Кінець ХІХ – початок ХХ ст. в Російській імперії характеризувався як період стрімкого поширення різноманітних революційних ідей. Ними захоплювались представники різних соціальних верств, прошарків, національностей та віро сповідувань. І дворянство тут було далеко не винятком.

Серед архівних документів є такі, що свідчать про підтримку ліворадикальних революційних організацій й членами родини Миклуха-Маклаїв. Зокрема, мова йде про Марію Сергіївну Миклуха-Маклай – дворянку Київської губернії, колишньої слухачки Київських вищих жіночих курсів. За документами Київського губернського жандармського управління вона була «лет 30, среднего роста, плотного телосложения, русая, на левой брови шрам, на бороде три родинки и на лице одна родинка». Щоправда, широкому загалу ця особа практично невідома, оскільки у родовідній гілці Сергія Миколайовича Миклухи-Маклая  фігурує донька Майя.

У грудні 1910 року М.С.Миклуха-Маклай піддавалась обшуку, арешту та була «привлечена при Киевском губернском жандармском управлении к переписке в порядке охраны в качестве заподозренной в принадлежности к тайному революционному сообществу именовавшемуся «Киевской кассой помощи политическим ссыльным и заключенным».

Власне ця організація була створена ще у 1878 році і мала за мету допомагати політв’язням, що перебували у засланні. Каса мала також кілька відділень в різних районах Києва і співпрацювала з місією Червоного Хреста.  Проте, така діяльність згодом у Російській імперії визнавалась як антиурядова і така, що спрямована на повалення існуючого державного устрою. Таке визнання приймалось на основі статті 124 «Кримінального Уложення» 1903 року, коли власне організація могла бути й не злочинною, але такою, що створювала небезпеку для держави і тому могла бути заборонена урядом, а її члени піддавались ув’язненню строком до одного року.

Саме під таку статтю і потрапила М.С.Миклуха-Маклай, яка приговором Київського окружного суду від 1 червня 1911 року була засуджена до 6 місяців ув’язнення. Після відбуття покарання вона була вислана з Києва. Проте відомо, що вже наприкінці 1912 – на початку 1913 року Марія Сергіївна утримувалась в Ярославській в’язниці. При цьому повідомлялось, що М.С.Миклуха-Маклай «состояла в любовных отношениях с Рафаилом Черным». На цей факт можна було б і не звертати уваги, оскільки у молодої жінки могли бути будь-які симпатії та стосунки. Та разом з тим інтерес у цьому плані викликає власне фігура Р.Чорного.

Рафаїл Гамшейович Чорний (партійний псевдонім Михаїл) народився 1889 року в Києві. В революційному русі з 1903 року. У 1911 році був заарештований по звинуваченню в причетності до вбивства П.А.Столипіна. Засуджений до 20 років каторги. Звільнений під час Лютневої революції 1917 року. Вступив до Бунду, був секретарем Ради робітничих і селянських депутатів, гласним міської Думи в Умані, очолював комітет по захисту міста. У лютому 1919 року стає членом Київського міського та губернського комітетів Комуністичної партії (більшовиків) України. На Третьому  Всеукраїнському з’їзді Рад був обраний членом Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. Член Оргбюро ЦК КП(б)У, керував комуністичним підпіллям Лівобережної України. У 1919 році був заарештований денікінською контррозвідкою і розстріляний у Харкові. Досьогодні одна з вулиць Умані названа його іменем.

12 листопада 1914 року «комуністка-анархістка» М.С.Миклуха-Маклай Московським окружним судом на підставі статей 49, 129, 19 та 53 «Кримінального Уложення» засуджена до трьох років ув’язнення. Зокрема, статтею 49 передбачалось:

«Действие, коим начинается приведение в исполнение преступного деяния, учинения коего желал виновный, не довершенного по обстоятельству, от воли виновного не зависевшему, почитается покушением. Покушением на тяжкие преступления, а в случаях, особо законом указанных, и на преступление – наказуемо, но наказание, положенные в законе за сии преступные деяния, смягчаются на основаниях, ст.53 установленных». У статті 129-й зазналось, що «виновный в произнесении или чтении, публично, речи или сочинения или в распространении или публичном выставлении сочинения или изображения, возбуждающих:…к неповиновению или противодействию закону, или обязательному постановлению, или законному распоряжению власти…предусмотренное, заключением в исправительном доме на срок не свыше трех лет».

Звинувачення М.С.Миклухи-Маклай в основному зводились до того, що вона засобом застосованої системи фіктивних зобов’язань (векселів) залучала фінансові ресурси на діяльність революційної партії. Термін покарання для Марії Сергіївни визначався з 10 жовтня 1913 до 10 жовтня 1916 р., який вона відбувала у Самарській в’язниці.  

В ході подальших революційних подій її сліди в архівних документах губляться. Проте, це не означає, що при більш ретельному і розширеному вивченні життя і діяльності цієї особистості не вдасться віднайти нових і цікавих фактів.