Йдучи босоніж у Малин на базар або в церкву і добравшись до Рудні, взувалися

Рудня (Рудня Малинська)  — старовинна назва частини міста на захід від старого міського кладовища зліва вулиці Шевченка, що межувала з Бобонцем.

Відоме з XIX ст., хоч можливо, що топонім існував і раніше. Як згадують старожили, в старі часи мешканці сіл Острів, що нині затоплене Малинським водосховищем, Гамарня та Щербатівка, йдучи босоніж у Малин на базар або в церкву і добравшись до Рудні, взувалися, відзначаючи цим, що вступили у місто.

Щодо походження назви, то існує згадка про те, що тут колись добували руду, з якої плавили залізо, а з нього у кузнях — над річкою Іршею у місцині під назвою Кузнище — кували різні вироби для господарських потреб. І нині земля в городах поблизу водоочисних споруд мас рудий відтінок, що свідчить про залягання тут болотної руди.

Існують також перекази про те, що напередодні революції землю в Рудні купив якийсь німецький підприємець, аби добувати руду, але в 1917 р. після збройного повстання виїхав з України, не здійснивши задумане.

Бобонець - старовинна назва частини зеленої зони міста на західній його околиці, яка й зараз уживається місцевими старожилами. Нині на цій території частково знаходяться вулиці Шевченка, Л. Українки, Грищенка, Лісна. Назва виникла в XIX столітті.

Кузнище - назва місцевості, нині затопленої Малинським водосховищем, що знаходилась поблизу русла річки Ірші й межувала з Руднею. Відоме принаймні з XIX ст. Назва місцевості походить від того, що в ній були розташовані кузні, в яких виплавлялось залізо з руднянської руди і кувались сільськогосподарський реманент та інші вироби.

За матеріалами www.malyn.com.ua