Після Андрусівського перемир'я 1667 року Малин залишився в складі Польщі й знаходився під її владою до 1793 року, маючи найчисельнішу польську спільноту.
Прусія та Росія 1793 підписали конвенцію про другий розділ Польщі. Річ Посполита втрачала половину території, що залишилась в неї після першого розділу у серпні 1772 року.
З 1795 року у складі Волинського намісництва. В 1797 році Малин — містечко Радомисльського повіту Київської губернії.
Малинський маєток належав родині Єльців та їхнім нащадкам до середини XVIII століття (за винятком періоду козацьких війн 1648–1691 років та періоду правління єзуїтів у першій половині XVIII століття). Після завершення судового процесу між єзуїтами та нащадками Єльців за розподілом спадку Малин та деякі навколишні села переходять у володіння графині Анни Красицької (зі Старжеховських) з роду Єльців за материнською лінією (донька Маріанни Єлець та онука Яна-Вацлава Ремігіана Єльця). Вона була останньою представницею цього роду з володарів Малина. Пізніше Малинський маєток перейшов до княгині Радзивілл та її спадкоємців.
У середині вісімнадцятого сторіччя в Малині налічувалося 130 дворів з 1038-ома мешканцями. У місті діяли чавунно-ливарний завод, два млини, розвивалася торгівля.
Поділитися:
вологість:
тиск:
вітер: