У Малині процвітає культ вандалізму?

Сьогодні, 18 травня 2018 року, у нашому місті знову вчинено акт вандалізму.

Це стає емблемою моральних та естетичних стандартів малинської громади. І як не прикро, але без такого принизливого узагальнення і звинувачення усієї громади, зупинити вандалізм не вдасться.

Цього разу вчинено наругу над пам’яттю Захарченка П. Ф., Героя Радянського Союзу (1917-1943). Він загинув при визволенні нашого міста. У Малині є вулиця, що носить його ім’я з 1993 року.

Пояснити дії зловмисників звичайним хуліганством і зухвальством було б дуже просто. Ганебна тенденція свідчить про те, що у представників сучасної молоді (чомусь, як не гірко, думаю, що це були знову молоді особи) відсутнє поняття, означеного містким словом гріх. Подібні дії є ні чим іншим, як осквернінням могил. Скільки б ми не говорили про сакральність певних територій міського парку, це не зупиняє намірів вандалів.

Отже постамент Героя повалено, латунний бюст зник.

Хронологія подібних актів вже заслуговує на написання окремих досліджень з криміналістики та психіатрії. Варвари вчиняють глум або викрадення не вибірково (з мотивів особистої ненависті чи стихійної незаконної декомунізації), а просто так. Це ще страшніше.

Нагадаю, що ІнфоМалин писав про події нищення і викрадення постаментів та бюстів, коли восени 2016 року зникло погруддя Барміна, а у серпні 2017 року перекинули постамент Ніни Сосніної.

Цитую ІнфоМалин – про злочинців, які викрали бюст Барміна:

«Було порушено кримінальну справу, а у березні 2017 року винесено вирок чотирьом малинчанам, троє з яких є неповнолітніми. Усім присуджено 4 роки позбавлення волі, але ураховуючи пом’якшувальні обставини, наприклад «щире каяття, активне сприяння у розслідуванні справи», міру покарання замінили на 1,5 роки умовно – усім винним. Вартість нового бюсту — більше 50 тисяч гривень, проте подати у суд на відшкодування збитків міська рада зможе після укладання документів з фірмою…».

Коментуючи цей фрагмент інформаційного повідомлення, зауважу, що подія виявлення і покарання винних не зупиняє наступних зловмисників. Адже уже після цього перекинуто погруддя Ніни Сосніної.

Зараз вже встановлено новий бюст Іллі Барміна. Це вартувало міському бюджетові 60 тисяч гривень. Збитки, нанесені громаді, засуджені повертатимуть частинами (тобто батьки малолітніх геростратів гаситимуть борг із власних доходів).

Проте від того, що гроші до бюджету будуть повернуті, на душі легше не стало. Покарання одних не гарантує, підтвердили сьогоднішні події, падіння інших – моральне падіння наших молодих співгромадян і падіння у буквальному розумінні бюстів героїв.

Можливо, розплата за злочин (не та, що перед Всевишнім, а та конкретна – по факту порушення певних статей КК) дуже умовна?

Боюся видатися жорстокою, але більш категоричне покарання могло б якщо не перевиховати, то хоча б зупинити тих, хто керується винятково інстинктами первісної істоти, яка чинить подібне за відсутності зрілої свідомості відповідальності. Наразі мовчання голосу їх інстинкту страху перед людьми, осудом моральним і законним забезпечує існування ганебної традиції і немає гарантії, що подібне не трапиться ще.

Які ваші думки на подію?

Шануймося!
Ірина Кримська-Лузанчук

* * * 

Підпишіться на нашу сторінку в Facebook