Екскурсії до парку: Крок другий — Парк відпочинку чи колекція мілітарних акцентів?

У нашого парку є суттєвий недолік, який одночасно є і його цінністю.

Ви звертали увагу, наскільки цей природний об’єкт перенасичений меморіальними об’єктами теми 2 світової (чи то пак — Великої вітчизняної).

Навіть окопи из війни лишилися ще та вирви від вибухів!

ПО ТЕМІ Екскурсії до парку: Крок перший — Крихітні квітучі раритети

Радянська машина пропаганди працювала дуже системно і ретельно. І завдяки їй маємо добру пам’ять про страшні події і стражденну історію України в історії 2 світової, з одного боку (і це добре), а з іншого — перевантажену не завжди естетичними нагадуваннями про трагедії воєн паркову мапу нашої історії.

І є тенденція — теж двояка одночасно. Один бік леза — деякі об’єкти мають сумнівну історичну цінність, проте цупко тримаються за корені, пущені ще за комуністів.

Другий бік леза — всі ці об’єкти мали б сьогодні, у цю драматичну новітню добу протистояння з агресором, бути використаними на підсилення патріотичного виховання на кращих прикладах минулого подвигу, але не використовуються достатньо.

У цьому місці тексту варто обов’язково сказати про моє особисте ставлення до цих всіх об’єктів.

Ви почуєте формулювання націоналістки нині і піонерки в минулому. Всі ці пам’ятки і меморіали мають бути збережені. Бо це нормально. З історії сторінок не вирвеш! Але врівноважені новими, з радісним смисловим наповненням, об’єктами. Бо всі пам’ятні місця парку — це місця оплакування!

Від Кургану Безсмертя до пам’ятного знака Небесній Сотні (такого малого і увіткнутого так недоречно обабіч прогулянкової алеї, ніби нам соромно за такий незначний знак чи ніби ми поспішали хоч як-небудь задекларувати своє вшанування… але про це якось іншим разом).

Ось лишається кілька днів до Дня примирення, а на меморіалі і Алеї Слави ще й кінь не валявся! Собаки, проте, валяються у затінку…

Чи навмисне, чи мимоволі, але загалом вийшло, що базова концепція нашого парку — вшанування участі народу і його подвигу у війнах різних часів. Парк культури і відпочинку, який ущерть нашпигований зовсім не відпочинковими скульптурами і меморіалами.

Це врівноважується спортивно-фізкультурним призначенням значних територій і розважальними та дитячими майданчиками.

Однак значні відпочинково-розважальні об’єкти були поступово варварськи занедбані, знехтувані і не відновлені більше: човниковий причал на ставку, танцмайданчик, містечко атракціонів. Війна є у значній кількості, а миру — мало!

Можливо, у недалекій перспективі теорія культурного призначення парку врівноважиться практикою її освоєння у вигляді скульптур чи інших рукотворних прикрас, що оспівують мирний подвиг людини, її працю, спортивну славу, митецькі досягнення? Скажімо, якась арт-алея? Куточок сучасної скульптури?

А тим часом варто було б вирвати зілля на клумбах поруч із могильними плитами та погруддями, врятувати від руйнування курган і рясно засадити квітами всі ці місця, які дуже феншуйно, так би мовити, погасять мілітарну енергетику улюбленого малинчанами місця відпочинку.
Миру вам!

Роздумувала над концепцією парку Ірина Кримська-Лузанчук.