Малинчани готуются до Зелених Свят

Трійця, Тройця - це церковне свято, яке відзначають у 8 неділю після Пасхи.

Через те, що це свято припадає на 50-й день після Пасхи, церква називає його ще П’ятидесятницею. Увібравши в себе багато рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця приєднала й національні риси тих свят, з традиціями яких вона частково злилася.

Так, в українців Трійця злилася із Зеленими Святами. За старих часів люди зустрічали цей день дуже урочисто. Зранку господині поралися в господі, готували святкове застілля. Коли всі господарські справи було зроблено, люди вбиралися у святковий одяг, сідали в хаті й чекали, поки вдарять церковні дзвони. Ударить дзвін – блага звістка. Тоді всі побожно хрестяться й ідуть до церкви.

Кожна дівчина відповідно до святкового звичаю несла в руках свіжі квіти. Ідучи до церкви, люди радо вітають одне одного зі святою неділею. Після служби Божої за старих часів відбувався хресний хід до криниць, щоб освятити їх, окропивши свяченою водою. Обрядовість Зелених свят знаменувала завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі її лежали культ дерев та рослинності, магія закликання майбутнього врожаю.

На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.

Напередодні зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, обов'язково прикрашали подвір'я та господарські будівлі клечанням — зеленими гілками клену, верби, липи, акації, ясеня, горіха, дуба тощо. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м'ятою, пижмою, ласкавцями, татарським зіллям.

А ще, напередодні зелених свят на полісських водоймах массово винищують зарослі лепехи (аіру болотяного), в народі іще називають татарським зіллям - саме цією лікарською рослиною прийнято в нас прикрашати оселі перед Трійцею.