Індульгенція, або Зворотня сторона Добра

Індульгенція (лат., милість, прощення)

Неписану індульгенцію отримала місцева влада в Малині конкретно, та й загалом в Україні. Якщо сам Президент не дотримується законних термінів в підписанні того чи іншого документу, то що взяти з якогось маленького чиновника?

І при цьому, до цього чиновника котиться все більше повноважень, а він, отримавши індульгенцію, все більше котиться від закону. Але, що взяти з того чиновника, якщо і Верховна рада, і Кабінет міністрів, прикрившись якимось “фіговим” листком, тобто власним рішенням, обходять Конституцію і Закон?

Він робить як ТАМ.

Така індульгенція робить владу безвідповідальною, часто безкарною, або самодурною.

У Козятині, наприклад, новий мер розпорядженням заборонив своїм підлеглим спілкуватися з журналістами особисто, а тільки виключно через відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю!

Навіть у директора школи не візьмеш інтерв’ю!  Обгрунтовано «випадками перекручування інформації» з боку журналістів. І прицьому його підтримав місцевий суд.

І тільки коли справа набула державного розголосу та пішла в апеляцію  міський голова відмінив своє рішення.

У Вінниці та Луцьку подібні спроби - обмежити доступ до міських рад. В Житомирі також ростки були.

Коли це переросте в лавину, то буде сприйматися, як “так і треба”.

А Закон? А що закон… Хочеш відвойовуй його на кожному кроці, або змирись.

Зворотня сторона Добра.

Ця лавина беззаконня є зворотньою стороною Добра. Влада стала безстрашною. Задля Добра самоврядування у прокуратури забрали важелі впливу на місцевого чиновника.

Якщо ви бачите беззаконня, яке конкретно не посягає на вашу персону, на ваші статки, а тільки на ваше конституційне право, то ви можете звернутися до суду.

Адміністративного. В Житомир.

Або до Омбудсмена. В Київ. (тут хоч онлайн можна звертатися)

Що це значить на практиці, і конкретно з прив’язкою до Малина.

Візьмемо недавню епопею з неприйняттям Регламенту міської ради на другій сесії, а це, як каже Олексій Шостак, “безумовна норма закону”, прийняти регламент на другій сесії. При цьому “безумовно” посилаючись на іншу статтю того ж Закону “Про місцеве самоврядування”, яка наче б то дозволяє “робити справи” з старим виконкомом до кінця світу.

Така от вибірковість, де треба - безумовна, а де не треба - не бачу.

Додам, що проблема з регламентом, це квіточка з великого букету. Інше очі не бачать - душа не болить.

Вернемося в практичну площину. Ви вирішили відстояти правду. Для цього краще особисто завезти позовну заяву до Адміністратиного суду в Житомир.

Поїздка вам обійдеться в сто гривень, та один "убитий" день. До цього ви сплатите судовий збір близько 500 грн.

Тобто, щоб вас вислухали ви потратите 600 грн власних коштів. При цьому розраховуйте ще на поїздки чотири, а це 400 грн, а разом 1тис. грн. і одна неділя витраченого часу. Це скромні підрахунки.

Ви готові на таку самопожертву?

І уявіть чиновника міської ради, який буде їхати за бюджетні кошти, отримувати при цьому заробітну плату, а можливо додатково на відрядження та ще й, можливо, на службовому автомобілі судитися з вами.

І ще вилами по воді писано, яке рішення прийме суд.

Готові на таку правду?

Розглянемо інший варіант,-  звернення до омбудсмена, що мною особисто і було зроблемо через інтернет представництво, бо це ленивий і не затратний варіант.

Наперед скажу, що на відповідь вже перестав  чекати, та і не стільки чекав відповідь, бо  теоретично знав, що напишуть -  хотів подивитися, як це працює.

І ось вона, відповідь, майже через два місяці.

На що відповідали ТУТ

Про моє звернення в міську раду читайте ТУТ

Висновки? Без висновків.

Робіть самі. Якщо навіть у вас є непереборне бажання захистити конституційні права і свободи, то додаткової 1 тис. гривень у вас може і не бути.

Уповноважений?

Допоможе, але тільки консультативно, бо ця інституція, як зазаначено у листі з посиланням на закон, “доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.”
А в цій установі констатують, що дієвими є засоби громадського впливу, з чого маємо...

...на кожну індульгенцію свої вила.

Якщо порушує держава, влада  - добра не жди. Це завжди шлях до низу, або в кращому випадкому, як пританцьовування в калюжі - наче всі і при роботі, і натомилися, і обмарудилися, а в результаті тільки воду витовкли.

Індульгенція для влади призводить до того, що “патріот” і “громада” також візьмуть цю “милість” і зовсім не у вигляді “засобів громадського впливу”, а кому як вигідно.

А держава в рекламних цілях констатує описану ситуацію і нахваляє префектів, які все вирішать:

P.S. Цікаво, на якому дубі росте Регламент Малинської міської ради VII скликання, і у якому ціла стаття присвячена відкритості і гласності?

Володимир НЕЧИПОРЕНКО