Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Щоб не загубилося: Франц Куберт — той, що заснував «МОЕЗ»

20.09.2013
Євреї на Малинщині

Протягом кількох століть на малинській землі живуть поруч представники різних націй – українці і поляки, чехи і росіяни, білоруси і євреї. Останні тривалий час були чи не найбільш представлені у нашому краї.

В умовах царизму єврейству було нелегко, Катерина ІІ, скажімо, спеціальним указом визначила «смугу осілості», де їм дозволялось займатися ремісництвом, торгівлею, зокрема в Київській губернії, до складу якої входив і Малин. Олександр І заборонив євреям жити в селах, тому більшість їх концентрувалась у містах і містечках.

Перша згадка про євреїв у Малині відноситься до 1784 року. Тоді в містечку проживало 400 жителів, з них 28 були євреями. Єврейські поселенці Малина об’єднувались в общину. Займались ремісництвом – кравецтвом і вели дрібну торгівлю. Окрім Малина, євреї поселялись також у Ксаверові та Чоповичах.

До нашого часу дійшло чимало цікавого інформативного матеріалу стосовно єврейського населення у Малині. Так, Л.Похилевич у «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» повідомляє, що в 60-і роки ХІХ ст. в Малині, а також у Городищах та Гамарні мешкало 1032 православних, 80 римських католиків і 749 євреїв. А відомий дослідник П.Семенов пише, що того часу в Малині діяла синагога та дві єврейські молитвені школи.

1872 року у містечку проживало 1029 чоловік, 68 відсотків яких становило єврейське населення. За документами 1876 року відомо, що з числа жителів Малина 1719 чоловік сповідували іудейську релігію і 1000 християнську. Із культових споруд діяли православна церква, три єврейські синагоги та римсько-католицький костел.

Досить цікавою є інформація, що представлена в 10-му томі «Єврейської енциклопедії», яка видавалась у Санки-Петербурзі на початку нашого століття.2 Зокрема, тут повідомляється: «Малин – містечко Київської губернії Радомисльського повіту. За ревізією 1847 року Малинське єврейське товариство складалося з 1064 душ. За переписом 1897 року в Малині жителів 4256, серед яких 2547 євреїв».

Єврейство в житті Малина відігравало значну роль. Якщо взяти лише політичну сферу, то на початку ХХ століття у місті діє організація Бунду («Загального єврейського союзу»). Частина євреїв Малина сприймає ідеї марксизму. Вони вступають до соціал-демократичної групи, а потім – до більшовицької організації. В цьому зв’язку достатньо згадати імена М.Фельдмана, Ф.Зубовської, М.Малинської.

Велику роботу по пропаганді революційних ідей проводив і єврей Ян Гамарник. Сам Ян Борисович народився 1894 року у місті Житомирі. 1899 року його сім'я переїхала до Одеси. Але в 1913 році, після закінчення гімназії, 18-річний Ян приїздить у Малин. Дослідники історії Малинського краю, на основі архівних документів, роблять висновок, що у нашому місті прожвали родичі Я.Б.Гамарника.

Малин був рідним містом відомого єврейського письменника В.Н.Вайсблата. Він народився 1882 у Малині 1882 року, вчився у школі, а коли йому виповнилося 14 років самостійно переїхав до Києва. Заробляв на життя, працюючи в друкарні, даючи уроки. Екстерном закінчив гімназію. У Берліні вступив на філософсько-філологічний факультет університету. Успішно завершивши навчання, повернувся до Києва. Працював у київських видавництвах, виступав на теми бібліографії, написав чимало мистецтвознавчих статей, видав кілька унікальних книжок, зокрема, досить популярний свого часу «Чтец-декламатор» російською мовою та «Кобзар» Т.Г.Шевченка. Друкувався письменник під псевдонімами Олександр Гер та Володимир Біломістенко. Помер у 1944 році, похований на Байковому кладовищі.
Сестра В.Н.Вайсблата була дружиною Євгена Дроб’язка, котрий уперше переклав на українську мову «Божественну комедію».

Серед медиків, які працювали у Малині дожовтневого часу, великим авторитетом користувались І.Л.Докторович, Є.О.Радомський та М.О.Шендзиковський.

