Малинська МАФія: А після мене – хоч трава не рости!

Такий принцип, мабуть, сповідує власник МАФу, що порадував нас своєю нєлєпостю в центрі міста місяць тому впродовж зовсім незначного відрізку часу. Справедливість могла б торжествувати, якби у нас у всіх було вірне розуміння цього фундаментального поняття.

От плодів справедливості хочуть всі, а допомогти їй зберегтися як цінності, виходить, не хочуть.

Чому це стосується того МАФу? Поясню.

Малинчани здивувалися досить швидкій реакції міської влади на самочинне встановлення малої архітектурної форми з метою комерції. З одного боку, ЗМІї засичали відразу по факту появи кіоску. З іншого – влада теж оніміла від нахабності.

Проте шок влади був не довгим, і вона швидко оговталася, вказавши МАФу і його господарям на їх місце.

Місце, до речі, виявилося неподалік. Але бог з ним…

Інше турбує.

МАФія вирішила примітивно помститися місту. Помста дешева і примітивна. На тому клаптику між «Шансом» і книгарнею тимчасові розпорядники його так і лишили по собі бардак. Дурниця, скажете? Не думаю. Такі міські пейзажі багато чого ілюструють.

Але нащо описувати і так мальовничу ілюстрацію? Подивіться. І зітхніть сумно про те, що у Європі б ті господарі МАФу були б уже у великій ж…пі. Бо так цивілізовані істоти не роблять.

Оце і все.

 Ірина Кримська