Один із таких плакатів можна було прочитати на акції протесту, участь у якій напркиінці червня брали вчителі, учні, батьки учнів Пристанційної ЗОШ І-ІІ ступенів, а також журналісти телепередачі «Дістало», котрі приїхали під стіни Малинської райдержадміністрації, щоб висловити протест проти закриття цього навчального закладу.
Учасники мітингу виголошували: «Не дамо закрити школу!». В руках тримали плакати з написами: «Влада має працювати для людей, а не проти них!», «Закрита школа – смерть села!» та іншими.
Голови Малинської райдержадміністрації Ю.М.Рудченка на той час на місці не було. Як поінформували у райдержадміністрації, Юрій Миколайович чекав на мітингуючих із 12-ої до 15-ої години, а потім поїхав на сесії сільських рад у Йосипівку та Шевченкове, ці поїздки були заплановані раніше.
Інших представників районних органів влади люди чомусь слухати не хотіли. Намагання налагодити діалог перетворювалося на «гарячу» словесну перепалку.
До мітингувальників вийшов начальник відділу освіти райдержадміністрації В.В.Коробейник, котрий окреслив загальну ситуацію стосовно процесу оптимізації навчальних закладів у районі. Сьогодні галузь має дефіцит коштів, наприклад, на виплату заробітної плати педагогам бракує 2 мільйони 679 тисяч гривень. А утримання Пристанційної школи у рік районному бюджету обходиться 860 тис. грн. Віталій Володимирович наводив позитивні приклади закриття в минулі роки ряду сільських навчальних закладів із переведенням учнів до краще забезпечених шкіл. На думку посадовця, час і досвід таких дій свідчать про те, що це виправданий крок за нинішньої економічної скрути.
Свою позицію з цього питання Ю.М.Рудченко висловив так:
- Безпосередньо й одноосібно голова райдержадміністрації не вирішує питання відкриття чи закриття шкіл. Прикро констатувати те, що сьогодні такі замовні й проплачені акції лише «накручують» людей, і це у той час, коли в нашій державі -- непроста ситуація: економічна криза, війна на Сході.
Про те, що школа в Пристанційному може й не відкрити дверей для своїх учнів у вересні нинішнього року, рішення прийняли депутати Чоповицької селищної ради на сесії, яка відбулася 18 травня. У рішенні сесії, зокрема, йдеться: «Закрити Пристанційну ЗОШ І-ІІ ступенів за умови якісного підвезення дітей до Чоповицького ЗНВК «Гімназія ЗПЗ І-ІІІ ступенів – ДНЗ», а також забезпечення робочими місцями педагогічного колективу та належної охорони приміщень цього навчального закладу».
З цього приводу батьки й педагоги до селищної ради офіційно не звертались, хоча це питання було «на слуху».
- У 22–х загальноосвітніх навчальних закладах району нині навчаються 1820 учнів, -- прокоментував ситуацію заступник начальника відділу освіти Малинської райдержадміністрації Ігор Марек. – З початку процесу оптимізації навчальних закладів району вже закрито шість малокомплектних шкіл -- у Вишеві, Устинівці, Лумлі, Будо-Вороб'ях, Любовичах та Шевченковому.
До вересня у планах відділу освіти -- реорганізувати ще й Горинську ЗОШ І-ІІ ступенів на початкову школу. Тут нині навчаються більше 20 дітей, яких підвозитимуть, напевно, до Малинівки. Про ймовірне закриття школи у Пристанційному відділ освіти попереджав завчасно. Але ж остаточну крапку в цьому питанні мають поставити депутати на сесії районної ради, яка запланована на 22 липня. Як вирішать депутати – так і буде. Моя позиція -- наступна: сьогодні у школі навчаються 36 дітей, 25 з них – учні початкових класів. Наповнюваність у класах -- низька. Про яку якість освіти може йти мова, коли в класі -- по декілька учнів? У школі працюють 13 вчителів.
