Дослідники історії Малина презентували свої надбання малинчанам

21 січня у актовій залі Школи мистецтв відбувся захід «Моя єдина Україна! Мій самобутній Малин!», приурочений Дню Соборності та презентації результатів археологічних досліджень по місту Малину.

Міська дитяча бібліотека підготувала книжкову виставку до Дня Соборності. А місцевий краєзнавець Анатолій Осадчий представив знахідки по Малинському району, які йому вдалося зібрати протягом тривалого часу. Це старовинні монети, підкови (одна з них була досить великою та тяжкою, бо, ймовірно, слугувала у свій час німецькому тягловому коню), срібні монети, хрестики, кільця, уламки посуду, а також колишні Малинські паперові гроші.

Чоловік досить цікаво розповів про те, як йому вдалося створити дійсно унікальну колекцію. Присутні запитували, чи буде завтра працювати ця виставка. Певне, хотіли, аби сюди завітали ще й знайомі чи друзі.

А столичний гість, український археолог, історик Андрій Петраускас презентував на великому екрані ряд електронних фотографій та карту-схему міста. На ній нанесено місця, цікаві для археологів.

Це, приміром, славнозвісне Городище (давньоруське поселення відкритого типу). Біля нього за часів Древньої Русі був розташований посад — «предграддя» (так як Поділ колись був головним торговельно-ремісничим посадом Києва).

Цікавим є район вулиці Молодіжна. Тут спостерігаються артефакти доби раннього бронзового віку. Східна околиця Малина — біля кар’єру — також приваблює археологів. Як не дивно, але кладовище у мікрорайоні Городищ — це теж місце потенційних історичних знахідок.

Міський парк — менш цікавий об’єкт, але місцевість там відкрита. За словами Петраускаса, у Малині є два курганних могильники. Один — у парку, інший — в районі Городища.

Якщо до цієї справи підійти серйозно, то можна було б зробити й музей під відкритим небом. Адже нам відомо дату заснування (8-9 століття) Малинського городища. А історичні знахідки дадуть змогу відновити колишнє житло наших предків, їх рід занять, ремесла.

Відомо, що у Малині працювала майстерня, яка спеціалізувалася на випаленні заліза з болотної руди. Фахівці сучасної експериментальної археології мають змогу відновити цей об’єкт та ряд інших.

Приміром, вони знають, як зробити борть: найпростіший вулик у вигляді видовбаної колоди, яку навішують на дерево. Бортництво ж було один з найпоширеніших ремесел наших пращурів.

Нескладно виготовити легенький човен-довбанку вагою близько п’ятдесяти кілограмів з спеціальних пород дерева: сосни, осики, верби. А річкоплавство у Древній Русі мало успіх: держава торгувала з різними містами переважно цим способом. Певне, й нашу річку Іршу пращури використовували не лише для забезпечення водою. Її колишня назва — Іржа — красномовно свідчить про те, що тут було немало покладів залізної руди.

Якщо зібрати усі історичні відомості про наше місто докупи, то тут можна організувати цілий туристичний маршрут. Можна виготовити оглядовий інформаційний стенд, відновити певні історичні об’єкти. І паралельно створювати музей. Таким чином за не дуже довготривалий час, за умови фінансування, місто стало б не просто «місто Малин Житомирської області», а туристично привабливим містечком з самобутньою історією.

Тепер слово за депутатами та меценатами. Наступного тижня відбудеться «бюджетна» сесія, де й стане відомо: чи буде виділено і яку суму на створення краєзнавчого музею та археологічні дослідження.