У четвер, 27 серпня, повідомили ім’я переможця конкурсу на кращу концептуальну ідею бренду для Малина. Про це написала на Facebook-сторінці Наталія Терещенко (Наталія Недашківська), начальниця відділу економіки та інвестицій Малинської міської ради.
«Сьогодні (27 серпня, - ред.) стало відомо ім'я переможця відкритого творчого конкурсу на визначення кращої концептуальної ідеї бренду міста Малина, його логотипу та слогану! За результатами онлайн-голосування та оцінками представників оргкомітету (за виключенням Візіренка Олексія, який подав роботу на конкурс). Перше місце - Олег Алєксєєв та Наталія Іваненко, друге місце – Ольга Гура, третє місце – Богдан Єщенко», - йдеться у дописі.
Обнадійливо зазначено, що «інформацію стосовно нагородження матимемо згодом».
І все б нічого, на перший погляд: громадські слухання провели, роботи зібрали, завершили відкрите голосування, підсумували голоси та визначили переможців… Втім, є декілька нюансів, які турбують не лише самих учасників голосування, а, власне, малинців, яким пізніше «пожинати плоди» від нового бренду.
І так, парадокс перший: чому до обговорень не залучали краєзнавців Малина?
Це питання турбувало містян ще на початку конкурсу. Адже, кому краще знати про особливості нашої місцевості, як не краєзнавцям?! Можна бути перфектним візуалізатором, креативним малинцем, але важливо також правильно підібрати основну думку, від якої відштовхуватиметься ідея бренду. І найкраще цю складову довірити все-таки фахівцям.
І хоч пізніше Наталія Терещенко запевняла наше видання, що міськрада «максимально активно інформували про громадські обговорення, і хто хотів висловитись, мали нагоду для цього». Але ж краєзнавців можна було долучати не лише до громадських обговорень, а й, наприклад, запрошувати до складу оргкомітету, чи не так?
Парадокс другий: серед учасників конкурсу були члени оргкомітету
У додатку до рішення сесії чітко зазначено, що до складу організаційного комітету відкритого конкурсу входить головний архітектор Малина Олексій Візіренко. І все б нічого - такого фахівця, звісно ж, треба долучати до таких важливих рішень - але ж Олексій Володимирович вирішив ще й взяти участь у конкурсі як …його учасник. Тут напевно усі аргументи звучатимуть програшно, тому навіть не намагатимемось пояснити таке «непорозуміння».
І це не єдиний «конфлікт інтересів».
Парадокс третій: суттєве зростання грошового призу
У проекті рішення, яке у червні розмістили на сайті Малинської міської ради, конкретно зазначалось: переможець отримає 3000 грн. Усі розуміють, що проект рішення передбачає доопрацювання. Але чому мерія спочатку закладає на конкурс 3000 грн, а пізніше раптово збільшує приз майже вдвічі - до 5000 грн?
Парадокс четвертий: після офіційної відмови учасниці брати участь у конкурсі, її робота продовжувала «збирати» голоси
На офіційній Facebook-сторінці конкурсу 18 серпня о 17:18 (важливо!) повідомили, що Наталія Вербицька, одна з учасниць конкурсу, офіційно відмовилась від участі. Відтак, її робота знімається з голосування. Втім, усі бажаючі могли ще майже півдня (до опівночі) віддавати свої голоси за варіант, запропонований Вербицькою…
«Таким чином ця робота все одно була повноцінним учасником голосування, і продовжувала фактично забирати голоси в інших учасників», - зазначив у коментарі ІнфоМалин Богдан Єщенко, робота якого зайняла третє місце у конкурсі.
Парадокс п’ятий: дострокове завершення голосування
Голосування за кращу ідею для бренду Малина, згідно з офіційними анонсами, повинно було тривати впродовж 14 днів з моменту оголошення на офіційному сайті Малинської міської ради. Тобто, з 12 серпня до 24 серпня. Втім, несподівано цей етап припинили 18 серпня опівночі. Пояснили, що зафіксували накручування голосів і, начебто через це змушені припинити голосування. На тиждень раніше. А чому б і ні?!
І нарешті шостий – і найбільш вражаючий – парадокс: робота переможця – не кінцевий варіант брендингу Малина
Цей «маленький» нюанс став, напевно, найбільшим факапом конкурс. Тільки задумайтесь: міська рада оголошує і проводить конкурс, обирає переможця, нагороджує його п’ятьма тисячами гривень, щоб пізніше замовляти брендинг в професійних компаній. Не за «дякую», ясна річ. Тихо напрошується питання: де логіка? Для чого обнадіювати учасників, що їхня робота має всі шанси бути на усіх дороговказах і сувенірах, якщо це не так? Чи, можливо, учасники знали про це?
«Насправді учасникам конкурсу не повідомляли, що роботи ще допрацьовуватимуть. Тому усі вважали, що варіант переможця стане фінальним результатом. Пізніше також повідомили, що професійна компанія розроблятиме логотип не лише на основі роботи призера, а на основі усіх варіантів, які брали участь у конкурсі. Теж, погодьтесь, звучить досить дивно», - зауважив Богдан Єщенко.
Співрозмовник також пропонує звернути увагу, що призові місця у конкурсі призначили тим учасникам, які набрали найбільше голосів під час народного голосування.
«Відомо, що після завершення публічного голосування, члени оргкомітету могли визначитись зі своїми фаворитами. За дивним збігом, чомусь першість все одно здобули ті учасники, за яких найбільше голосували люди. Невже думка усіх членів нашого «журі» настільки збігається із думкою народу?! Та ми все одно були раді взяти участь у конкурсі, і вважаємо свою бронзу з відтінком золота. Дякуємо усім, хто за нас голосував» - резюмує Богдан Єщенко.
Не зважаючи на такий оптимістичний підсумок, питань до відкритого конкурсу так чи інакше залишається чимало. І справа не у прискіпливості, а в бажанні, щоб місто підходило до таких важливих питань відповідально, а не по аматорськи.
Адже часто саме влучна і виграшна розробка міського бренду дає поштовх до суттєвого розвитку краю. Сьогодні не достатньо бути крутими, треба вміти ще й не менш круто презентувати себе і вразити. Головне, не наповал…
Олена ПЕТРЕНКО
***
Поділитися:
вологість:
тиск:
вітер:
.png){kind=small}