Євреї Малинщини здійснювали значну культурно-просвітницьку роботу. Зокрема, у Ксаверові на початку 20-х років було створено товариство єврейської культури під назвою «Культурна ліга». Єврейська молодь, яка входила до «Ліги» проводила активну роботу по збереженню своєї національної культури. В цій організації діяли секції: бібліотечна, драматична, літературна, освітня. Саме завдяки зусиллям літературної та драматичної секцій систематично організовувались спектаклі за мотивами творів єврейських драматургів. Освітня секція сприяла відкриттю садка, виступила з ініціативою створення єврейської школи, яка діяла у Ксаверові, поряд з українською. «Культурна ліга» тісно співпрацювала і з активістами «Просвіти».

У Малині в 20-30-і роки існувала єврейська школа, працював ряд національних культурних закладів. Слід згадати, що біля витоків спортивних традицій поруч з українцями М.Власенком, В.Якименком були і євреї – Ш.Рабінович, М.Малинський та ін.

Друга світова війна стала для єврейського народу великим випробуванням. Фашисти щодо євреїв здійснювали політику повного геноциду. Багато молодих євреїв Малинщини пішли на фронт. Мужньо боронили свою землю А.І.Гофман, Ф.М.Пурець, Г.Д.Рейдман та багато інших. Безсмертною славою героя покрив себе єврей В,З,Вайсер. Володимир Зельманович народився у місті Проскурові (нині – Хмельницький) 1921 року. У 1939 році закінчив школу і був призваний до армії. Закінчив курси танкістів. У Великій Вітчизняній війні брав участь з червня 1941 року. Загинув під час звільнення станції Чоповичі 20 грудня 1943 року. Похований у селі Чоповичах. 1993 року одна з вулиць Малина названа його іменем.

Фашистські окупаційні власті на території Малинського району проводили масові єврейські розстріли. Зокрема, у Ксаверові окупанти розстріляли 50 євреїв, в тому числі стариків, жінок, дітей.

У Малині за офіційними даними було розстріляно 1113 чоловік, більшість з яких євреї. Місце масових розстрілів знаходилось в районі так званого «військового містечка» (недалеко від заводу «Прожектор»). Після війни останки розстріляних перенесено на єврейське кладовище. Там встановлено і монумент пам’яті жертв. Зараз на місці масових розстрілів мирних громадян інтенсивно ведеться індивідуальне будівництво. Буде прикро, якщо малинчани не збережуть цього місця для нащадків.3

Обмеженість газетної статті не дає змоги повніше розкрити дану тему. Та й чимало інших сторінок історії вимагають серйозного вивчення, зокрема період сталінських репресій. Крім цього, необхідна систематизація ролі єврейства у Малинському районі в повоєнний час. Чесною працею заслужили повагу сім'ї Будиловських, Рейдманів, Рутманів, Гальперіних, Заків, Ярославських та багатьох інших.
Безперечним є те, що євреї Малинщини внесли вагомий вклад у розвиток духовної і матеріальної сфери життя нашого краю.4

Примітки:

1. Стаття опублікована 27 вересня 1995 року в газеті «Малинські новини»
2. Мається на увазі ХХ століття.
3. Зараз на цьому місці встановлено пам’ятний знак.
4. Можливо б автору хотілось дещо змінити у тексті статті, яка була написана півтора десятки років тому. Проте, краще, очевидно, буде попрацювати над новим, більш об’ємним дослідженням.

← До нових записів
Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація
2013.09.20 23:15 -
Stas (2)
0 0
Володимире, цікавий матеріал, дякс! Питання таке - в кінці 18 століття дуже незначна частка євреїв фіксується, а в середині 19 уже половина. Що сталося, тобто в чому була причина такого різкого зростання за короткий час? Маєте дані?
Відповісти
2013.09.21 14:41 -
dumayu (3)
0 0
Поки автор не відповідає припустимо таку версію.
Десь в 1870-х роках повноцінно запрацювала паперова фабрика, якій звісно потрібні були працівники, що потянулись до Малина з найближчих сіл - це ПОПИТ.
Євреї на той час чи не єдині "дрібні підприємці" (як зараз кажуть) - це ПРОПОЗИЦІЯ.
Далі справа техніки - одне за іншим потянулось. Тай залізниця до Малина вже десь сунула.
Зачекаємо, можливо автор дасть більш точну відповідь
Відповісти
2013.09.20 16:11 -
(1)
0 0
Спасибо, интересная статья. А еврейская школа это какая из нынешних? Скорее всего вторая?
Відповісти