13.05.2014
Малин
Про князя Мала, Оранту, історію... Продовження
Стаття, що наведена нижче, являється коментарем до публікації на сайті ІнфоМалин "Із редакційної пошти: Про Леніна, князя Мала, Оранту та випускників...".
Так як на об'єм та кількість коментарів на сайті є обмеження і перші відгуки у згаданій статті вже не відображається, то нижченаведений коментар поданий у вигляді оремої публікації, і буде логічним продовженням попереднього матеріалу.
Прохання до користувачів сайту. Якщо ваш коментар по об'єму та змісту більш схожий на окрему статтю, то публікуйте це у власному БЛОЗІ - правий верхній кут вікна сайту "НАПИСАТИ В БЛОГ".
Добридень, шановне товариство!
Мені видалась цікавою дискусія на тему, учасники мають цікаві думки. Здається і я маю щось сказати, хоч не є корінним малинчанином, але поліщук в багатьох поколіннях (наскільки міг дослідити), в Малині мешкаю за тридцять років.
Правду кажучи, від часів древлянщини залишилось дуже мало матеріальних пам"яток, в ближній окрузі я знаю лише дві - це залишок кріпосного муру в Овручі, і відреставрований ще на початку минулого сторіччя арх Щусєвим храм св. Василя на Замковій горі. В Коростені ж і в Малині взагалі не збереглись споруди того часу, та й старших за півтора століття навряд чи є.
І якщо згадані поселення давно були центрами якихось територіальних утворень, то про Малин це й не скажеш, або була якась дуже тривала -віками- пауза, бо як тоді пояснити, що Ворсівка була сотенним містечком... Де тоді був Малин, і яким? І статус міста Малин отримав здається менше сотні років тому. Я до того, як пов'язати той древній Малин з сучасним..?
Власне, древлянське городище було розкопане за кілька кілометрів на схід від Малина, в селі Городище, яке приєднано да Малина кілька десятків років тому. І якщо це княже городище, то там і бути пам'ятнику Малу, на Городищанській горі, десь там, де поклали банальний камінь і в кращих традиціях періоду застою ...
Звісна річ, для мене в цих питаннях авторитетами є місцеві історики, для яких це і професія, і патріотичне зайняття - Студінський ( той, що будучи міським головою ще до розвалу Союзу вивісив на міськраді прапор, що нині є державним), Тимошенко, Вознюк, та й багато інших - не істориків, але людей небайдужих до Малина, хто розбудовував його в новітні часи. Згадайте, наприклад Дідківського, та й ще малинських патріотів немало..!
От їх та й за круглий стіл.
...Марія-Оранта..? Було би вдалим рішення для Соборної площі міста, чудово вписується в архітектурно скромний пейзаж і скрасить, і збагатить його!
І за цю ідею, - а вона жива - треба схватитись! Малину потрібен об"єднуючий символ, і це кращий символ, із віку в вік і навіки!
В найближчому майбутньому в місцевому бюджеті не буде коштів на подібні проекти ( бо на все місто менше десятка асфальтових вулиць, і не тільки...) А істинні меценати трапляються вельми нечасто...
Р.S. Щодо атеїстів. Знаєте, на похоронах відомого комуніста поряд з червоним прапором комуністів несли церковну хоругву. І священик був... Усі ми під Богом. Тому і Оранта.
Петро Іванович
Поділитися:
.png){kind=small}
