Записки з останнього засідання бюджетної комісії Малинської міської ради

Комісійна лавка бюджетної комісії відкрита! Із лотка уцінених товарів – у бідні й небідні кишені?

Із доходів у видатки: невідкладна фінансова допомога – невідкладній медичній

 Закономірно, що бюджетна комісія 11 серпня насамперед розглянула питання внесення змін до бюджету. І вони носять процедурний характер – це просто проведення субвенцій з бюджетів сільських рад до міського у сумі 23 тисячі на придбання МРТМО медикаментів та витратних матеріалів для надання невідкладної медичної допомоги. На цей раз підсобили: Любовицька сільська рада – найбільше, 10 тисяч гривень, удвічі менше – Слобідська, а Дібрівська, Йосипівська, Ворсівська й Головківська – дали порівну, по 2 тисячі кожна.

Інші бюджетні перекидки мають бути здійснені із міркувань доцільності – із одного коду призначень на інший, іншими словами – якщо в одному місці утворилася або загрожує утворитися діра (дефіцит бюджетних коштів), то її швиденько латають грошима, які є на іншому напрямку гіпотетичних витрат, але не використовуються через відсутність нагальної потреби. Тут немає ніяких порушень і маніпуляцій, ні для кого така перекидка шкоди не завдає.

Отож комісія попросила винести на комісію, а отже – і на чергову 68-му сесію міської ради, такий перерозподіл: із «Допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам» - на «»державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» (200 тисяч гривень); залишок коштів на придбання санаторно-курортних путівок ветеранам війни – на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті (2384 гривні); за відсутності звернень на отримання пільгового твердого палива та скрапленого газу ветеранам 75 592 гривні піде на забезпечення субсидій населенню для відшкодування витрат на придбання твердого та рідкого пічного палива та скрапленого газу; а 13667 гривень через припинення надання компенсаційних витрат на оплату комунальних послуг населенню піде на субсидії населенню для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Остання потреба виникла через збільшення кількості звернень населення.

З бюджетних питань члени комісії знайшли порозуміння й пішли назустріч, рекомендувавши своїм рішенням депутатам на сесії дослухатися до бюджетних прохань фінуправлінню, що, власне, потрібно не фінуправлінню, а громаді.

Чи потрібні громаді турботи щодо вирішення інших питань порядку денного бюджетної комісії, сама громада може переконатися з наступної інформації. Отож комісія перейшла до блоку питань комунальної власності.

 На тобі, небоже, що мені негоже! Чи гра у піддавки з вигідною нерухомістю?

Першим у блоці було питання «Про затвердження переліку нерухомого майна комунальної власності на території громади Малина, що підлягає приватизації у 2015 році». Довге формулювання аж ніяк не допомагає по тлумачити досі заплутану історію з внесенням до цього переліку сумнозвісного об’єкта на полі між мікрорайонами БАМу й «Прожектора». Зацікавлених у справедливій майбутній долі об’єкту громадян мушу відіслати до перечитування публікації про засідання попередньої сесії міської ради. Йдеться про об’єкт незавершеного будівництва, котрий через перехідний період з розвиненого соціалізму в недорозвинену незалежність потрапив як державне недобудоване майно. Усі роки будівля занепадала й псувалася, обростала чагарями, розкрадалася по цеглині. Щоб від неї була хоч якась користь, вирішено її продати разом із землею, на якій вона стоїть. Так буде користь і бюджету, і комусь тому, хто купить такий непотреб – незавершене будівництво водопровідного вузла.

Але на попередній сесії з’ясувалося, що незаконно продавати об’єкт, на який навіть немає всіх необхідних документів. Голова пообіцяв до наступної сесії їх знайти і підготувати. Чому в тому поспіху вчасно не подбали про надання таких важливих актів до об’єкта, що продається, не зрозуміло. За час між сесією та комісією документи знайшлися! Знайшлося й лоскотливе пояснення до недобрих підозр і шепотіння в кулуарах про те, що насправді будівля давно продана одному з депутатів (зазначу, що він не входить до складу даної комісії)! Тому й так поспішно й неретельно підготувалися! Однак поки «СП» не проводила журналістське розслідування з даного сюжету з кримінальним душком. Отож варто оперувати фактами, що здійснюються прямісінько на очах.

А на очах – на комісії того дня – тривала чергова розмова. У ній брав участь Михайло Противень, озброєний пакою документів.

У його розпорядженні були вже й акти, й карти. І хоча всі карти були в руках заступника міського голови, однак їх знову, як і на минулій сесії, крив своїми аргументами-козирями Микола Гордієнко.

Коли перший показав акт прийому-передачі, другий, переглянувши документ, знайшов не просто огріхи, а ознаки відвертої «липи». Якщо навіть припустити, що документ не виготовлений заднім числом, то він все одно виготовлений легковажно й неграмотно. По-перше, це копія. Де оригінал? По-друге, під актом стоїть кілька підписів, а має бути не менше 20 – усіх дотичних до подібної процедури служб з мокрими печатками тощо. По-третє, де документ із зазначенням залишкової вартості будівлі. Адже відтоді минуло з десяток переоцінок! А як щодо акту виконаних робіт на той далекий ще радянський момент?

Не менш приголомшливим є і питання щодо водогону, котрий було прокладено до цього об’єкту від очисних споруд. Ця деталь настільки не дрібна, що її не помітити – відверта злочинна недбалість щодо 425 мільйонів! Саме стільки закопано в землю трубами, призначення яких було на той час актуальним, але на сьогодні багато років не реалізовувалося через зникнення доцільності їх. Разом із доцільності поступово розкрадаються і труби, смію припустити з натяків, які вгадуються у тому ж кулуарному шепоті.

Депутат Цьоха нагадав, що добре було б знайти папери з того моменту, коли цей об’єкт вже хотіли продати раніше. Отож тоді він оцінювався і це могло б пролити світло на багато речей. В іншому випадку треба знову робити оцінку. Та й на землю ще буде оцінка вартості!..

Та чи буде оцінка справедливою. Адже, хоча журналісти й обізвали об’єкт руїною, проте це, цитуючи Михайла Противня, «гора майже нових будівельних матеріалів – розібрав і будуйся!».

Щодо вартості депутат Гордієнко ще вніс нюанс, що нова оцінка вартості у будь-якому разі має робитися на підставі старої оцінки. Він вбачає в цьому ознаки кримінальних діянь і відтак відмовляється голосувати.

Замкнене (порочне?) коло!

Члени комісії вирішили хоча б тимчасово вийти з нього, а проблему з багатьма невідомими перенести до сесійної зали. Отож розгадкою даного ребуса будуть знову, вдруге, бавитися всі депутати. Однак, вбачається, що пошук виходу із ситуації, що склалася, не стане легшим від того, що замість кількох членів комісії за справу візьмуться всі сорок депутатів.

Нові проекти і старі об’єкти – до гарних чемоданів та ручки б приробити!

Перший такий чемодан – колишній кінотеатр. Так-так, уже давно проданий! Уже давно йшлося на сесії про розбудову з нього фешенебельного бізнес-центру від рогу Винниченка-Шевченка до старої будівлі за адресою Соборна площа, 12 (колишній офіс «Оранти»). І ніхто б не згадував уже про давно приватну власність, тобто кінотеатр, якби не необхідність включити до Переліку об’єктів, що підлягають добудові, реконструкції та капітальному ремонту, об’єкта комунальної власності для подальшого відбору інвестора-підрядника. Останній є Володимир Науменко, котрий обіцяє реконструювати стареньку будівлю так гарно, що гіпотетичні площі під ЦДЮТ (а саме сюди мають перенести потім дитячий заклад) всіх порадують і задовольнять.

Це питання включили комісійно в потрібний перелік і воно також перейшло плавно у прядок денний чергової сесії.

Про стару і, звичайно, але менш коштовну річ йшлося далі. Ім’я її – автовишка ГАЗ-53 1972 року випуску. Її залишкова вартість становить 61 грн. 46 коп. Смішна ціна? Так. Але парадокс у тому, що, як пояснив той же депутат Гордієнко, за будь-якої залишкової вартості річ не може списуватися. Такі норми. Виходить, що знову бухгалтери недопрацювали. І це другий приклад на одному засіданні бюджетної комісії!

Але ж лихо з тією залишковою вартістю. Закриймо очі! Закривали й не на таке. Проте якщо залишкова вартість наближена до нуля, вага самого металевого лота далека від цієї величини в бік тисяч, а точніше – 6 тонн 50 кілограмів.

Якщо комісія підтримає, а сесія проголосує, то ця важкенька цяцька принесе непогані грошенят в бюджет «Благоустрою». Саме це КП клопотало про дозвіл на списання комунального майна, яке перебуває у нього на балансі.

Як пояснив Михайло Противень, з цієї машини можна було б використати лише раму. Але чи варто цим займатися? Виручені з продажу кошти принесуть більше користі.

Однак не даремно такі оборудки викликали у присутніх сумніви. Принагідно згадали, як за каденції міського голови Сергія Долі справну техніку здали на металобрухт – грейдер і автовантажник. Потім шукали грейдера для роботи. А той автовантажник … і досі справний у вправних руках спритника!

Тому депутат Цьоха підвів риску під сумнівами щодо порядного використання виручених з продажу автовишки коштів: вимагати звіт про вартість товару і про витрати отриманих з продажу грошей. Саме цей протокольний нюанс будуть обговорювати й депутати у сесійній залі.

 Ми самі провели газ, а тепер всиновте нас!

Ця колізія була б смішною, якби недолугість ситуації не оголювала пастки, які ми собі робимо заздалегідь продуманими на перший погляд кроками, і хижий оскал монополіста, який в будь-якому разі виграє, а зуби його оскалу ніколи не потрапляють на голодну полицю…

А історія така. 27 жовтня 2006 року кооператив вулиці сім’ї Сосніних, провулків Каштанових здійснив і оплатив свою мрію, збудувавши з допомогою приватної фірми газогін вартістю 9406 гривень. Це вам 400 метрів труби!

І коли виникло питання обслуговування (ремонту) газогону, УЕГГ заявило, що «у вас в квартирі газ, а не у нас» - тобто цей відтинок газопроводу до них не має ніякого відношення. А купувати його газівники не збираються! Як тут вчиниш? Адже це містяни, які на свої плечі взяли свого часу турботу по будівництву газогону.

Зарадити модна наступним чином. Місто має прийняти до комунальної власності цей газолін, а потім – подарувати (це не описка!) УЕГГ. Навіщо, запитаєте, такі реверанси перед і так не бідною організацією, від якої немало потерпають земляки не перший рік?

Якщо кооператив напряму передаватиме УЕГГ свій газолін, то мусить сплатити немалі податки. А якщо передати спочатку в комунальну власність, то останню можна потім безоплатно передати газівникам. Хоча, зауважив депутат Гордієнко, безоплатно можна передавати лише з державної в комунальну. Проте на такий аргумент Михайло Противень навів приклади подібним чином розв’язаних проблем в інших районах Житомирщини. Безвихідь змушувала йти на такі напівграмотні кроки.

Відтак газове господарство на рівному місці збільшить свої активи 400-метровим газогоном, до будівництва якого не доклало ні копійки. Це такі традиції, розвинені потужними монополістами – обленерго, облгазом тощо.

Як поставиться до ситуації сесія, можна перевірити. Принаймні на комісії всі члени одноголосно рекомендували підтримати такий жест доброї волі кооперативу щодо газівників і передали питання до порядку денного сесії, яка акурат у ці хвилини і триває. Можете робити ставки, якими будуть рішення з усіх питань, що так детально по кісточках перебрали члени комісії.

(Продовження теми в публікації записок із сесійної зали)

Ірина Лузанчук для "Соборної площі"