Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Регулярне технічне обслуговування мереж – запорука безпечного використання газу

4.02.2017
Малин

ВАЙДМАНН: Зміни на виробництві продовжуються зміною менеджменту


Вітер змін приніс багато нового у життя колективу товариства: на зміну старшій когорті управлінців прийшла молодша. серце підприємства — Виробничий центр — відтепер у руках Сергія Головатчика, який до цього був заступником директора Виробничого центру та керівником цехів №5 і №6. 

На годиннику чверть на шосту — хоча робочий день для більшості паперовиків вже закінчився, у Сергія Головатчика ще безліч справ: монітор червоний від непрочитаних листів, щоп’ять хвилин хтось телефонує, а тим часом триває наша давно планована зустріч — інтерв’ю з приводу його призначення директором Виробничого центру.

— Сергію Севастяновичу, вашому призначенню на нову посаду передував довгий шлях. Гадаю, нашим читачам буде цікаво дізнатися, із чого все починалося…

— У 1995 році я закінчив факультет хімічного машинобудування НТУУ «КПІ» за спеціальністю «Хімічне машинобудування та апаратобудування» і прийшов працювати на паперову фабрику інженером-конструктором в КБ, згодом був переведений у відділ головного механіка на посаду інженера з механізації та автоматизації виробничих процесів.

Ще за рік пройшов стажування бригадиром слюсарів у першому цеху, а потім працював у рембригаді цехів №1 і №2. Гадаю, це було правильно — відчути своїми руками, як працює обладнання, ремонтувати його, зрозуміти, як влаштований колектив зрештою. У 1998 році я був переведений бригадиром слюсарів у цех №6, а за рік призначений механіком цього цеху. Там відбувся і мій перший серйозний проект із заміни форматного валу КРМ.

У 2003 році я став начальником цеху №6, після чого двічі проходив стажування у Рапперсвілі, на картоноробній машині, що ідентична нашій. Згодом мене включили до складу корпоративної групи виробників картону. Після 10 років роботи начальником цеху №6, коли відбулося об’єднання цехів №3 і №5 в один цех з виробництва паперу, я був призначений його очільником і заступником директора Виробничого центру.

Потім долучився до проекту з модернізації ПРМ-16 та став керівником проекту з модернізації ПРМ-15. Коли новим начальником цеху №5 став П.Я. Копило, я займався тільки цим проектом та виконував обов’язки заступника директора Виробничого центру. А 29 листопада мене призначили директором Виробничого центру.

— Я так розумію, ви постійно вчилися…

— Коли ти приходиш на нове місце, на нову машину, для прикладу — із виробництва картону на виробництво паперу, є певні відмінності. І на ПРМ-16 та ПРМ-17, і на ПРМ-15 для мене все було новим. Дуже допомагали інженерно-технічні працівники, які працюють з цим обладнанням: ознайомлювали з виробничим процесом, технологічними нюансами, проблемами. Крок за кроком і сам, і з їхньою поміччю я вчився. Ніколи не треба боятися запитувати у працівника, який щоденно працює на машині і краще за інших знає виробництво, про те, як воно влаштоване. Адже лише вивчивши ці процеси, ми зможемо їх покращити.

— Сергію Севастяновичу, чого нині чекаєте від колективу, який очолили?

— Так сталося, що відбулася зміна поколінь, зміна менеджменту саме на виробництві. У нас нові начальники цехів №5 і №6. Нова людина завжди бачить виробництво під іншим кутом і вносить щось своє, аби його покращити.

Практично з усіма працівниками обох цехів я працював, знаю всіх інженерів і головних фахівців, тому для мене не було критичним увійти в цей колектив. З багатьма людьми я починав свій шлях на фабриці: наприклад, коли я був механіком у шостому цеху, головний енергетик С.Т. Лук’яненко працював там інженером-електроніком, коли я керував цехом №6, тісно співпрацював з Б.П. Надоненком, котрий був начальником цеху в ДП “ВМІК”: ми спільно вирішували проблеми, давали ідеї на покращення, тому не можу сказати, що це для мене новий колектив. У нас дуже гарна, згуртована і амбітна ко-
манда.

— Тобто колектив випробуваний, шлях давно накреслений?

— Розумієте, виробництво — це така річ, де треба дуже обережно підходити до зміни технологічних процесів або самої організації, тому що все відпрацьовано і будь-яка зміна на машині може автоматично привести до змін у кінцевій продукції, а це може позначитися на якості. Тому потрібно йти крок за кроком. У нас хороші фахівці, але в будь-якому
разі повинні бути якісь цілі.

Виробництво — це найбільш відповідальна ланка. Велелюдна, як мурашник, де кожен має свою місію. Аби все працювало, має працювати команда. На першому плані безпека, якість, вчасність виконання замовлень. Люди повинні прийти на роботу здоровими, відпрацювати, і повернутися додому здоровими. Також вони повинні хотіти йти на роботу, а для цього тут мають бути комфортні і безпечні умови праці.

— Що вдалося реалізувати цього року і які ваші плани на наступний рік? Можливо, у задумах є нові вагомі проекти?

— У 2016 році ми мали великий проект з модернізації ПРМ-15, який включав у себе багато робіт із заміни існуючого обладнання та встановлення нового, яке б дало можливість покращити якість наявних продуктів та виготовляти нові види паперу, зменшити витрати енергоресурсів. Однією з цілей модернізації було виготовлення основи для виробництва крепованого паперу, а також освоєння виготовлення термостійких паперів. Саме для цього на ПРМ було встановлено клеїльний прес. Цей етап модернізації вже закінчено, виготовлено тестову партію термостійкого паперу із просоченням.

Наступні кроки будуть пов’язані саме з освоєнням виготовлення основи для крепованого паперу. Окрім клеїльного пресу, було значно змінено конфігурацію сушильної частини, встановлено нову пароконденсатну систему, новий витяжний ковпак, канатикову заправку, новий прижимний вал, новий напірний ящик на верхній сітці, який зараз
проходить тестування та налагодження, частково замінено одяг машини.

Основним досягненням модернізації стало те, що тепер ми можемо виготовляти продукцію, якість якої задовольняє запити не лише українських споживачів, а й європейських. Усі папери, які ми випустили із жовтня до грудня, мали значне покращення показників, зокрема, електричних. І зовнішній вигляд продукції поліпшився, а також зросла
швидкість роботи машини. Попереду, в наступному році, виробка основи для крепування, а далі ми плануємо модернізувати інші вузли ПРМ-15, зокрема мокру частину.

Ще один глобальний проект, який на сьогодні на стадії розгляду пропозицій та компонувань — машина PM-Neo, яка може бути встановлена на місці ПРМ-14 та використовуватиметься для виробництва більш товстих паперів. Також плануємо покращити якість паперів, які виготовляються на ПРМ 16, пакування всієї нашої продукції, аби до споживачів вона діставалася в такому ж вигляді, як була виготовлена.

— Дякую за розмову і бажаю, аби найамбітніші ваші плани втілилися у життя в новому році!

Джерело: Газета "Паперовик"
 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація