Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Як працюють реферальні програми криптобірж: маркетинг в цифровому секторі

31.03.2013
Малин

2 квітня – Міжнародний день дитячої книги. Людмила Морар:«Я плекаю перлинку слова для дитячих сердець»


Починаючи з 1967 року, з ініціативи та за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги другого квітня, в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного і інтелектуального обличчя нових поколінь Землі.

Сьогодні в Україні не так і багато відомих дитячих письменників, чиї б твори і книжки із особливим захопленням читали б діти.

У Малині всі діти, без перебільшення, читають і добре знайомі із дитячими поезіями, оповіданнями, повістями переможниці Всеукраїнського конкурсу кращих творів для дітей імені Володимира Кобилянського, неодноразової лауреатки Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», активної учасниці літературно-мистецької студії «Посвіт» імені Івана Огієнка та літературного об'єднання «Радосинь», котре діє на базі Національної спілки письменників України Людмили Морар.

Людмила Петрівна – автор двох збірок дитячих віршів «Весела сімейка» (2006) та «Мріями, завіями» (2010).

- Людмило Петрівно, розкажіть, будь-ласка, про своє дитинство?

- Народилась я у Нянівці десятого листопада 1955 року. Батько – Петро П'янов, росіянин за національністю, у 16 років пішов на війну. Пізніше працював шофером. Мама – Ольга Антонівна, все своє життя пропрацювала бухгалтером у будинку побуту.

Незабутні дитячі роки, які я називаю «мандрівними», провела серед неповторної мальовничої природи у Нянівці, де проживала у бабусі Марії Рябчун. Саме від неї вивчила багато українських народних пісень, звичаїв та обрядів, поезій. Її навіть колись двічі запрошували співати до Національного академічного хору імені Григорія Верьовки. Її мова була «всипана» справжніми народними перлами.
Тато мені розповідав гуморески і був майстром на усілякі витівки. До речі. Дуже вмів і любив готувати, підсолоджуючи процес приготування їжі цікавими оповідками.

Навчалась у Малинській ЗОШ №1. Захоплювалась бальними танцями, спортивною гімнастикою. Любила співати, як і бабуся, у хорі, брала активну участь у різноманітних конкурсах, фестивалях і змаганнях. Мала чудову дикцію, пам'ять.

- Яку освіту здобули?

- 1976 року закінчила Івано-Франківський фізкультурний технікум. Працювала вчителем фізичної культури у Володарськ-Волинському, селі Березівка Житомирського району. Довелось працювати і вихователем у дитячому садочку, інструктором із спорту на швейній фабриці, на заводі «Прожектор». За станом здоров'я була змушена покинути роботу. Нині я – інвалід другої групи.

- Коли ви вперше взялись за перо і що вплинуло на ваш вибір?

- У школі у нас був дуже дружний і розумний клас. Маємо чотири доктори наук. Тоді було модно писати признання у коханні у віршованій формі. Дівчата, зазвичай, відповідали хлопцям також поезіями. Саме тоді за перо, у 14 років, взялася і я. Але свої вірші я тоді нікому на загал показувати не хотіла, соромилась. Про те, що я віршую знали лише двоє моїх найближчих друзів.

Потяг по красного письменства мені прищепила мама, Ольга Антонівна, яка з першого класу мені читала автобіографічну трилогію Максима Горького «Дитинство», «У людях», «Мої університети».

- Звідки приходять до вас дитячі поезії, казки, оповідання?

- Перші свої дитячі поезії присвятила онуці Юлії. Мої твори – це результат якогось переживання, яке крутиться, а потім якийсь час викристалізовується. Думки приходять переважно вночі. Якщо маю певну ідею чи задум, одразу встаю, вмикаю комп'ютер і друкую. Вдень би такі думки в голову не прийшли. Буває і таке, що почую якусь цікаву історію, або цікаву назву чи прізвище і звідси з'являється ідея казки чи оповідання.

- Маєте якісь книги, готові до друку?

