З поетичного зошита. До Дня незалежності України

Віра

Я вірю в долю тополину
І в ніжні подихи весни.
Я вірю в молодість людини
Й старечу мудрість сивини.
Я вірю в теплу літню зливу,
В погожість місячних ночей,
У працю радісну, щасливу
І в погляд стомлених очей.
Я вірю в ниву колосисту,
У мирний на планеті день,
Я вірю в зоряне намисто
Ясних, омріяних пісень.
Я вірю в ніжність лебедину
І в землю, на якій стою.
Я вірю в рідну Україну –
Єдину, сонячну, свою!

*****

Пісня про волю

Україна, рідна ненька, мати сонцелика
Волю-воленьку святую здобула навіки.
І пройшли крізь муки рабства, крізь вогонь і воду.
Українці – вірні діти козацького роду.
Хай шумлять у ріднім краї верби і тополі –
Ми творці свойого щастя і своєї долі.

Усміхнувсь Дніпро-Славута і Карпатські гори,
Від Полісся лине пісня до Чорного моря –
То лунає материнська солов’їна мова,
Нас на подвиг надихає Кобзареве слово:
«Наша пісня, наша дума не вмре, не загине –
От де, люде, наша слава, слава України!»

Освятив прабатько-Київ стяг жовто-блакитний, --
Бо у ньому сонце правди, небо й колос житній.
І горять козацькі душі трепетом звитяги,
І звучать слова пророчі вічності присяги:
Доки б’ється українське хоч одне серденько,
Будеш вічно процвітати, Україно-ненько!

Валерій ЛІСОВСЬКИЙ.