусь називають «відпочинком на природі»: пляшки скляні та пластикові, одноразовий посуд, поліетиленові пакети всіх розмірів, кольорів і товщини матеріалу лежать на землі, висять на деревах і кущах, пливуть по річках, збиваючись в очеретяних заростях островів і узбереж в щільні згустки лайна.

Однак, будь-яка розруха починається все ж в головах, як сказав класик.
Думаю, людей порядних, тих, хто не смітить (хоч у місті, хоч на природі), меншість.

Спадає на думку, що населення району і міста прийшло сюди на один день, що тут не житимуть їхні діти.

Навіщо вивозити сміття на спеціальне звалище і платити за це гроші, якщо можна просто викинути його в ліс абсолютно задарма? Напевно, цим керуються люди, які своїми діями перетворюють ліси у стихійні сміттєві звалища.

Все завалено сміттям. Навколо міста та далі в лісових масивах кілометри несанкціонованих сміттєзвалищ. Невже усім плювати? Прошу Вашого розуміння та підтримки.

Я розумію, що в міському і районних бюджетах не завжди вистачає грошей і що

можна прийняти найкращі в світі  закони, але це саме по собі не виправить ситуацію без запровадження жорстких механізмів контролю над вивезенням і утилізацією сміття.

Потрібна постійна, настирлива і в той же час дотепна соціальна реклама всіма можливими засобами: в друкованих ЗМІ, на телебаченні і радіо, в Інтернеті, на вулицях міста, вздовж автомобільних і залізничних шляхів, у громадському транспорті.

Наше підприємство уже дуже активно працює в цьому напрямі. І ми сподіваємося, що громадські організації і активісти нам будуть в цьому допомагати.

Зрештою нам просто  потрібно створити моду на чистоту та виробити правила екологічного етикету. Слід переймати передовий досвід європейських країн в цій сфері. Потрібно починати з дитячого садочку виховувати екологічну поведінку дітей до такого стану, щоб дитина сама докоряла батькам які смітять. Можливо тоді саме не карні заходи, а, в першу чергу очі власних дітей, що дивляться на нас з докором зупинять це нищення природи.

Але нам не потрібно забувати про штрафи для громадян і посадових осіб. Згідно зі статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення за забруднення будь-якого виду земель, у тому числі побутовими відходами, на громадян може бути накладено штраф у розмірі від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1360 грн.), а на посадових осіб - від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів (від 850 до 1700 грн.). Ці штрафи мають право накладати органи державного контролю за використанням і охороною земель та органи в сфері екології та природних ресурсів (статті 238-1, 242-1 КпАП).

Згідно зі статтею 59 КпАП за забруднення та засмічення вод на громадян може бути накладено штраф в розмірі від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 119 грн.), а на посадових осіб - від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів (від 85 до 136 грн.). Ці штрафи мають право накладати спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сферах водного господарства, геології та використання надр, а також органи в сфері екології та природних ресурсів (статті 239, 242-1 КпАП).

Сміття треба прибирати. І громадськими толоками раз на рік тут ніяк не обійтися. Можливі варіанти дій:

- залучення безробітних. Втім, чому тільки безробітних? Навряд чи багатьох з них приваблює ця брудна і малооплачувана робота. Доцільно дати можливість приробітку всім бажаючим.

- залучення підприємців. Постійне утримання в чистоті зон посиленого антропогенного навантаження може бути вигідним бізнесом. Державні і місцеві органи влади для початку можуть залучати бізнес до очищення і охорони в чистоті найбільш відвідуваних громадянами міських і приміських лісопарків, лісів, водойм. Вибір виконавців - через конкурс. Оплата - з бюджету. Бізнес був би кровно зацікавлений вести роз'яснювальну роботу серед відвідувачів підопічної території. І, можливо, міг би ефективно взяти участь у застосуванні штрафних санкцій до порушників, якби частина штрафних сум діставалася «чистильникові».

- для реалізації перерахованих вище заходів потрібні гроші. Їх доведеться взяти у громадян. А як же інакше: хто паскудить, той і повинен оплачувати прибирання. Сподіваюся, що охайна меншість, щодо якої додаткові побори будуть несправедливими, свідомо змириться з цим, зважаючи на благородну мету

Ще одне джерело фінансування - штрафи.

Ми всі повинні створити систему ефективної взаємодії з тією незначною частиною громадян, які дотримуються цивілізованих норм поведінки завжди і скрізь та готові добровільно, безоплатно працювати для повернення природі України первозданного вигляду.
  Звичайно, перелічені заходи - не істина в останній інстанції, а всього лише пунктирний план. Перш ніж приймати рішення, варто вивчити досвід власний та світовий, залучити всіх зацікавлених громадян до постійного обговорення проблеми і способів її вирішення.

Пора починати серйозну роботу.
З повагою Володимир Антонюк.