Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Знаєте, де у Малині готують хрусткі крильця з KFC і нагетси як у McDonald’s?

9.03.2014
Україна

«Кобзар» Тараса Шевченка без цензури вперше вийшов у Празі


9 березня виповнюється 200 років від дня народження Тараса Шевченка.

Найчитаніша книжка найчитанішого українського поета – це безумовно «Кобзар» Тараса Шевченка. І нині, у 200-річний ювілей від народження Шевченка, його «Кобзар» залишається унікальним і невичерпним джерелом краси українського слова, народної філософії, української історії. Про це на Радіо Свобода.

Перегортаючи сьогодні сторінки «Кобзаря», ми не замислюємось, яким складним був шлях цієї книжки до читача, скільки ревізорів в імперській Росії її забороняла. Аж врешті у Празі вдалось видати перше не цензуроване видання «Кобзаря». І було це… 138 років тому.

У 1876 році доля звела докупи трьох відомих українців. Це подружжя Олександра та Софії Русових і Федір Вовк. Олександр Русов – киянин, відомий учений-етнограф і громадський діяч, Софія Русова була родом із Чернігівщини і присвятила своє життя педагогіці й жіночому руху. А полтавця Федора Вовка добре знали як відомого археолога і дослідника української народної творчості. У складних умовах Російської імперії, ризикуючи життям ці троє задумали видати «Кобзар» Тараса Шевченка – без цензури, що в тодішніх умовах заборони українського слова було нереальним.

Почали шукати видавця, обнадійливі вістки надійшли з чеської Праги. Було вирішено підготувати два видання – «Кобзар» без цензури, яким його прагнув бачити Шевченко, і друге видання (на всяк випадок) – для цензорів. За нелегку справу взявся Федір Вовк, це він переписав «Кобзаря» і повністю підготував книжку до друку.

Відвезти «Кобзаря» до Праги за дорученням «Київської громади» взялись Софія та Олександр Русови. Квітневими днями 1876 року вони прибули до цього міста. Хочеться думати, що їм тут було затишно, ласкаво світило весняне сонце і празький видавець обіцяв підтримку.

Видавцем виявився відомий у Празі друкар Едвар Ґреґр, про його історичну роль пізніше згадував український бібліограф Петро Зленко так: «Едвар Ґрегр співчував виданню творів найбільшого українського поета і щоби обійти підозріння російських урядів згодився означити своє ім’я як видавця книги».

Так наприкінці 1876 року у чеській Празі побачило світ перше нецензуроване видання Шевченкового «Кобзаря». На думку чеської україністки, викладача Карлового університету в Празі Терези Хланьової, ця подія однаково важлива і для українців, і для чехів.

«Важливість події можемо розглядати з кута зору як українців, так і чехів, – каже вона. – З погляду України ця подія була важливою тому, що того самого року вийшов так званий «Емський» указ, який цілковито заборонив українську літературу. Тому празьке видання «Кобзаря» було підтримкою української літератури, про яку на «підросійських» землях України не було і мови. Крім цього до празького «Кобзаря» увійшли до того часу не публіковані поезії, ті, які не проходили за цензурою. Якщо ж на це поглянути очима чехів, то «Кобзар», без сумніву, сприяв зростанню інтересу чехів до Шевченка».

Так чеська Прага дала світові перше нецензуроване видання Шевченкового «Кобзаря». А згодом з ініціативи Олександра Русова в тій самій празькій друкарні побачили світ поеми Шевченка «Княжна», «Варнак», «Неофіти», «Марія». Ці книжечки, а також унікальне празьке нецензуроване видання «Кобзаря» зберігаються у Слов’янській бібліотеці в Празі.


Попередня влада готувала пишні офіційні урочистості, 200-річного ювілею від народження Шевченка, при цьому фактично повернувши елементи цензури.

Далі вірш негласно заборонений для офіційних подій

Розрита могила

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.

9 октября 1843,
Березань

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація
2014.03.09 19:18 -
Василь Федоренко (1)
0 0
Я все розуміію , по Коростненю , то їх проблема , але чому по мапинській масовці" не залишолись ні хвилиним для гімна ще не захопленої повністю України ?
"Влада нас вже здала "?
Як що хто є на захист цієї влади подай реквезити на захист цієї влади яка боїться підписатись під наш гімн ?
Відповісти