Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Знаєте, де у Малині готують хрусткі крильця з KFC і нагетси як у McDonald’s?

19.10.2012
Малин

Малинській школі № 3 – 150 років!


19 жовтя, Малинська ЗОШ І-ІІІ ст. №3  святкує ювілей – 150 років.

Святкування в школі розпочнеться зранку (проведення виставок, тематичних уроків).

Офіційне святкування відбудеться в Районному будинку культури о 14:00.

Громада школи запрошує всіх бажаючих долучитись до свята!

У програмі святкування:

 9.30 - 10.30   - урок історії школи

11.00 - 11.30  - реєстрація випускників та гостей

11.00 - 13.30  - огляд виставок творчих робіт, малюнків, музею спілкування з однокласниками, вчителями

14.00 - 16.00  - святкова програма "Рідній школі - 150!" (в РБК)



Перша документальна згадка про школу датована 1862 роком. Тоді Малин був невеличким містечком Радомишльського повіту Київської губернії.

Після реформи 1861 року, яка передбачала суттєві зміни в системі освіти, в Радомишльському повіті було відкрито 7 сільських народних училищ, із них одне – в Малині. Це було однокласне народне училище, де працював лише один учитель. Спочатку тут навчалося 13 учнів. Малинське училище вважалося одним з кращих в Київській губернії. Так, наприклад, інспектор народних училищ М. Тулов після відвідування училищ Радомишльського повіту доповідав своєму керівництву, що найкращим училищем було Малинське. Вчитель навчав учнів молитвам, читанню по-російськи та по-слов’янськи, вітчизняній історії, географії, природознавству. Пізніше училище стало церковно-приходською школою.

Історія церковно-приходської школи славна своїми випускниками. Зокрема, у свій час школу закінчували Феофан Митрофанович Мельниченко – один з організаторів страйків на паперовій фабриці в 1903-1905 роках, керівник робітничо-селянської міліції. Розстріляний німцями в 1918 році. До плеяли відомих випускників належали брати Володимир Іванович та Андрій Іванович Канюки. Володимир Іванович загинув в горнилі громадянської війни. А Андрій Іванович був учасником Великої Вітчизняної війни, мав звання генерала. Серед відомих випускників школи й Петро Кіндратович Єнько, робітник паперової фабрики, Микола Гаврилович Канюка, котрий керував Малинським банком, Степан Васильович Гавриленко, організатор колгоспного руху на Малинщині. У 1895 році при школі було відкрито майстерню.

На початку двадцятого століття школу відвідувало до 150 учнів – дітей селян Малина, Городищ, Слобідки. Тож виникла потреба в добудові школи. І нове приміщення з’явилося завдяки клопотанню і допомозі Катерини Семенівни Миклухи, матері всесвітньо-відомого вченого і мандрівника Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая.

В 1899 році на посаду вчителя-завідуючого Малинським училищем було призначено Трохима Яковича Яремчука. П’ятдесят п’ять років свого життя Трохим Якович присвятив школі. За багатолітню сумлінну працю на освітянській ниві 1951-го року йому було присвоєно звання «Заслужений учитель України» і нагороджено орденом Леніна.

У 1915 році школа стала початковою з чотирирічним терміном навчання. В ній вже вивчалась українська мова, історія України. Початковою школа була до 1920 року.

Із встановленням радянської влади дореволюційна система освіти була скасована. Замість колишніх училищ і церковно-приходських шкіл запровадили єдині трудові школи. У містах і найбільших селах – семирічні, а в більшості сіл – чотирирічні. 1920 року школа була реорганізована в семирічну трудову школу. Директором її став Борис Львович Шулькевич.

З історії школи дізнаємось чимало цікавих фактів. Зокрема, 1924 року при школі організували загін спартаківців. Вони носили сині комірці, як у моряків. Потім їх називали ленінцями і піонерами, а на шию пов’язали червоні галстуки. Не менш цікавий і такий факт: дітям із заможних сімей доводилося платити за навчання, діти ж з бідних сімей навчалися безкоштовно. А вчитель для своїх вихованців був взірцем моральності, інтелігентності, ерудованості. Мабуть, невипадково з дев’ятнадцяти випускників 1926 року четверо стали педагогами: Коренчук Ольга Федорівна, Власенко Василь Васильович, Олещенко Кузьма Васильович, Рябчун Афанасія Сергіївна.

У 30-ті роки школа значно розширилась, тут навчалось вже 400-500 учнів. Навчання велося в дві зміни та ще й у двох приміщеннях, які знаходилися далеко одне від одного (в центрі міста).

З ініціативи директора школи Л.І. Головієнка при школі організували тваринницьку ферму. За цю ділянку роботи відповідала вчителька біології Євгенія Федорівна Дорошок.

У 1941-1944 роках школа не працювала. Учителі та випускники школи стали на захист Вітчизни. Хтось пішов на фронт, хтось — в партизанські загони. А вчителька Євгенія Дорошок, випускники школи — Валентина Довга, Ольга Пікуль, Галина Романенко-Виноградова, Олександр Власенко, Михайло Олексієнко — стали активними учасниками Малинського підпілля. Випускник семирічної школи Михайло Грищенко на фронт пішов добровольцем у 1943 році, був санінструктором. Малинчанин виніс з поля бою 176 поранених бійців. 24 травня 1945 року йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням Золотої Зірки Героя і ордена Леніна.

Після визволення міста педагогічному колективу, учням, батькам довелося багато потрудитися, щоб відремонтувати напівзруйновану школу: німці перетворили приміщення в стайню для коней, зруйнували всі стінні перегородки. Та 1 вересня 1944 року школа знову відчинила двері для учнів, які сіли за саморобні столи і лави. Першим директором у повоєнний час був Михайло Семенович Бабак, а завучем – Петро Федорович Василенко.

У 1947 році директором був призначений Григорій Давидович Рейдман. Повністю були завершені ремонтні роботи. Школа отримала 120 парт, нові підручники. А 1 травня 1948 року школа вийшла на демонстрацію з власним духовим оркестром — першим у районі.

Тридцять п’ять років школа №3 була семирічною. І лише у 1955-му її було реорганізовано у середню загальноосвітню трудову школу з десятирічним терміном навчання. Першим директором середньої школи №3 стала Антоніна Адамівна Фещенко.

Отже, ЗОШ №3 — одна з найстаріших шкіл району. Хоча до недавніх пір школу вважали першим навчальним закладом у місті. Зокрема, в архівах вдалося віднайти довідку інспектора народної освіти, яка підтверджує, що 1860-року у Малині існувало дві школи, і навіть мав місце факт "переманювання" вчителів зі школи. Це говорить про те, що історія школи бере свій початок значно раніше. Доктор історичних наук Володимир Студінський не заперечує, що 1860-го року існувало дві школи — нинішні школа-ліцей №1 та ЗОШ №3. Однак, на думку Володимира Аркадійовича, у той час територія школи знаходилась за межами міста, а тому належала до Селища — тепер Слобідка. Володимир Студінський посилається на карту міста, яку начебто йому вдалося відшукати серед архівних документів того часу.

Як би там не було, школа живе і розвивається: нині ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів – навчальний заклад, у якому навчається понад 600 учнів. Працюють у школі 53 педагогічні працівники, із них 18 — випускники школи. З 1987 року працює музей історії школи, якому 2004 року присвоєно звання зразкового музею історії ЗОШ №3. А відзначити ювілейну дату адміністрація школи планує у жовтні.

Володимир Юран

 

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація