"Я часто думаю, о том, что ждёт меня в самом конце.
Думаю о целях, размышляю о Творце.
Трудно рассматривать нутро, в оптический прицел.
Всё разобрать по полкам, взявшись за пинцет. ..." ( В. Вакуленко)

В мене є  колєга, а в нього є сестра, а вона в Криму.

Вони вже рік не спілкуються, бо політичні погляди не знайшли спільного знаменника.

В мене є  мама, яка стала жертвою медіа, проповідує істини влади.

В мене є подруга, батько якої колишній підполковник Беркута, її сім"я ненавидить Майдан.

В мене є  чоловік, який  щодня ламає голову як ми будемо жити далі...

Кожен має свою правду, свої життєві погляди, свій досвід свої поразки і досягнення. Кожен з нас по вуші засів в політичній помойной ямі. Ми за ті  погляди, зрозумілі тільки нам. В кожного своя правда.

Ми забули, що таке бути людьми.

Тільки нам жити зі своїми поглядами. Ми через це втрачаємо свої сімї, друзів і наживаєм нехороші погляди сторонніх.  Ми всеодно звичайні люди, яким потрібно думати про "сьогодні", кожен шукає свої способи і засоби. Жаль шо  в деяких "цель опавдывает средства"

"Прости, но нужно расти, вслед за ростом цен.
Урвать свою долю, свой кусок, свой процент.

Связь души и тела, как грязный инцест.
А рок скупает души, как  ушлый купец.
И пусть ты трижды любящего муж, хороший отец.
Нет в этом смыла, если ты малодушный подлец.

Ведь тоже плавят на пушки, колокола и кресты.
Почитают Гитлера и Сталина, как святых.
Воспалённые умы, жадно хавают вторяки.
Они рвут на себе волосы, но носят парики..."

(Баста -"Жить достойно")