Чи є сенс для такої кількості дітей утримувати велике приміщення? Тим більше, що за п’ять кілометрів знаходиться один із кращих навчальних закладів району -- Чоповицький ЗНВК «Гімназія ЗПЗ І-ІІІ ступенів – ДНЗ», де діти матимуть можливість отримувати значно кращі знання, гаряче харчування. Їх безкоштовно возитимуть вранці й після уроків шкільним або приватним автобусом. Про це вже домовились. Нині у Чоповичах -- 283 учні, а розрахована гімназія на 850.
Поділяє думку депутатів Чоповицької селищної ради й депутат Малинської районної ради Микола Мойсієнко.
- Сьогодні ця школа дійсно не є перспективною, -- сказав Микола Миколайович. – Та й демографічна ситуація в селі, яку вивчали на декілька років наперед, про це свідчить. Окрім того, дошкільнят звідти возять у садочок у Чоповичі. А ще – в школі поламався котел, на ремонт якого потрібно 100 тисяч гривень, суттєвих капіталовкладень потребує й теплотраса…
Свою позицію з цього приводу висловила директор Пристанційної ЗОШ І-ІІ ступенів Т.С.Семененко. Тетяна Станіславівна, зокрема, зауважила, що їхній навчальний заклад функціонував нормально. Заснована школа 1913 року, має свої традиції. Минулого року в рейтингу ЗОШ району зайняла сьоме місце, що свідчить про належний рівень викладання й виховання.
Голова батьківського комітету школи Наталія Федорчук -- категорично проти закриття школи у їхньому селі.
- Школа – це єдиний «ліхтарик» у нашому селі, на світло якого йдуть і старий, і малий, -- сказала Наталія Віталіївна. – Її випускником є мій старший син, котрий, закінчивши морське училище, вже влаштувався на роботу, а менший – ще навчається. Приміщення -- тепле, вчителі – професійні. Чому ми маємо переживати за своїх дітей, котрих о сьомій годині ранку мають забирати на навчання у Чоповичі?
Та й яка доцільність перевозити їх автобусом приватного перевізника, коли гімназія має власний? Діти після занять прийшли додому, поїли і – біля нас, а тоді як буде? Минулого року приміщення відремонтували, замінили вхідні двері. До речі, крейду та фарби батьки купували за власні кошти… За збереження школи у Пристанційному ми «воюємо» вже 12 років. Їздили навіть на прийом до Володимира Литвина, коли він був Головою Верховної Ради України. Як змінюється влада, так і починаються «реформи». У нас у селі вже нічого не залишилося, роботи немає. Ще й школу закриють -- і все. Подейкують, що це добротне приміщення планують продати, щоб перепрофілювати під… пилораму. А їх у селі і так більше п’яти…
Вже й лісу немає навколо. Чому не подумають владні мужі про відкриття у селі перукарні, швейного ательє, майстерні з ремонту взуття тощо? Як це роблять, наприклад, у сусідній Білорусії. Хіба це справжня турбота про людей? Ми налаштовані рішуче. Якщо нас не почують, будемо змушені йти на радикальні методи…
У розпорядженні журналіста «Житомирщини» є й лист-звернення, який підписали 119 жителів Пристанційного, а також голова громадської організації «Дістало», доктор юридичних наук, професор Віталій Журавський. Адресованого його голові Малинської районної ради Михайлу Левковцю. У ньому, зокрема, йдеться про те, що існування школи є дуже важливим для громади, адже збереження шкіл, навіть малокомплектних, – це важлива умова подальшого розвитку села. Сільська громада власними силами намагається підтримувати школу. Батьки й усі жителі села категорично виступають проти закриття рідної школи та прагнуть її зберегти.
Питання реформування освітньої галузі справді – непросте, потребує виваженості у прийнятті рішень. З одного боку, можна зрозуміти відділ освіти, адже бюджетних коштів гостро бракує і якість навчання, чесно кажучи, в таких малокомплектних школах шкутильгає. А з іншого, – цілком мають рацію батьки. До речі, якою насправді буде ефективність навчання дітей, котрі проживають на радіаційно забрудненій території, коли вони п’ять днів на тиждень прокидатимуться о шостій годині ранку й приїздитимуть з уроків додому після 16-ої?
Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.
вологість:
тиск:
вітер:
.png){kind=small}