- До друку підготувала декілька років тому дитячі збірки поезій «Хто придумав сон?» та «Ти пахнеш вітром», відредагована Дмитром Чередниченком й напівфантастична дитяча повість «Пригоди Вітра», прозові твори «Любов на високих ногах». Мрію, що колись побачить світ і книга дитячих віршів з малюнками для дітей до шести років «Колисанки-забавлянки», для якої потрібно 12 тисяч гривень… Готові й чудові ілюстрації до моїх книг, які виконала випускниця художньо-графічного факультету Криворізького національного університету Карина Чепела. Та, через брак коштів, схоже, видання цих книг так і залишиться лише світлою мрією…

- А як ви познайомились із цією художницею?

- Це справді цікава історія. Одного року я відпочивала на узбережжі Чорного моря біля Одеси. Познайомилася із художником, який викладав у криворізькому художньому училищі. Під час розмови я розповіла йому, що готую до друку книгу дитячих віршів, яку немає кому проілюструвати. Попросила тоді, можливо, він познайомить мене зі своїми талановитими ученицями. Через два місяці отримала листа від Карини, яка запропонувала співпрацю. З того часу ми й товаришуємо. Саме вона й проілюструвала мою книгу «Мріями, завіями».

Дитяча письменниця Людмила Морар із художницею Кариною Чепелою.

- Знаю, Ви – активна учасниця літературно-мистецького життя Малинщини, області?

- Так. З першого дня заснування відвідую засідання літературно-мистецького об'єднання «Посвіт» імені Івана Огієнка. Два роки очолювала його. Виступали тоді перед учнями всіх міських шкіл, бували й на промислових підприємствах. На засіданнях літоб'єднання читаємо свої «свіжі» твори, ділимось новинами у царині літератури, обмінюємось враженнями від почутих творів тощо.

Разом із Василем Тимошенком підготувала до друку літературно-історичний альманах «Посвіт», який накладом у 500 примірників був розповсюджений по всім школам району, бібліотекам.
Не один раз, на запрошення житомирської письменниці Світлани Штатської, презентувала свій творчий доробок на засідання обласної літстудії імені Михайла Клименка, неодноразово ставала призером і переможцем Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», котрий проходить щороку у Коростені, «Огієнкових гостин» - у Брусилові, беру участь у засіданнях літстудії «Радосинь» у Києві тощо.

- Хто допомагає вам вичитувати ваші твори?

- Першим критиком моїх дитячих поезій є моя онука Юлія. Літературну коректуру творів роблять члени Національної спілки письменників, перекладач, письменник Дмитро Чередниченко та Дмитро Головко. Товаришую із Ольгою Гурою, Яка багато в чому мені допомагає, іншими творчими людьми нашого краю.

- Маєте ще хобі окрім красного письменства?

- Як і кожна жінка, не дивлячись на те, що я – інвалід другої групи, полюбляю вирощувати квіти, кімнатні рослини. Я б весь світ обсадила квітами, дітьми і тваринами і жила б у мирі та злагоді. Люблю в'язати. Улітку на моїх декількох сотках городу красується до 500 різновидів квітів. Полюбляю й прогулятись у лісі: чи гриби позбирати у соснині біля рідної Нянівки чи просто прогулятись лісом і помилуватись його спокоєм і розлогими кронами столітніх дерев.

- Що побажаєте своїм читачам, прихильникам творчості, колегам по перу?

- Всім дітям хочу побажати успіхів у навчанні, і не забувати, що головне у житті – знання, яких за плечима не носити. Закликаю діток також і до читання художньої літератури, незважаючи на стрімких технологічний прогрес. Колегам зичу творчої наснаги, подальших успіхів, гострого пера, натхнення. Представникам місцевої влади раджу більше звертати увагу на творчих людей Малина і району, які ще в цей знаходять можливість і сили писати про те, що болить, хвилює, примушує задуматись, творити добро для людей і навколишнього світу.

Інтерв'ю вів Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.  Фото автора.

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація
2013.04.01 09:12 -
Ольга Гура (1)
0 0
Вітаю колегу з її професійним святом! Дуже приємно, що у Малині є свої дитячі поети та письменники, і що вони, не зважаючи на непрості життєві обставини, роблять свою прекрасну справу, не чекаючи допомоги від держави.
Відповісти